скарги Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.01.2014 р. у справі господарського суду Сумської області № 920/877/13 за позовом Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Публічного акціонерного товариства "Сумихімпром"" про стягнення 2 329 960,77 грн. за участі представників сторін:

від позивача - не з'явилися;

від відповідача - Карук О.О.

27.05.2013 р. Сумське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулися до господарського суду Сумської області з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Сумихімпром" 2 316 064,47 грн. суми адміністративно - господарської санкції відповідно до вимоги ст.ст. 18 - 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", мотивуючи невідповідністю середньооблікової чисельності працюючих на підприємстві інвалідів встановленому законом нормативу, якими не здійснювались передбачені законодавством заходи для їх працевлаштування.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на безпідставність його вимог, зазначаючи, що здійснював заходи щодо працевлаштування інвалідів, направляв до центру зайнятості звіти про наявність вакансій, тому вважав, відсутні підстави для застосування адміністративно - господарської санкції.

05.12.2013 р. рішенням господарського суду Сумської області (суддя Резніченко О.Ю.), залишеним без змін 21.01.2014 р. постановою Харківського апеляційного господарського суду (судді: Фоміна В.О. - головуючий, Кравець Т.В., Крестьянінов О.О.) у позові відмовлено, мотивуючи безпідставністю його вимог.

У касаційній скарзі Сумське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів посилалися на неправильне застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права, тому просили скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове про задоволення позову.

Проаналізувавши касаційну скаргу на предмет її обґрунтованості у сукупності з іншими матеріалами справи, колегія суддів погоджується з доводами заявника і приходить до висновку про часткове задоволення його вимог.

За приписами ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Частиною 1 ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Згідно з ч.3 ст. 18 цього Закону підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Законом України "Про реабілітацію інвалідів в Україні" (2961-15) визначено, що спеціальне робоче місце інваліда - це окреме робоче місце або ділянка виробничої площі, яка потребує додаткових заходів з організації праці особи з урахуванням її індивідуальних функціональних можливостей, обумовлених інвалідністю, шляхом пристосування основного і додаткового устаткування, технічного обладнання тощо.

Порядком подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування визначено процедуру подання цими особами звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів відділенням Фонду соціального захисту інвалідів та інформації про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів - центру зайнятості. Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою № 10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів". Також, про наявність вакантних місць роботодавці повинні повідомляти центри зайнятості, направляючи звітність у формі № 3-ПН.

Судами обох інстанцій установлено, що підтверджено матеріалами справи, при нормативі 196 робочих місць для працевлаштування інвалідів на підприємстві на протязі 2012р. працювало лише 135 осіб - інвалідів. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, попередні судові інстанції, у порушення вимог ст. 43 ГПК, не досліджували обставин щодо фактичного створення відповідачем робочих місць для працевлаштування інвалідів у необхідній кількості та чи відповідали вони визначеним законом вимогам, якими доказами це підтверджено; чи регулярно подавались звіти за формою № 3-ПН до центру зайнятості та чи містили вони вичерпну інформацію про наявність на підприємстві вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів протягом звітного періоду, що спростовувалось позивачем та залишено поза увагою судами попередніх інстанцій. Тобто, не з'ясувавши усіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору, суди обох інстанцій безпідставно дійшли висновку про вжиття відповідачем усіх передбачених законом заходів щодо працевлаштування інвалідів, зокрема, з урахуванням того, що згідно довідки Сумського міського центру зайнятості за результатами направлення протягом 2012 р. до ПАТ "Сумихімпром" 21-ої особи - інваліда для працевлаштування, 16-ти особам - інвалідам відмовлено у працевлаштуванні з мотивуванням невідповідності кандидатури вимогам роботодавця, що суперечить приписам ст. 17 ЗУ "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

Виходячи з викладеного та повноважень касаційної інстанції, оскаржувані судові рішення підлягають скасування з направленням справи для нового розгляду, під час якого господарському суду необхідно всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, встановити дійсні права та обов'язки сторін, і в залежності від установленого правильно застосувати норми матеріального та процесуального права, якими урегульовано спірні правовідносини, та ухвалити законне й обґрунтоване рішення.