Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Донецькобленерго" звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" про стягнення 65637,49 грн. - 3% річних та 4107,94 грн. інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 31.10.2013 р. (суддя Шилова О.М.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 03.02.2014 р. (судді: Стойка О.В., Діброва Г.І., Чернота Л.Ф.), позов задоволений частково, з відповідача на користь позивача стягнуто 65637,49 грн. - 3% річних, відповідно розподілені судові витрати. В решті позовних вимог відмовлено. У задоволенні клопотання відповідача про надання розстрочки виконання судового рішення на 6 місяців відмовлено.

Не погодившись частково з прийнятими у справі рішенням постановою, Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Донецькобленерго" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 625 Цивільного кодексу України, ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, просить їх скасувати в частині відмови у стягнені 4107,94 грн. інфляційних втрат та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити вказані позовні вимоги.

Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Господарськими судами встановлено:

23.07.2007 р. між позивачем та відповідачем був укладений договір про постачання електричної енергії № 17 (далі - Договір), за умовами якого позивач продає електричну енергію відповідачу для забезпечення потреб його електроустановок з приєднаною потужністю 1477,2 кВт, а відповідач - оплачує позивачу вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Строк дії Договору неодноразово щорічно продовжувався, зокрема, на заявлений до стягнення період.

Пунктом 8 Додатку № 5 "Порядок розрахунків" до Договору зазначено, що у разі несвоєчасної оплати обумовлених даним додатком нарахувань позивач проводить відповідачу нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати, 3% річних з простроченої суми.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу електричну енергію у грудні 2009 р., жовтні, листопаді, грудні 2010 р., січні, лютому 2011 р. та виставляв рахунки на оплату за активну та реактивну електроенергію. Відповідач за вказану електроенергію не розрахувався.

Рішенням Господарського суду Донецької від 22.07.2010 р. по справі № 7/157 стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за спожиту активну електроенергію за грудень 2009 року в сумі 405879,81 грн., інфляційні у сумі 3652,92 грн., 3% річних - 4 03,76 грн., пені 25 638,61 грн. та судові витрати.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 21.12.2011р. по справі № 7/334 за невиконання рішення господарського суду Донецької області від 20.05.2011 р. у справі № 7/80 про стягнення заборгованості за активну електроенергію за грудень 2010 року та січень 2011 року з відповідача на користь позивача стягнуто інфляційні у сумі 395716,33 грн., 3% річних - 115414,63 грн., пені 38 878,71 грн. та судові витрати.

Зазначені судові рішення набрали законної сили.

Оскільки на час звернення позивача до господарського суду з даним позовом відповідачем сума боргу не була сплачена, то позивачем було нараховано 65637,49 грн. - 3% річних за період з 01.10.2011 р. по 31.07.2013 р. та 4107,94 грн. інфляційних втрат за період з 01.01.2012р. по 31.03.2012р. Стягнення зазначених сум є предметом позову у даній справі.

Судами встановлено факт неналежного виконання відповідачем свого зобов'язання стосовно погашення заборгованості.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зокрема, стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Оскільки чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановлениям судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків, тому висновок судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для застосування до спірних правовідносин положень статті 625 ЦК України є обґрунтованим.

Судами попередніх інстанцій перевірено наданий позивачем розрахунок суми 3% річних та встановлено, що він є правильним, тому суди попередніх інстанцій правомірно стягнули з відповідача на користь позивача 65637,49 грн. - 3% річних.

Щодо вирішення спору в частині позовних вимог про стягнення суми інфляційних втрат судова колегія відзначає наступне.

Суди попередніх інстанцій правомірно відмовили у задоволенні позовних вимог про стягнення суми інфляційних втрат з тих підстав, що позивачем при розрахунку вказаної суми не були враховані індекси інфляції за період з моменту виникнення боргу до моменту звернення до суду з даним позовом, тобто за увесь період прострочення, оскільки сукупний індекс інфляції у названий період був менше одиниці, то підстави для стягнення вказаної суми відсутні.

Щодо відмови у задоволенні клопотання відповідача про надання розстрочки виконання судового рішення, то судова колегія касаційної інстанції також погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з огляду на положення ст. 121 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, касаційна інстанція, перевіривши відповідно до частини 2 статті 111-5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у оскаржених рішенні та постанові, дійшла висновку про відсутність підстав для їх скасування.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго" залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 03.02.2014 р. у справі № 905/6933/13 - без змін.