розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 15.01.2014 року у справі № 920/1319/13 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 про визнання недійсним договору,

У липні 2013 року позивач звернувся до господарського суду Сумської області з позовною заявою до відповідача про визнання недійсним договору про спільне фінансування будівельних робіт від 15.10.2004 року у зв'язку з вчиненням його під впливом тяжкої обставини і на вкрай невигідних умовах, неузгодженістю істотних умов правочину, оскільки примірники договору від 15.10.2004 року у кожної з сторін є різними за змістом. При цьому позивач посилається на норми ч.ч. 1, 3, 4 ст. 203, ст.ст. 207, 208, 216, 218, 626, 628, ч. 1 ст. 638, 640 ЦК України.

Рішенням господарського суду Сумської області від 21.10.2013 року (суддя Соп'яненко О.Ю.) в позові відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 15.01.2014 року (судді Слободін М.М., Гребенюк Н.В., Істоміна О.А.) зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі позивач вважає, що судами порушено і неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняті ними рішення скасувати, та справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відзив на касаційну скаргу від відповідача до суду не надходив.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, що позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним договору про спільне фінансування будівельних робіт нежитлового приміщення від 15.10.2004 року, укладеного між сторонами у справі, відповідно до п. 1 якого сторони зобов'язуються спільно фінансувати проведення будівельних робіт нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м. Суми, вул. Харківська між будинками вул. Харківська 101 та вул. Харківська 103 на земельній ділянці, що розташована за адресою: м. Суми, вул. Харківська між будинками вул. Харківська 101 та вул. Харківська 103, а ФОП ОСОБА_5, зобов'язаний компенсувати ФОП ОСОБА_4 50% всіх понесених витрат.

Водночас, позивач вказував, що договір, датований 15.10.2004 року, в дійсності був підписаний у квітні 2008 року за ініціативою відповідача. Одночасно з підписанням договору відповідачем були надані два примірники акту до договору, датовані 15.10.2004 року, відповідно до яких відповідач вніс понад 4 000 000 грн. у спільну з позивачем діяльність по будівництву вказаного нежитлового приміщення. Через кілька днів відповідач запропонував підписати інший акт, датований 07.05.2008 року, в якому зазначається про сплату відповідачем 4 281 000 грн. та міститься детальний поділ права власності вказаного приміщення на частини.

Позивач зазначив, що підписання договору та актів відбулося за скрутних обставин - він не міг закінчити будівництво цього нежитлового приміщення, йому загрожувало банкрутство, тому він був вимушений підписати договір та акти минулими датами.

Крім того, позивач вказував на те, що під час розгляду інших судових справ ним було з'ясовано, що у кожної з сторін договору від 15.10.2004 року знаходяться різні за змістом примірники договору, зокрема, розділ 3 договору, яким регулюється питання власності, у примірнику відповідача складається із 27 рядків, а у примірнику позивача - з чотирьох, розділ 4 договору щодо порядку розрахунків у примірнику відповідача врегульовано двома пунктами, а у примірнику позивача - трьома.

Предметом даного судового розгляду є вимоги про визнання недійсним договору про спільне фінансування будівельних робіт у зв'язку з укладенням спірного договору на вкрай невигідних умовах під впливом тяжкої обставини (загрозою банкрутства), а також неузгодженістю істотних умов правочину.

Висновок судів обох інстанцій про відмову в позові мотивовано недоведеністю обставин укладання спірного договору під впливом тяжкої обставини на вкрай невигідних умовах, а також встановленням рішеннями господарських судів у інших справах факту укладення договору про спільне фінансування будівельних робіт від 15.10.2004 року.

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

У п. 2.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарський договорів) недійсними" від 29.05.2013 року № 11 (v0011600-13) зазначено, що не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено (договір, який не укладено).

У зв'язку з наведеним господарським судам необхідно встановлювати, чи є оспорюваний правочин вчиненим та з якого моменту (статті 205 - 210, 640 ЦК України, частини друга - п'ята, сьома статті 180 ГК України тощо).

Проте, суди попередніх інстанцій дійшовши висновку про укладеність договору про спільне фінансування будівельних робіт від 15.10.2004 року не встановили, який же із варіантів спірного договору є насправді укладений сторонами.

Крім того, приєднавши до матеріалів справи різні примірники цього договору у копіях, суди не здійснили передбачених процесуальним законом заходів щодо залучення до матеріалів справи оригіналів цих договорів, які мають неузгодженості у змісті, та не здійснили їх оцінку і не вжили заходів для усунення наявних суперечностей.

За таких обставин, коли судом не було з'ясовано і досліджено належним чином дійсні обставини справи, що вплинуло на їх правильну юридичну оцінку і застосування норм матеріального та процесуального права, прийняті у цій справі рішення не можна визнати законними та обґрунтованими.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене і вирішити спір з дотриманням вимог закону.

З огляду наведеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 15.01.2014 року та рішення господарського суду Сумської області від 21.10.2013 року скасувати, і справу № 920/1319/13 передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.