розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Луганської області від 24 грудня 2013 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 3 лютого 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Антрацитівського міського комунального підприємства "Теплокомуненерго" про стягнення 3 668 914,98 грн.,

Позивач звернувся до господарського суду Луганської області з позовом до відповідача про стягнення 2 591 239,55 грн. основного боргу, 23 018,45 грн. інфляційних, 394 095,20 грн. пені, 103 743,38 грн. 3% річних, 556 818,40 грн. штрафу.

Рішенням господарського суду Луганської області від 24 грудня 2013 року (суддя Секірський А.В.) позов задоволений частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача основну заборгованість в сумі 2 591 239,55 грн., 3% річних - 103 743,38 грн., пеню в сумі 275 866,64 грн., інфляційні втрати - 23018,45 грн., 556 818,40 грн. штрафу, судовий збір. В решті частині позову відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 3 лютого 2014 року рішення суду залишене без змін.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" просить їх скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог позивача щодо стягнення 118 228,56 грн. пені, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог позивача.

Обговоривши доводи касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи, 30 вересня 2011 року між сторонами у справі був укладений договір купівлі-продажу природного газу № 14/2470/11, згідно умов якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 4 кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами, а покупець зобов'язався прийняти від продавця та оплатити природний газ на умовах даного договору та Додаткових угод, які є його невід'ємними частинами.

На виконання умов укладеного договору позивач протягом жовтня 2011 року, жовтня-грудня місяця 2012 року передав у власність покупця (відповідача) природний газ на загальну суму 8 492 230,39 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами прийому-передачі природного газу (а.с.21-24).

Як правильно було встановлено судами попередніх судових інстанцій, покупець (відповідач) в порушення умов укладеного договору, у встановлені строки свої зобов'язання по оплаті отриманого природного газу виконав частково, сплативши 5 900 990,84 грн., внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість за використаний ним природний газ в сумі 2 591 239,55 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи документами.

Тому, місцевий господарський суд, з яким погодився апеляційний господарський суд, правильно стягнув з відповідача на користь позивача основний борг в сумі 2 591 239,55 грн.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд вважає, що місцевий господарський суд, з яким погодився апеляційний господарський суд, вірно застосував норми матеріального права і обгрунтовано визнав такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 23 018,45 грн. інфляційних нарахувань та 3% річних в сумі 103 743,38 грн.

У відповідності до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

На підставі п.7.2 укладеного договору поставки природного газу, у разі невиконання покупцем умов п.6.1 цього договору щодо порядку проведення розрахунків, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф в розмірі 7% від суми простроченого платежу.

Разом з тим, стаття 233 Господарського кодексу України передбачає, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру штрафних санкцій наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Взявши до уваги майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, враховуючи статус відповідача, який використовує придбаний газ виключно для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій, а також ступінь виконання боржником зобов'язань за укладеним договором, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, правильно визнав зазначені обставини винятковими та прийшов до обгрунтованого висновку за необхідне зменшити розмір стягнення з відповідача на користь позивача пені на 30% від її заявленої суми та стягнув з відповідача на користь позивача 275 866,64 грн. пені, відмовивши в решті частині позовних вимог позивача щодо стягнення з відповідача пені в сумі 118 228,56 грн.

При цьому, судова колегія, також, погоджується з висновками судів попередніх судових інстанцій щодо стягнення з відповідача на користь позивача заявленої до стягнення 7% штрафу від суми простроченого грошового зобов'язання в розмірі 556 818,40 грн.

За вказаних обставин, суд вважає, що оскаржувані рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційної інстанції, як прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підлягають залишенню без змін.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

Рішення господарського суду Луганської області від 24 грудня 2013 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 3 лютого 2014 року залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.