У жовтні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, у якому просив зобов'язати Службу виплатити йому як інваліду ІІІ групи передбачену підпунктом 2 пункту 2 Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), травми або поранення, захворювання чи інвалідності осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2007 року № 908 (908-2007-п) (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Порядок), грошову допомогу виходячи із грошового забезпечення, яке складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Обґрунтовуючи позов, ОСОБА_2 послався на те, що здійснений відповідачем розрахунок зазначеної допомоги на підставі пункту 3 Порядку (908-2007-п) з урахуванням лише окладу за спеціальним званням, відсоткової надбавки за вислугу років та посадового окладу за останньою посадою суперечить порядку визначення грошового забезпечення, закріпленому пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (1294-2007-п) (далі - постанова № 1294) та статтею 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-XII (2011-12) ).

Тернопільський окружний адміністративний суд постановою від 3 листопада 2015 року позов задовольнив.

Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 25 січня 2016 року рішення суду першої інстанції скасував, у задоволенні позову відмовив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 19 квітня 2016 року постанову апеляційного суду скасував, рішення суду першої інстанції залишив у силі.

Ухвалюючи таке рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку про протиправність визначення розміру одноразової грошової допомоги на підставі пункту 3 Порядку (908-2007-п) з урахуванням лише окладу за спеціальним званням, відсоткової надбавки за вислугу років та посадового окладу, оскільки такий спосіб суперечить вимогам статті 9 Закону № 2011-XII та пункту 2 постанови № 1294 (1294-2007-п) , які по-іншому визначають елементи грошового забезпечення.

У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України Служба, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції пункту 3 Порядку (908-2007-п) , просить ухвалу Вищого адміністративного суду України від 19 квітня 2016 року скасувати, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2016 року залишити в силі.

На обґрунтування заяви додано ухвали Вищого адміністративного суду України від 17 квітня 2014 року, 22 березня 2016 року (№№ К/800/33195/13, К/800/53828/15 відповідно), в останній з яких касаційний суд вказав на необхідність розрахунку передбаченої пунктом 2 Порядку (908-2007-п) допомоги у спосіб, що визначений саме пунктом 3 цього Порядку (908-2007-п) , - виходячи з окладу за спеціальним званням, відсоткової надбавки за вислугу років, посадового окладу за останньою посадою, адже іншого нормами законодавства, яким врегульовано спірні правовідносини, не передбачено.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції норм матеріального права, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із такого.

Суди встановили, що ОСОБА_2 проходив службу цивільного захисту на посаді прапорщика служби цивільного захисту, молодшого інспектора-водія (служби безпеки дорожнього руху) транспортно-господарського відділення аварійно-рятувальної частини аварійно-рятувального загону спеціального призначення управління Служби у Тернопільській області.

У квітні 2015 року ОСОБА_2 встановлено ІІІ групу інвалідності.

Наказом управління Служби у Тернопільській області від 14 квітня 2015 року № 191 ОСОБА_2 звільнено зі служби за станом здоров'я за пунктом 176 Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2013 року № 593 (593-2013-п) (далі - Положення), і відповідно до пункту 173 Положення (593-2013-п) - у відставку Збройних Сил України (зі зняттям з військового обліку).

Центральною лікарсько-експертною комісією Служби (протокол від 5 червня 2015 року № 720) захворювання прапорщика служби цивільного захисту ОСОБА_2 визнане таким, що пов'язане з проходженням військової служби.

17 вересня 2015 року комісія Служби з призначення одноразової допомоги у разі загибелі (смерті), травми або поранення, захворювання чи інвалідності осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту вирішила виплатити ОСОБА_2 на підставі підпункту 2 пункту 2 Порядку (908-2007-п) одноразову грошову допомогу в сумі 29 502 грн, яка була визначена виходячи з розміру грошового забезпечення, до якого включено посадовий оклад, оклад за спеціальним званням та надбавку за вислугу років за останньою посадою, яку займав позивач на день звільнення.

Таким чином, ОСОБА_2 проходив службу цивільного захисту і йому встановлено ІІІ групу інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням такої служби.

Частиною першою статті 101 Кодексу цивільного захисту України (далі - Кодекс) службу цивільного захисту визначено як державну службу особливого характеру, покликану забезпечувати пожежну охорону, захист населення і територій від негативного впливу надзвичайних ситуацій, запобігати і реагувати на надзвичайні ситуації, ліквідовувати їх наслідки у мирний час та в особливий період.

Порядок проходження громадянами України служби цивільного захисту визначається цим Кодексом (5403-17) та Положення (593-2013-п) м, на рядовий і начальницький склад служби цивільного захисту поширюється дія Дисциплінарного статуту, затвердженого законом (частини друга, третя статті 101 Кодексу (5403-17) ).

Частиною другою статті 125 Кодексу (5403-17) передбачено, що порядок та умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Так, згідно з пунктом 1 постанови № 1294 (1294-2007-п) , якою, серед іншого, затверджено схеми посадових окладів осіб рядового і молодшого начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Аналогічні положення щодо визначення грошового забезпечення містить і підпункт 1.3 пункту 1 Інструкції про виплату грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, затвердженої наказом Міністерства з надзвичайних ситуацій України від 10 червня 2008 року № 447 на виконання постанови № 1294 (1294-2007-п) .

Згідно зі статтею 115 зазначеного Кодексу (5403-17) держава забезпечує соціальний та правовий захист осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, працівників органів управління та сил цивільного захисту і членів їхніх сімей відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) , цього Кодексу (5403-17) та інших законодавчих актів.

Відповідно до частини другої статті 118 Кодексу (5403-17) у разі травми або поранення, заподіяного особі рядового чи начальницького складу служби цивільного захисту під час виконання службових обов'язків, а також інвалідності, що настала у період проходження служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що стався у період проходження служби, пов'язаного з виконанням службових обов'язків, залежно від ступеня втрати працездатності такій особі виплачується одноразова грошова допомога у розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою у порядку та на умовах, встановлених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності особою рядового чи начальницького складу служби цивільного захисту у період проходження служби у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

Отже, наведеною частиною статті 118 Кодексу (5403-17) передбачено право осіб рядового чи начальницького складу служби цивільного захисту на отримання за передбачених нею обставин одноразової грошової допомоги, а також закріплено максимальний розмір такої допомоги, при цьому повноваження на встановлення порядку й умов її виплати делеговано Уряду.

На виконання статті 118 Кодексу (5403-17) Кабінет Міністрів України затвердив Порядок, згідно з підпунктом 2 пункту 2 якого грошова допомога виплачується, зокрема, особам рядового і начальницького складу у разі настання інвалідності в період проходження служби та особам, звільненим із служби у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення, а якщо інвалідність настала внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби, незалежно від строку, який минув після звільнення із служби, у розмірі 36-місячного грошового забезпечення - інвалідам IІІ групи.

Пунктом 3 Порядку (908-2007-п) передбачено, що розмір одноразової грошової допомоги визначається виходячи з окладу за спеціальним званням, відсоткової надбавки за вислугу років, посадового окладу за останньою посадою, яку займала особа рядового або начальницького складу на день загибелі (смерті), травми або поранення, захворювання, установлення інвалідності, а особа, звільнена із служби, - на день звільнення.

Наведена норма не визначає складові грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, які б суперечили визначенню такого забезпечення, закріпленому у постанові № 1294 (1294-2007-п) чи Інструкції, а лише відповідно до частини другої статті 118 Кодексу (5403-17) встановлює порядок визначення розміру грошової допомоги, передбаченої цією статтею, яка до того ж не визначає одиницею обчислення допомоги саме грошове забезпечення відповідних осіб.

Таким чином, питання, пов'язані із проходженням громадянами України служби цивільного захисту, соціальним та правовим захистом осіб рядового і начальницького складу такої служби, грошовим забезпеченням цих осіб, як і питання щодо виплати їм допомоги у разі травми, поранення чи інвалідності, що заподіяні чи настали у період проходження служби, врегульовані спеціальним законодавством.

При цьому Закон № 2011-XII (2011-12) встановлює систему соціального та правового захисту саме військовослужбовців та членів їх сімей.

І дія цього Закону (2011-12) відповідно до його статті 3 поширюється на:

1) військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - правоохоронних органів), Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов'язок за межами України, та членів їх сімей;

2) військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти;

3) військовозобов'язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і членів їх сімей.

Отже, підстав для висновку про поширення положень Закону № 2011-XII (2011-12) на спірні відносини, які виникли з приводу виплати передбаченої статтею 118 Кодексу (5403-17) грошової допомоги, немає.

Ураховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що оскільки законодавець у частині другій статті 118 Кодексу (5403-17) , який є спеціальним законодавчим актом у регламентації соціального захисту осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, передбачаючи виплату одноразової грошової допомоги, не встановив конкретних її розмірів, а відніс вирішення такого питання до компетенції Кабінету Міністрів України, обчислення розміру цієї допомоги має здійснюватись відповідно до пункту 3 Порядку (908-2007-п) , затвердженого Урядом на виконання зазначеної статті Кодексу (5403-17) .

Таким чином, висновок Вищого адміністративного суду України у справі, що розглядається, про неправомірність дій Служби при обчисленні й виплаті ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права, тому ухвала цього суду від 19 квітня 2016 року підлягає скасуванню із залишенням у силі рішення суду апеляційної інстанції.

Керуючись пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) , статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України