Полякова Б.М. - головуючого, Коваленка В.М. (доповідач у справі), Короткевича О.Є., розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк", м. Київ на постанову та ухвалу від 08.01.2014 р. Донецького апеляційного господарського суду від 13.11.2013 р. господарського суду Запорізької областіу справі № 21/19/10 господарського суду Запорізької області за заявою приватного підприємця ОСОБА_4, м. Херсон до боржника приватного підприємця ОСОБА_5, АДРЕСА_1 про визнання банкрутом ліквідатор арбітражний керуючий Молош О.І. в судовому засіданні взяли участь представники:

ПАТ "ВТБ Банк" Заболотній С.Г., довір., ПП ОСОБА_4 ОСОБА_8, довір., фізичної особи ОСОБА_8 ОСОБА_8, паспорт ПАТ "Великолепетиський маслозавод" Тригуб Д.Г., довір.,

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 04.01.2010 року порушено провадження у справі № 21/19/10 про банкрутство приватного підприємця ОСОБА_5 (далі - Боржник, Підприємець) за заявою приватного підприємця ОСОБА_4 (далі-Кредитор) в порядку норм ст.ст. 47- 49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до набрання чинності з 19.01.2013 року внесених змін, далі - Закон про банкрутство).

Постановою господарського суду Запорізької області від 26.01.2010 року Підприємця було визнано банкрутом, відносно нього відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатора тощо.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 13.11.2013 року (суддя - В.І. Черкаський) задоволено скаргу ліквідатора Боржника - арбітражного керуючого Молоша О.І. на дії учасника ліквідаційної процедури - публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" (далі-Банк) та ухвалено стягнути з останнього на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 суму 81 033 грн. 60 коп., про що видано відповідний наказ. Також ухвалено прийняти до відома звіт ліквідатора станом на 12.11.2013 року, а також виправити допущені в мотивувальній та резолютивній частинах ухвали від 29.04.2013 року описки.

Не погодившись частково із цією ухвалою суду першої інстанції, публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк" звернулося до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу господарського суду Запорізької області від 13.11.2013 року в частині задоволення скарги ліквідатора на дії учасника ліквідаційної процедури - Банку, та стягнення з нього 81 033 грн. 60 коп., прийнявши в цій частині нове рішення, яким у задоволенні скарги ліквідатора на дії вказаного учасника ліквідаційної процедури відмовити у повному обсязі.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 08.01.2014 року (головуючий суддя - Богатир К.В., судді: Дучал Н.М., Ушенко Л.В.) апеляційну скаргу залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Запорізької області від 13.11.2013 року - без змін.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями попередніх інстанцій, публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати як ухвалу господарського суду Запорізької області від 13.11.2013 року в частині задоволення скарги ліквідатора на дії учасника ліквідаційної процедури - Банку, та стягнення з нього 81 033 грн. 60 коп., так і постанову Донецького апеляційного господарського суду від 08.01.2014 року, прийнявши в цій частині нове рішення, яким у задоволенні скарги ліквідатора на дії вказаного учасника ліквідаційної процедури відмовити у повному обсязі.

Касаційна скарга мотивована порушенням судами норм матеріального права, зокрема ст.ст. 25, 26, 32, 47-49 Закону про банкрутство, а також норм процесуального права.

Заслухавши пояснення представників скаржника, ініціюючого кредитора, кредитора - фізичної особи ОСОБА_8 та ПАТ "Великолепетиський маслозавод", обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи скаргу ліквідатора Боржника на дії учасника ліквідаційної процедури - Банку та ухвалюючи рішення про стягнення з нього на користь Боржника суми - 81 033 грн. 60 коп., місцевий суд встановив, що колишнім ліквідатором Боржника всупереч встановленому Законом про банкрутство порядку був зроблений розподіл коштів, отриманих від продажу майна Боржника. На цій підставі дії колишнього ліквідатора були визнанні незаконними, а повноваження у даній справі припинені. Також місцевий суд вказав, що всі інші учасники провадження повернули кошти на вимогу нового ліквідатора, а Банк-не повернув, тому кошти на спірну суму підлягають стягненню, як безпідставно отримані Банком. Уточнюючи ухвалу від 29.04.2013 року, суд послався на приписи ст. 89 ГПК. Апеляційним судом вказані висновки були підтримані у повному обсязі.

Заперечуючи такі висновки судів, скаржник зазначив, що при проведенні ліквідаційної процедури використовується єдиний ліквідаційний рахунок, а депозитний рахунок у нотаріуса - у разі здійснення стягнення заборгованості державним виконавцем. Оскільки розрахунки проводив ліквідатор Боржника, тому його дії відповідають нормам Закону про банкрутство.

Однак, суд касаційної інстанції не погоджується із викладеними запереченнями, оскільки вони не відповідають нормам законодавства та обставинам справи, у зв'язку із чим зазначає про таке.

В прийнятій у даній справі постанові від 27.11.2013 року касаційний суд вже підтримав рішення місцевого суду у даній справі від 30.07.2013 року щодо порядку погашення визнаним кредиторам у справі про банкрутство суб'єкта підприємницької діяльності - громадянина грошових вимог з виплатою коштів, отриманих від продажу майна Боржника, частково скасувавши при цьому протилежне рішення апеляційного суду від 23.09.2013 року.

Так, касаційний суд зазначив про наступне.

Нормами абзацу 3 ч. 7 ст. 48 Закону про банкрутство встановлений спеціальний порядок (процедура) використання отриманих у ліквідаційній процедурі підприємця -боржника коштів від продажу його майна - за рішенням господарського суду.

Натомість в ухвалі від 03.12.2012 року, вирішуючи питання щодо належності з цього приводу дій арбітражного керуючого Кукурудзи О.М., суд встановив порушення цим арбітражним керуючим вказаних норм Закону про банкрутство, оскільки розподіл отриманих від продажу майна Боржника коштів між кредиторами відбувся за відсутністю цього рішення.

Саме ці обставини стали підставою та передумовою подання ліквідатором Молошом О.І. скарги на дії тих учасників - кредиторів, що не повернули на його вимоги отримані кошти, а також для задоволення судом скарги ліквідатора на дії Банку згідно оскаржуваної у даному касаційному провадженні ухвали.

В оскаржуваних же судових рішеннях, з посиланням на докази у справі, встановлений факт перерахування Банку спірної суми (81 033 грн. 60 коп.) згідно платіжного доручення від 22.05.2012 року № 5 (т. 11 а.с. 105). Обставин щодо повернення цієї суми на вимогу ліквідатора Молоша О.І. судами встановлено не було та Банком не підтверджено.

За наведених вище підстав та виходячи з приписів ст. 35 ГПК України, колегія суддів підтримує, як правомірні, висновки судів в оскаржуваних рішеннях про задоволення скарги ліквідатора на дії Банку із рішенням про стягнення з нього на користь Підприємця зазначеної суми коштів.

За таких обставин, касаційні вимоги публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" не знайшли свого підтвердження, не є обґрунтованими та не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, а тому оскаржувані ухвала та постанова цих судів підлягають залишенню без змін, як такі, що відповідають нормам матеріального та процесуального права.

З урахуванням викладеного та керуючись нормами ст.ст. 3-1, 5, 25, 47- 49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до набрання чинності з 19.01.2013 р. внесених змін) та ст.ст. 4, 4-1, 33, 34, 35, 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11, 111-13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

1. Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" залишити без задоволення.

2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 08.01.2014 р. та ухвалу господарського суду Запорізької області від 13.11.2013 р. у справі № 21/19/10 залишити без змін.