Полякова Б.М. - головуючого, Коваленка В.М. (доповідач у справі), Короткевича О.Є., розглянувши касаційну скаргу ліквідатора приватного підприємця ОСОБА_4 - арбітражного керуючого Молоша О.І., м. Херсонна постанову від 08.01.2014 р. Донецького апеляційного господарського суду у справі № 21/19/10 господарського суду Запорізької області за заявою приватного підприємця ОСОБА_6, м. Херсондо боржника приватного підприємця ОСОБА_4, с. Велика Знам'янка Кам'янсько-Дніпровського району Запорізької області про визнання банкрутом ліквідатор арбітражний керуючий Молош О.І.

в судовому засіданні взяли участь представники:

ПАТ "ВТБ Банк" Заболотній С.Г., довір., ПП ОСОБА_6ОСОБА_8, довір., фізичної особи ОСОБА_8 ОСОБА_8, паспорт ПАТ "Великолепетиський маслозавод" Тригуб Д.Г., довір.,

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 04.01.2010 року порушено провадження у справі № 21/19/10 про банкрутство приватного підприємця ОСОБА_4 (далі - Боржник, Підприємець) за заявою приватного підприємця ОСОБА_6 (далі-Кредитор) в порядку норм ст.ст. 47- 49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до набрання чинності з 19.01.2013 року внесених змін, далі - Закон про банкрутство).

Постановою господарського суду Запорізької області від 26.01.2010 року Підприємця було визнано банкрутом, відносно нього відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатора тощо.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 02.12.2013 року (суддя - В.І. Черкаський) задоволено заяву ліквідатора Боржника - арбітражного керуючого Молоша О.І. про зміну способу виконання наказу від 29.04.2013р. № 21/19/10 та змінено спосіб виконання ухвали господарського суду Запорізької області від 29.04.2013 року, видано наказ про стягнення вартості майна: ванна довгострокової пастеризації ВДП-300 - 3 шт. (вартістю 49 710 грн. 00 коп.); насос плунжерний Р-З-ОУЧ-2 -1 шт. (вартістю 9 120 грн. 00 коп.); місткість для нормалізації сливок ВН600 - 2 шт. (вартістю 49 400 грн. 00 коп.); пастеризатор А-1-ОТЛ-5 - 2 шт. (вартістю 51 300 грн. 00 коп.); сепаратор для високожирних сливок Ж5 ОС 2Д 500 - 1 шт. (вартістю 53 865 грн. 00 коп.); резервуар для молока В2-ОМВ-2,5 - 2 шт. (вартістю 60 800 грн. 00 коп); резервуар для молока В2-ОМГ-4 - 1 шт. (вартістю 33 250 грн. 00 коп.); аміачний компресор Ф411 - 1шт. (вартістю 89 300 грн. 00 коп.); стягнувши з публічного акціонерного товариства "Великолепетиський маслозавод" (далі-Завод) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 разом 396 745 грн. 00 коп.

Не погодившись частково із цією ухвалою суду, публічне акціонерне товариство "Великолепетиський маслозавод" звернулося до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу господарського суду Запорізької області від 02.12.2013 року в частині стягнення з Заводу на користь Боржника 396 745 грн. 00 коп., прийнявши в цій частині нове рішення - про відмову в задоволенні заяви ліквідатора про зміну способу виконання ухвали господарського суду Запорізької області від 29.04.2013 року та наказу від 29.04.2013 року № 21/19/10.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 08.01.2014 року (головуючий суддя - Богатир К.В., судді: Дучал Н.М., Ушенко Л.В.) апеляційну скаргу задоволено, ухвалу господарського суду Запорізької області від 02.12.2013 року скасовано в частині задоволення заяви ліквідатора про зміну способу виконання наказу від 29.04.2013 року № 21/19/10 та видачу наказу про стягнення із Заводу на користь Боржника вартості майна у сумі 396 745 грн. 00 коп. При цьому, відмовлено у задоволенні заяви ліквідатора про зміну способу та порядку виконання наказу від 29.04.2013 року № 21/19/10.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням апеляційного суду, ліквідатор Боржника - арбітражний керуючий Молош О.І. звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 08.01.2014 року, а ухвалу господарського суду Запорізької області від 02.12.2013 року в частині задоволення заяви ліквідатора про зміну способу виконання наказу від 29.04.2013р. № 21/19/10 та видачу наказу про стягнення з Заводу на користь Підприємця вартості майна в сумі 396 745 грн. 00 коп. залишити в силі.

Касаційна скарга мотивована порушенням апеляційним судом норм матеріального права, зокрема ст.ст. 30, 47 Закону України "Про виконавчу службу", а також норм процесуального права, зокрема ст. 36, 121 ГПК.

Заслухавши пояснення представників ПАТ "ВТБ Банк", ініціюючого кредитора, кредитора - фізичної особи ОСОБА_8 та ПАТ "Великолепетиський маслозавод", обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи заяву ліквідатора Боржника про зміну способу виконання прийнятої у даній справі ухвали та наказу від 29.04.2013 року, місцевий суд вказав, що державним виконавцем не було виявлено у Заводу всього майна, що підлягало поверненню Підприємцю за вказаною ухвалою, а тому на суму вартості невиявленого майна слід змінити спосіб виконання такої ухвали, стягнувши відповідну суму із Заводу на користь Підприємця.

Скасовуючи таке рішення суду, апеляційний суд зазначив, що ліквідатор не навів підстав та доказів неможливості виконання наказу від 29.04.2013 року у встановлений у цьому наказі спосіб, так як була надана незасвідчена копія акту державного виконавця щодо виявленого у Заводу майна, а постанова про повернення виконавчого документу без виконання не виносилась. До того ж рішення та накази, що були винесені в іншій господарській справі, свідчать, що боржником стосовно обов'язку повернути визначене в наказі від 29.04.2013 року майно є Підприємець, а не Завод.

Заперечуючи вказані висновки апеляційного суду, скаржник зазначає, що апеляційним судом не була надана належна оцінка наявним у справі доказам (актам державного виконавця) та не витребувані докази закриття виконавчого провадження. Заводом же у добровільному порядку спірне майно Боржнику не передавалось, а виконавчою службою виявлено тільки частину цього майна.

Однак, суд касаційної інстанції не погоджується із наведеними запереченнями, оскільки вони суперечать встановленим обставинам справи та нормам діючого законодавства.

Так, посилання на неналежну оцінку апеляційним судом доказів у справі суперечить межам перегляду судового рішення у господарській справі в касаційному порядку відповідно до вимог ст. 111-7 ГПК.

Посилання на необхідність витребування апеляційним судом необхідних доказів у справі (постанови державного виконавця про закриття виконавчого провадження) суперечить нормам ст. 38 ГПК щодо порядку витребування доказів судом, а також вимогам ч. 1 ст. 101 ГПК.

Суд же касаційної інстанції погоджується із висновком апеляційного суду про те, що ліквідатор Боржника у своїй заяві про зміну способу виконання рішення не навів визначених ч. 1 ст. 121 ГПК підстав для ухвалення рішення про зміну способу виконання рішення в ухвалі від 29.04.2013 року та наказу від цієї ж дати, у зв'язку із чим колегія суддів враховує та виходить також з наступного.

Як вбачається, в ухвалі від 29.04.2013 року судом вирішено вилучити у Заводу шляхом передачі ліквідатору Підприємця спірне рухоме майно. При цьому, суд навів перелік індивідуально-визначеного майна із вказанням ознак та вартості кожної речі цього рухомого майна.

В пункті ж 7.1.3 постанови пленуму Верховного Суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" від 17.10.2012 року № 9 (v0009600-12) (із змінами та доповненнями) вказано, що звернення стягнення на кошти за відсутності у боржника майна здійснюється у випадку, коли стягувачу присуджено майно, визначене родовими ознаками. За відсутності індивідуально визначеного майна, присудженого позивачу (за результатами розгляду віндикаційного позову), зміна способу виконання рішення шляхом звернення на кошти неможлива, оскільки в такому разі захист порушеного права власника майна повинен здійснюватися шляхом подання позову про стягнення збитків у вигляді вартості майна та доходів, які власник міг би одержати за весь час володіння таким майном.

У зв'язку із викладеним, а також враховуючи особливості вирішення у межах справи про банкрутство питань стосовно права власності на майно боржника, касаційний суд погоджується із висновками апеляційного суду про відсутність правових підстав для задоволення заяви ліквідатора Підприємця про зміну способу та порядку виконання наказу від 29.04.2013 року у даній справі.

За таких обставин, касаційні вимоги ліквідатора приватного підприємця ОСОБА_4 - арбітражного керуючого Молоша О.І. не знайшли свого підтвердження, не є обґрунтованими та не спростовують висновків апеляційного суду, а тому оскаржувана постанова цього суду підлягає залишенню без змін, як така, що відповідає нормам матеріального та процесуального права.

З урахуванням викладеного та керуючись нормами ст.ст. 25, 26, 47- 49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ст.ст. 38, 101, 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11, 111-13, 121 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -