головуючого Кравчука Г.А., суддів Мачульського Г.М. (доповідач), Швеця В О., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Феодосійської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Феодосійського морського порту) на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 04.02.2014 р. у справі № 916/2706/13 Господарського суду Одеської області за позовом Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Феодосійської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Феодосійського морського порту) до Чорноморського головного морського агентства "ІНФЛОТ" про стягнення сумиза участю

- позивача:Сидоренко Д.О. (довіреність від 26.12.2013 р.) - відповідача: Гула О.Є. (довіреність від 01.02.2013 р.), -

Звернувшись у суд з даним позовом, Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Феодосійської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (далі - позивач) просило стягнути з Чорноморського головного морського агентства "ІНФЛОТ" (далі - відповідач) 1668,63 доларів США, з яких 1656,88 дол. - заборгованість з урахуванням індексу інфляції, 2,31 дол. - 3% річних, 9,44 дол. - пеня. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач всупереч взятих на себе зобов'язань за договором не оплатив повністю виставлені йому рахунки позивачем, а саме - податок на додану вартість, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість, а також обов'язки по сплаті пені, передбаченої умовами договору, та по сплаті трьох відсотків річних і інфляційних втрат від суми заборгованості.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 10.12.2013 р. (суддя Рога Н.В.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 04.02.2014 р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя Мацюра П.Ф., судді Ліпчанська Н.В., Лисенко В.А.), у позові відмовлено.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити, посилаючись на неправильне застосування і порушення судами норм матеріального права.

У відзиві відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, вказуючи, що судами повно встановлено обставини справи та правильно застосовано норми права.

Переглянувши у касаційному порядку оскаржені судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 13.06.2013 р. між позивачем (адміністрація) та відповідачем (агент) був укладений Договір №7А, який визначає порядок взаємовідносин між адміністрацією та агентом при заході в порт, на підході до причалів та якірних стоянок у порту суден, що знаходяться під агентським обслуговуванням агента.

Відповідно до розділу 4 Договору агент до відходу судна з порту здійснює перерахування грошових коштів на поточний рахунок адміністрації в сумі, що покриває розмір портових зборів, що підлягають оплаті у зв'язку з прийманням та обслуговуванням судна, що агентується агентом. Оплата здійснюється по судам, що плавають під прапором України, в національній валюті України; по судам, що плавають під іноземним прапором - в доларах США. Нарахування ПДВ здійснюється у відповідності до діючого законодавства України. Після відходу судна адміністрацією оформлюється дисбурментський рахунок, який направляється (вручається) агенту.

Згідно п.5.2 цього Договору за прострочення платежу агент сплачує адміністрації пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення до дати зарахування коштів за надані послуги на рахунок адміністрації. Сума боргу сплачується з урахуванням індексу інфляції за весь період прострочення, а також 3% річних з простроченої суми.

Позивач у справі надав відповідачу послуги по обслуговуванню судна "Magic Victoria" на загальну суму 57616,44 дол. США, з яких сума податку на додану вартість визначена позивачем у розмірі 1656,88 дол. США. Із урахуванням здійсненої передплати в розмірі 50000 дол. США, оплаті підлягало 7616,44 дол. США. Відповідач здійснив лише часткову оплату зазначеного рахунку, на суму 5959,56 дол. США. Позивач вважає, що за відповідачем утворилася заборгованість у сумі несплаченого податку на додану вартість - 1656,88 дол. США, що стало підставою для подання даного позову.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, своє рішення про відмову у позові мотивував тим, що відповідно до приписів пункту 197.8 статті 197 Податкового кодексу України послуги позивача звільнені від оподаткування, оскільки є пов'язаними з транзитним перевезенням вантажу відповідачем.

Підстави для скасування судових рішень відсутні виходячи з наступного.

Відповідно до статті 85 Кодексу торговельного мореплавства України під час перебування в морському порту будь-яке судно зобов'язане дотримуватись чинних законів і правил України.

Згідно пункту 197.8 статті 197 Податкового кодексу України звільняються від оподаткування операції з постачання послуг з перевезення (переміщення) пасажирів та вантажів транзитом через митну територію України, а також з постачання послуг, пов'язаних із таким перевезенням (переміщенням).

Тобто звільняються від оподаткування в тому числі операції з постачання послуг, що пов'язані з перевезенням (переміщенням) вантажів транзитом через митну територію України.

В касаційній скарзі позивач вказує на те, що підставою для звільнення від оподаткування ПДВ за положеннями пункту 197.8 статті 197 Податкового кодексу України є підтвердження того, що однією зі сторін договору, відповідно до якого надаються послуги, пов'язані з транзитним перевезенням, є вантажовласник (отримувач транзитних послуг) як один з учасників транзиту, яким відповідач не є, тому вказане положення законодавства щодо надання податкової пільги до спірних правовідносин не застосовується.

Подібна правова позиція містилась також в листі Державної податкової служби України від 20.09.2011 р. № 246/7/15-3417-01 (v0246837-11) "Про обкладення ПДВ послуг при транзиті вантажів".

Проте в подальшому в листі Державної податкової служби України від 11.01.2013 р. № 247/5/15-3416 (v3416810-13) "Про розгляд листа" було повідомлено, що вищевказаний лист ДПС України від 20.09.2011 р. № 246/7/15-3417-01 (v0246837-11) відкликаний листом ДПС України від 11.01.2013 р. № 331/7/15-3417-01, а питання оподаткування операцій з постачання послуг з перевезення (переміщення) пасажирів та вантажів транзитом через митну територію України висвітлене в Узагальнюючій податковій консультації щодо порядку оподаткування податком на додану вартість транспортно-експедиторської діяльності, затвердженій наказом ДПС України від 06.07.2012 р. N 610 (v0610837-12) , яка є обов'язковою до виконання як суб'єктами господарювання, так і органами податкової служби.

Відповідно до пункту 52.6. статті 52 Податкового кодексу України центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, проводить періодичне узагальнення податкових консультацій, які стосуються значної кількості платників податків або значної суми податкових зобов'язань, та затверджує наказом узагальнюючі податкові консультації, які підлягають оприлюдненню, у тому числі за допомогою Інтернет-ресурсів, а згідно пункту 14.1.173. статті 14 цього кодексу узагальнююча письмова податкова консультація - це оприлюднення позиції контролюючого органу, що склалася за результатами узагальнення податкових консультацій, наданих платникам податків.

В пункті 53.1 статті 53 названого кодексу передбачено, що не може бути притягнуто до відповідальності платника податків, який діяв відповідно узагальнюючої податкової консультації, зокрема і тоді, якщо у майбутньому така податкова консультація або узагальнююча податкова консультація була змінена або скасована.

Так, в Узагальнюючій податковій консультації щодо порядку оподаткування податком на додану вартість транспортно-експедиторської діяльності, затвердженій наказом ДПС України 06.07.2012р. N 610 (v0610837-12) , на питання № 13 - чи мають право інші учасники транспортно-експедиторської діяльності, залучені до транзитного перевезення на застосування пільги, визначеної пунктом 197.8 статті 197 Кодексу, надано відповідь, що у випадку залучення експедитором до транзитного перевезення вантажів інших учасників транспортно-експедиторської діяльності, то звільнення від оподаткування, визначене пунктом 197.8 статті 197 Кодексу, застосовується такими іншими учасниками транспортно-експедиторської діяльності. Вартість наданих такими іншими учасниками транспортно-експедиторської діяльності послуг в межах договорів транзитного перевезення вантажів, не збільшує базу оподаткування ПДВ у експедитора при наданні транспортно-експедиторських послуг замовнику.

Отже враховуючи наведені положення Податкового кодексу України (2755-17) судом касаційної інстанції не встановлено неправильного застосування чи порушення судами норм матеріального права.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 п.1, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Феодосійської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Феодосійського морського порту) залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 04.02.2014 р. у справі Господарського суду Одеської області № 916/2706/13, залишити без змін.