головуючого: Полякова Б.М. суддів: Коваленка В.М., Короткевича О.Є. розглянувши матеріали касаційної скарги Управління Пенсійного фонду України в Кремінському районі Луганської області на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 09.12.2013 року та додаткову ухвалу Господарського суду Луганської області від 16.07.2013 року у справі № 20б/5014/331/2012 за заявою Управління Пенсійного фонду України в Кремінському районі Луганської області до Публічного акціонерного товариства "Кремінський завод "Хімавтоматика" про банкрутство за участю представників сторін: не з'явились

Додатковою ухвалою господарського суду Луганської області від 16.07.2013 року у справі № 20б/5014/331/2012 стягнуто з Управління Пенсійного фонду України в Кремінському районі Луганської області (далі - скаржник) на користь арбітражного керуючого Калініної В. В. суми з оплати послуг в розмірі 17 246,99 грн. за період 19.03.2012 року по 12.11.2012 року.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 09.12.2013 року (судді: М'ясищев А.М. - головуючий, Сгара Е. В., Москальова І.В.) ухвалу господарського суду Луганської області від 16.07.2013 року у справі № 20б/5014/331/2012 залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, скаржник звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати. Касаційна скарга мотивована порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема ст.ст. 3-1, 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство), ст. ст. 111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК (1798-12) ).

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 19.03.2012 року за результатами підготовчого судового засідання визнано грошові вимоги ініціюючого кредитора у загальній сумі 693 005,28 грн., введено процедуру розпорядження майном боржника та призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Калініну В. В.

17.12.2012 року затверджено оплату послуг розпорядника майна боржника Калініної В. В. за виконання нею повноважень розпорядника майна боржника у розмірі двох мінімальних заробітних плат, щомісячно, за рахунок коштів ініціюючого кредитора Управління Пенсійного фонду України в Кремінському районі Луганської області, однак суд не здійснив стягнення з ініціюючого кредитора оплати послуг арбітражного керуючого.

Як встановлено судами фактично перші збори кредиторів та перше засідання комітету кредиторів відбулося 12.11.2012 року.

Судами встановлено, що арбітражним керуючим направлено вимогу від 17.01.2013 року про оплату заборгованості за період з 19.03.2012 року по 12.11.2012 року, однак вказана вимога виконана не була.

Після чого арбітражний керуючий Калініна В. В. звернувся до господарського суду з заявою про примусове виконання ухвали суду від 17.12.2012 року, тобто про видачу наказу на примусове виконання ухвали суду від 17.12.2012 року по стягненню заборгованості за оплату послуг.

Постановою Вищого господарського суду України від 03.04.2013 року припинено провадження у справі про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Кремінський завод "Хімавтоматика".

Судами попередніх інстанцій правомірно задоволено вищезазначену заяву арбітражного керуючого та встановлено, що судом не вирішено об'єктивно питання про розподіл витрат, до якого відноситься також оплата послуг арбітражного керуючого, тому підлягає застосування вимог ст. 88 ГПК.

Ухвала господарського суду Луганської області від 17.12.2012 року в частині затвердження комітетом кредиторів щомісячного розміру оплати послуг арбітражного керуючого Калініної В. В. за виконання ним повноважень арбітражного керуючого в судовому порядку скасована не була.

Таким чином, судовим рішенням, яке набрало законної сили, було встановлено як суми оплати послуг, так і визначено конкретний порядок їх погашення - за рахунок коштів ініціюючого кредитора.

Згідно зі статтею 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.

Так, згідно положень п. 12 статті 3-1 Закону про банкрутство, оплата послуг, відшкодування витрат арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) у зв'язку з виконанням ним своїх обов'язків здійснюються в порядку, встановленим цим Законом, за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, або за рахунок коштів кредиторів чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника.

Згідно положень абзацу 1 ч. 10 ст. 3-1 Закону про банкрутство вказаний закон розрізняє декілька видів компенсацій арбітражному керуючому: оплата його (розпорядника майна, ліквідатора, керуючого санацією) послуг за виконання покладених на нього судом відповідних обов'язків у справі про банкрутство, як винагороду за виконання обов'язків арбітражного керуючого, яка має регулярний характер (за кожен місяць здійснення повноважень арбітражного керуючого -ч. 12 ст. 3-1 Закону про банкрутство) та фіксований розмір (встановлений комітетом кредиторів і затверджений господарським судом, якщо інше не встановлено цим Законом про банкрутство, але не менше двох мінімальних заробітних плат та не більше середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останні дванадцять місяців його роботи перед порушенням провадження у справі про банкрутство - ч. 12 ст. 31 Закону про банкрутство; а також відшкодування витрат арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) у зв'язку з виконанням ним своїх обов'язків, які є компенсацією матеріальних витрат арбітражного керуючого (тобто повернення коштів, витрачених арбітражним керуючим), які ним були понесені у зв'язку із здійсненням повноважень у відповідній справі про банкрутство (витрати на публікацію оголошення, сплата державного мита, у разі необхідності, витрати на оцінку майна боржника тощо).

Відповідно до змісту положень ст. 3-1 Закону про банкрутство надання послуг професійного (ліцензованого) арбітражного керуючого відбувається на платній основі, тому послуги арбітражного керуючого Віскунова О. В. за виконання ним повноважень у справі у будь-якому випадку повинні бути оплачені.

Отже встановивши факт невиконання у добровільному порядку покладеного на кредитора судовим рішенням зобов'язання щодо оплати послуг арбітражного керуючого, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, керуючись ст. 88 ГПК, дійшов обґрунтованого висновку про необхідність примусового стягнення з такого кредитора відповідних грошових сум шляхом винесення додаткової ухвали та видачі відповідних судового наказу.

Окрім того, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що Закон не встановлює залежності для відшкодування оплати послуг арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) за рахунок коштів кредиторів від організаційної форми чи фінансування кредитора (чи є він бюджетною установою чи іншим суб'єктом господарювання).

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що під час розгляду справи місцевим господарським судом фактичні обставини справи встановлені на основі повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки відповідають цим обставинам і їм надана належна правова оцінка з правильним застосуванням норм права, а підстав для скасування або зміни ухвали не вбачається. Також не вбачається підстав для скасування постанови апеляційного господарського суду, якою вказана ухвала залишена без змін.