Черкащенка М.М. - головуючого (доповідач), Нєсвєтової Н.М., Студенця В.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.02.2014 року у справі господарського суду Дніпропетровської області за позовом публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго" до Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль" про стягнення 474 658,14 грн. в засіданні взяли участь представники:

- позивача: Козак Т.В., - відповідача: Бібленко І.В.

У серпні 2013 року публічне акціонерне товариство "ДТЕК Дніпрообленерго" (далі - ПАТ "ДТЕК "Дніпрообленерго") звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль" (далі - ДП "Криворізька теплоцентраль") про стягнення 430123,56 грн. заборгованості за спожиту активну електричну енергію, 11283,23 грн. заборгованості за отримані послуги по компенсації перетоків реактивної електроенергії, 6486,16 грн. 3% річних, нарахованих на суму заборгованості за спожиту активну електричну енергію, 163,21 грн. 3 % річних, нарахованих на суму заборгованості за отримані послуги по компенсації перетоків реактивної електроенергії, 25921,95 грн. пені, нарахованої на суму заборгованості за спожиту активну електричну енергію та 680,48 грн. пені, нарахованої на суму заборгованості за отримані послуги по компенсації перетоків реактивної електроенергії (з урахуванням заяви про зміну позовних вимог від 22.10.2013 року).

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 06.11.2013 року позов задоволено частково. Стягнуто на користь позивача 430123,56 грн. заборгованості за спожиту електричну енергію, 11283,23 грн. заборгованості за отримані послуги по компенсації перетоків реактивної електроенергії, 6486,16 грн. 3% річних, нарахованих на суму заборгованості за спожиту активну електричну енергію, 163,21 грн. 3 % річних, нарахованих на суму заборгованості за отримані послуги по компенсації перетоків реактивної електроенергії, 21221,95 грн. пені, нарахованої на суму заборгованості за спожиту активну електричну енергію, 680,48 грн. пені, нарахованої на суму заборгованості за отримані послуги по компенсації перетоків реактивної електроенергії та 9493,17 грн. судового збору. В решті позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.02.2014 року рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.11.2013 року в частині стягнення на користь позивача 21221,95 грн., нарахованої на суму заборгованості за спожиту активну електричну енергію, 680,48 грн. пені, нарахованої на суму заборгованості за отримані послуги по компенсації перетоків реактивної електроенергії скасовано і прийнято нове рішення, яким у задоволенні зазначених позовних вимог відмовлено. Стягнуто на користь позивача 8961,12 грн. судового збору за розгляд позовної заяви та 860,25 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, ПАТ "ДТЕК "Дніпрообленерго" подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.02.2014 року скасувати, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.11.2013 року з даної справи залишити без змін.

В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилається на те, що судом неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконного судового рішення.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 27.02.2003 року між ВАТ "ЕК "Дніпрообленерго" (правонаступником якого ПАТ "ДТЕК "Дніпрообленерго", енергопостачальник) та ДП "Криворзіька теплоцентраль" (споживач) був укладений договір № 100050 про постачання електричної енергії ВАТ "ЕК "Дніпрообленерго" для споживачів Дніпропетровської області, предметом якого є постачання і передача електроенергії енергопостачальником та оплата спожитої електроенергії споживачем.

Згідно з п.4.2 договору, з урахуванням змін до нього, внесених додатковою угодою №1 до договору від 27.02.2003 року, споживач вносить передоплату за активну електричну енергію у такому порядку: до першої, другої та третьої щотижневої середи розрахункового місяця оплачує за кожний тиждень 30% і з третьої до четвертої середи 10% вартості заявленого на розрахунковий місяць обсягу споживання електроенергії; остаточний розрахунок за фактично спожиту електроенергію у розрахунковому місяці здійснюється споживачем на підставі рахунку, наданого енергопостачальником, протягом 2-х календарних днів з моменту його отримання, але не пізніше 7 числа місяця наступного за розрахунковим.

Пунктом 4.3 договору передбачена економічна компенсація споживачем втрат енергопостачальника, які виникають через перетоки реактивної електроенергії, шляхом сплати споживачем на поточний рахунок енергопостачальника цієї компенсації протягом 5 днів після отримання рахунка-фактури.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов договору, позивач поставив відповідачу у лютому-квітні 2012 року, листопаді-грудні 2012 року, січні 2013 року, травні 2013 року активну електроенергію на загальну суму 431 395,80 грн., яка останнім оплачена лише частково у розмірі 1 272,24 грн. Вартість компенсаційних втрат з перетоків реактивної енергії у січні, травні 2013 року у розмірі 11 283,23 грн. споживачем не була оплачена.

Відповідно до ч.1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

Згідно з приписами статей 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми; боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи приписи зазначених вище статей, а також те, що відповідач, в порушення умов договору п.4.2, 4.3 договору, вартість спожитої електричної енергії оплатив лише частково у розмірі 1 272,24 грн. та не оплатив вартість послуг по компенсації перетоків реактивної електроенергії, колегія суддів погоджується з висновками попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог про стягнення 430123,56 грн. заборгованості за спожиту електричну енергію, 11283,23 грн. заборгованості за отримані послуги по компенсації перетоків реактивної електроенергії, 6486,16 грн. 3% річних, нарахованих на суму заборгованості за спожиту активну електричну енергію, 163,21 грн. 3 % річних, нарахованих на суму заборгованості за отримані послуги по компенсації перетоків реактивної електроенергії.

Що стосується позовних вимог про стягнення пені, нарахованої позивачем на підставі п.4.6 договору за порушення строків оплати вартості спожитої активної електричної енергії та вартості втрат з перетоків реактивної електричної енергії, то колегія суддів вважає необхідне зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 07.04.2005 року порушено провадження у справі № Б15/69/05 про банкрутство відповідача та одночасно введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до положень ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин), мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань щодо сплати податків і зборів, застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Частиною четвертою статті 12 цього Закону встановлено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням справи про банкрутство.

Таким чином, із моменту введення мораторію боржник не може виконувати як грошові зобов'язання та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що виникли до введення мораторію, так і заходи, спрямовані на забезпечення їх виконання.

Згідно з абзацом другим частини четвертої статті 12 Закону, протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Тобто, вказана норма встановлює загальну заборону на нарахування штрафу і пені протягом часу дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Зміст цієї заборони не пов'язаний з визначенням поняття мораторію і не обмежений ним. Заборона чинна протягом дії мораторію. Тому неустойка за невиконання грошових зобов'язань не нараховується в силу прямої заборони законом, безвідносно до часу їх виникнення. Крім того, не може розглядатися питання про поширення чи непоширення мораторію на не нараховану неустойку, оскільки законом виключена можливість виникнення та існування відносин нарахування неустойки боржнику, щодо якого діє мораторій, введений при провадженні справи про його банкрутство. Виходячи зі змісту Закону, боржник повинен виконувати зобов'язання, що виникли після введення мораторію, але пеня та штраф за їх невиконання або неналежне виконання не нараховуються, за винятком випадків, які можуть бути встановлені спеціальними нормами законодавства. Аналогічну правову позицію про те, що протягом дії здійснення провадження у справі про банкрутство встановлюється заборона на нарахування боржнику, щодо якого порушено справу про банкрутство та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів неустойки незалежно від часу їх виникнення викладено у постановах Верховного Суду України від 12.03.2013 року № 29/5005/16170/2011, від 01.10.2013 року № 28/5005/3240/2012.

Таким чином, апеляційний суд дійшов правильного висновку про необґрунтованість стягнення пені за неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, у зв"язку з чим правомірно скасував рішення першої інстанції в цій частині позовних вимог з прийняттям нового рішення про відмову у стягненні пені.

Щодо доводів скаржника, викладених у касаційній скарзі, то вони не приймаються судом касаційної інстанції до уваги, оскільки не спростовують висновків суду, покладених в основу оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до приписів ст. 111-7 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, оскаржувана постанова апеляційного господарського суду є такою, що прийнята на підставі повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального права.

В той же час, колегія суддів вважає за необхідне змінити резолютивну частину постанови суду апеляційної інстанції, шляхом доповнення її пунктом про залишення рішення суду першої інстанції в частині решти позовних вимог (стягнення 430123,56 грн. заборгованості за спожиту електричну енергію, 11283,23 грн. заборгованості за отримані послуги по компенсації перетоків реактивної електроенергії, 6486,16 грн. 3% річних, нарахованих на суму заборгованості за спожиту активну електричну енергію, 163,21 грн. 3 % річних, нарахованих на суму заборгованості за отримані послуги по компенсації перетоків реактивної електроенергії) без змін, оскільки суд апеляційної інстанції в мотивувальній частині підставно вказав на правомірність висновків місцевого господарського суду про задоволення вказаних позовних вимог, проте не зазначив це у резолютивній частині своєї постанови, що є недопустимим.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9- 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.02.2014 року справі № 904/6508/14 змінити, доповнивши резолютивну частину постанови наступним абзацом: "В решті позовних вимог рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.11.2013 року з даної справи залишити без змін."