Черкащенка М.М. - головуючого (доповідач), Нєсвєтової Н.М., Студенця В.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на постанову та на ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 08.01.2014 року господарського суду Харківської області від 05.12.2013 року за скаргою Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на дії Червонозаводського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції у справі господарського суду Харківської області за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Харківміськгаз" про стягнення 7 562 967,03 грн. в судовому засіданні взяли участь представники :

- від позивача: Мицько Р.М.,- від відповідача: Зубрич Д.О.,- ВДВС: не з"явився,

У листопаді 2013 року Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулася до господарського суду Харківської області із скаргою про визнання неправомірними дії Червонозаводського ВДВС Харківського МУЮ щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження від 13.07.2012 року з примусового виконання наказу господарського суду Харківської області від 27.10.2011 року у справі № 5023/3418/11, про визнання постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження від 13.07.2012 року незаконною (а.с.16-19 т.4).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 05.12.2013 року відмовлено у задоволені скарги Дочірній компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на дії відділу примусового виконання рішення управління державної виконавчої служби у Харківській області.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 08.01.2014 року ухвалу господарського суду Харківської області від 05.12.2013 року залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" подала касаційну скаргу, в якій просить ухвалу господарського суду Харківської області від 05.12.2013 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.01.2013 року скасувати та прийняти нове рішення, яким скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" задовольнити.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судами неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових рішень.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, господарським судом Харківської області 27.10.2011 року на виконання рішення господарського суду Харківської області від 20.06.2011 року у справі № 5023/3418/11 видано наказ про стягнення з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Харківміськгаз" на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 46502,91 грн. основного боргу (а.с.127 т.2).

Постановою державного виконавця Червонозаводського ВДВС Харківського міського управління юстиції ВДВС Головного управління юстиції у Харківській області від 08.06.2012 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказу від 16.09.2011 року.

25.06.2012 року до виконавчої служби надійшла заява від ВАТ "Харківміськгаз" про закінчення виконавчого провадження у зв'язку з погашенням в повному обсязі та списанням заборгованості на підставі протоколів від 20.09.2011 року та від 30.11.2011 року, згідно із Законом України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" (3319-17) .

Постановою від 13.07.2012 року було закінчено виконавче провадження з примусового виконання наказу від 27.10.2011 року на підставі п.8 ч.1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" (а.с.126 т.2).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію", його дія поширюється на підприємства незалежно від їхніх форм власності, що виробляють, транспортують і постачають теплову та електричну енергію, надають послуги з диспетчерського управління об'єднаною енергетичною системою України, суб'єктів господарювання, що здійснюють постачання природного газу та електричної енергії за регульованим тарифом, Національну акціонерну компанію "Нафтогаз України" та її дочірні підприємства ДК "Газ України", ДК "Укртрансгаз", ДК "Укргазвидобування", ДАТ "Чорноморнафтогаз" та ДП "Енергоринок".

Відповідно до пунктів 2.2. ст. 2 ЗУ "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" підлягає списанню заборгованість (у тому числі встановлена судовими рішеннями) з пені, штрафних та фінансових санкцій (3% річних та індекс інфляції), які нараховані підприємствам на заборгованість за природний газ, спожитий ними у період з 01.01.1997 року по 01.01.2011 рік, і не сплачена станом на дату набрання чинності цим Законом. Постановою Кабінету Міністрів України від 08.08.2011 року № 894 (894-2011-п) затверджено Порядок списання заборгованості за природний газ та електричну енергію. Даний порядок визначає механізм списання заборгованості (у тому числі реструктуризованої) за природний газ та електричну енергію, зокрема зі сплати пені, штрафних та фінансових санкцій, що нараховані на заборгованість за природний газ, відповідно до ЗУ "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію".

Встановлений механізм передбачає вчинення низки дій, направлених на здійснення списання заборгованості, зокрема, утворення повноважних комісій, складання відповідних протоколів та актів.

Пунктом 6 Порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 894 від 08.08.2011 року (894-2011-п) , передбачено, що для списання заборгованості кожен учасник процедури списання утворює комісію з питань списання заборгованості, до складу якої обов'язково входить керівник такого учасника, як голова комісії, та головний бухгалтер і яка визначає обсяг заборгованості, що підлягає списанню, у розрізі контрагентів.

Списання заборгованості проводиться на підставі протоколів зазначеної комісії, затверджених її головою. Датою списання заборгованості є дата затвердження протоколу.

Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, рішенням комісії з питань списання заборгованості за природний газ від 20.09.2011 року, відповідно до статті 2 ЗУ "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" та п.6 Порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.08.2011 року № 894 (894-2011-п) , списано заборгованість відповідача за природний газ в сумі 4983863 грн., яка встановлена рішенням господарського суду від 10.11.2010 року та постановою Харківського апеляційного господарського суду від 29.08.2011 у справі № 5023/3418/11 (а.с.13-17 т.3).

Рішенням комісії з питань списання заборгованості за природний газ від 30.11.2011 року списано заборгованість відповідача яка встановлена рішенням господарського суду від 18.07.2011 року у справі № 49/206-10 та постановою Харківського апеляційного господарського суду від 29.08.2011 року у справі № 5023/3418/11 в сумі 2576112,96 грн. (а.с.18-19 т.3).

Відповідно до частини 1 статті 3 ЗУ "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" було визнано строк дії зазначеного закону до 30.06.2012 року.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що заборгованість була списана та сплачена боржником у повному обсязі, то колегія суддів погоджується з висновками попередніх інстанцій про правомірність дій державного виконавця з винесення постанови виконавчого провадження з примусового виконання наказу від 16.09.2011 року на підставі п.8 ч. 1 ст. 49 ЗУ "Про виконавче провадження" у зв"язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення, на виконання якого був виданий наказ.

Щодо посилань скаржника на те, що вказана вище заборгованість не підпадає під дію Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" (3319-17) , то вони не приймаються судом до уваги з огляду на таке.

18.01.2000 року між ДК "Торговий дім "Газ України" (правонаступником якого відповідно статуту є стягувач) та ВАТ "Харківміськгаз" (перейменовано в ПАТ "Харківміськгаз") було укладено договір № 10/16-43-28/1 про постачання природного газу, відповідно до якого постачальник зобов'язується передати покупцю в 2000 році природний газ для потреб населення в об'ємі 496000 тис куб м на загальну суму 70918080,00 грн., а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах даного договору.

Додатковими угодами № 1 від 10.05.2000 року, № 2 від 11.05.2000 року, № 3 31.05.2000 року та № 4 від 16.10.2000 року вносилися зміни до договору № 10/16-43-28/1 про постачання природного газу на постачання природного газу від 18.01.2000 року, в кінцевій редакції якого загальна сума даного договору складає 71476580,00 грн.

17.10.2002 року між Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та ВАТ "Харківміськгаз" укладено угоду № 02/02-1522-39/5 про заміну зобов'язань. Відповідно до п. 1.1 цієї угоди сторони домовились, що зобов'язання боржника по внесенню оплати за спожитий природний газ за договором № 10/16-43-28/1 від 18.01.2000 року між кредитором та боржником, з урахуванням всіх змін і доповнень до договору, змінюються зобов'язаннями за даною угодою. Сума зобов'язань боржника за договором складає 29687360,16 грн. Згідно п.6.2. угоди вона набирає чинності з моменту її підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Додатковою угодою №1 до угоди про заміну зобов'язань № 02/02-1522 від 17.10.2002 року сторони визначили порядок та строки виконання зобов'язань боржника перед кредитором, згідно якої заборгованість в загальній сумі 29687360,16 грн. була реструктуризована на період з січня 2003 року по грудень 2007 року.

З матеріалів справи вбачається, що надані боржником копії актів звіряння взаємних розрахунків, станом на момент укладення угоди № 02/02-1522-39/5 про заміну зобов'язань від 17.10.2002 року в його бухгалтерському обліку існувала заборгованість за договором № 10/16-43-28/1 від 18.01.2000 року в сумі 29687360,16 грн.

Відповідно до приписів ст. 604 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація). Новація припиняє додаткові зобов'язання, пов'язані з первісним зобов'язанням, якщо інше не встановлено договором.

Тобто, новація є угодою тих самих сторін про те, що первісне зобов'язання припиняється, а між його учасниками виникає нове зобов'язальне правовідношення, якому властиві такі ознаки, як наявність взаємної згоди сторін щодо припинення дії попереднього зобов'язання та щодо умов нового зобов'язання; наявність умови про припинення попереднього зобов'язання, припинення всіх додаткових зобов'язань; виникнення між тими ж особами нового зобов'язання, яке, як правило, містить умову про інший предмет чи спосіб виконання.

Однак, як вірно встановили суди попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, предметом угоди № 02/02-1522-39/5 про заміну зобов'язань від 17.10.2002 року є заборгованість за договором № 10/16-43-28/1 від 18.01.2000 року в сумі 29687360,16 грн., яка не припинила своє існування, що свідчить про відсутність виникнення нових правовідносин між сторонами. По суті, відбулася реструктуризація заборгованості (змінено порядок та строки її погашення), а відповідно така угода сторін не може бути розцінена як новація в розумінні ст. 604 Цивільного кодексу України. Отже, у даному випадку не можна говорити про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням, оскільки зобов'язання за своєю суттю залишилось тим самим, змінився лише порядок його виконання.

Відповідно до приписів ст. 1117, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

На підставі викладеного, оскаржувані судові рішення є повними, законними та обґрунтованими, прийнятими при дослідженні всіх обставин справи із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому, судова колегія не вбачає підстав для їх зміни чи скасування.

Щодо доводів скаржника, викладених у касаційній скарзі, то вони не приймаються судом касаційної інстанції до уваги, оскільки не спростовують висновків суду, покладених в основу оскаржуваних судових рішень.