Приватне акціонерне товариство "Київстар" в особі Одеської філії Приватного акціонерного товариства "Київстар" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомбуд" про стягнення неустойки в сумі 84 000 грн., у зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань за Дилерським договором № 325/2010 від 28.05.2010 р.

Рішенням господарського суду Одеської області від 18.11.2013 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 21.01.2014 року позов задоволено у повному обсязі. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомбуд" на користь Приватного акціонерного товариства "Київстар" штраф у розмірі 84000 грн. та 1720,50 грн. судового збору.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Одеського апеляційного господарського суду від 21.01.2014 та рішення господарського суду Одеської області від 18.11.2013 скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 28.05.2010 року між Закритим акціонерним товариством "Київстар Дж.Ес.Ем." та Товариством з обмеженою відповідальністю "Телекомбуд" укладено дилерський договір № 325/2010, відповідно до умов якого, Дилер у порядку та на умовах, визначених цим договором від імені та в інтересах Оператора здійснює діяльність, що направлена на укладання Абонентських договорів між потенційними Абонентами та Оператором, всіляко сприяє в укладенні зазначених договорів, надає оператору допомогу в продажу Телекомунікаційних послуг Київстара потенційним Абонентам, просуває Телекомунікаційні послуги Київстара серед потенційних Абонентів на території України.

19.10.2011 року між ПрАТ "Київстар" та ТОВ "Телекомбуд" укладено договір про зміну умов співпраці № 30759/325/2010, згідно якого сторони домовилися про встановлення особливих умов взаємодії щодо укладених між ними дилерського договору № 325/2010 від 28.05.2010 року та договору генерального підряду № 30759 від 16.05.2011 року.

01.03.2013 р. між ПрАТ "Київстар" та ТОВ "Телекомбуд" укладено додаткову угоду № 4 до договору про зміну умов співпраці № 30759/325/2010 від 19.10.2011р., згідно якої було доповнено дилерський договір № 325/2010 від 28.05.2010 р. п.7.11 у наступній редакції: "У разі встановлення фактів відсутності абонентської кабельної лінії до квартири Абонента, адреса якої вказана в Замовленні, за умови активації особового рахунку по даному Замовленню, Дилер на вимогу Оператора зобов'язаний сплатити неустойку у розмірі 3000грн. за кожен виявлений випадок. Вказана неустойка не нараховується у випадку, коли активація особового рахунку Абонента була здійснена Дилером випадково і останній письмово повідомив про це Оператора".

Відповідно до акту про результати перевірки щодо надання якості послуг від 10.06.2013 року за загальними результатами перевірок здійснених ТОВ "Телекомбуд" робіт ПрАТ "Київстар" було виявлено 28 порушень, що підпадають під відповідальність передбачену п. 7.11 дилерського договору № 325/2010 від 28.05.2010 р.

При цьому, ПрАТ "Київстар" неодноразово запрошував представників ТОВ "Телекомбуд" до участі у перевірці, що підтверджується листами №1/1100 від 18.05.2013 р.,1/1199 від 27.05.2013 р., проте представники останнього для участі у перевірці не з'являлись.

Звертаючись до суду з позовом, ПрАТ "Київстар" вказувало на те, що у зв'язку з наявними порушеннями умов договору останній направляв відповідачу рахунки на сплату неустойки за відсутність абонентської кабельної лінії № 11370 від 31.03.2013 - за березень 2013 року на суму 9000 грн., № 1141 від 30.04.2013 за березень 2013 року на суму 9000 грн., № 11370 від 31.03.2013 - за квітень 2013 року на суму 15000 грн., № 11551 від 31.05.2013 - за травень 2013 року на суму 60000 грн., проте ТОВ "Телекомбуд" виставлені позивачем рахунки не сплатив.

Приймаючи рішення у справі, суди попередніх інстанцій виходили з того, що матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем умов укладеного між сторонами договору, посилання відповідача на недійсність додаткової угоди № 4 від 01.03.2013, якою доповнено дилерський договір № 325/2010 від 28.05.2010 п. 7.11, яким встановлена відповідальність за відсутність абонентської кабельної лінії, не є обґрунтованими, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком судів, вважає їх правомірними та такими, що відповідають матеріалам справи, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором.

За ч. 2 ст. 217 ГК України у сфері господарювання застосовуються наступні господарські санкції; відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Таким чином, враховуючи вищезазначені положення законодавства, а також умови пункту 7.11. Дилерського договору № 325/2010, який було доповнено пунктом 4 Додаткової угоди №4 до Договору про зміну умов співпраці № 30759/325/2010 від 19.10.2011 р., колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача неустойки у розмірі 84000 грн.

Крім того, колегія суддів вважає, що судами попередніх інстанцій правомірно відхилено посилання відповідача на відсутність у Дилерському договорі від 28.05.2010 року зобов'язання Дилера щодо прокладання абонентської кабельної лінії, оскільки навіть якщо обов'язок відповідача здійснити прокладання абонентської лінії встановлений іншим договором, а саме Договором генерального підряду від 16.05.2011 року № 30759, Дилерський договір від 28.05.2010 р. є окремим правочином та містить всі істотні умови, а також встановлює самостійну відповідальність підрядника за невиконання таких зобов'язань.

Всі інші доводи скаржника також обґрунтовано та правомірно відхилені судом апеляційної інстанцій з посиланням на норми чинного законодавства, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішень судів попередніх інстанцій.

Враховуючи наведене, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи судами попередніх інстанцій на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів встановлено фактичні обставини справи та вірно застосовані норми матеріального права.

Відповідно до ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та не впливають на них, а тому підстави для її задоволення і скасування постанови Одеського апеляційного господарського суду від 21.01.2013 року та рішення господарського суду Одеської області від 18.11.2013 року, що ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального законодавства, відсутні.

Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд -

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомбуд" залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 21.01.2014 року та рішення господарського суду Одеської області від 18.11.2013 року у справі № 916/2009/13 залишити без змін.