Ткаченко Н.Г. (головуючого), Катеринчук Л.Й. (доповідача), Коробенка Г.П. розглянувши касаційну скаргу Приватного підприємства "Спеціалізоване підприємство Юстиція" на постанову та рішення Київського апеляційного господарського суду від 10.12.2013 року господарського суду Київської області від 27.08.2013 рокуу справі господарського суду № 911/2645/13 Київської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-енергетична компанія "Гермес" до Приватного підприємства "Спеціалізоване підприємство Юстиція" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Державної виконавчої служби України про стягнення 4 159 806, 15 грн. у судовому засіданні взяли участь представники :

Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-енеретична компанія "Гермес": Журба М.В. (довіреність від 21.06.2013 року), Легкобит І.П. (довіреність від 10.06.2013 року), Приватного підприємства "Спеціалізоване підприємство Юстиція":Кривенко О.А. (довіреність №333/14 від 03.02.2014 року), Державної виконавчої служби України: Бойко О.С. (довіреність № 4.4-03/4.4/1285 від 01.11.2013 року).

ухвалою господарського суду Київської області від 10.07.2013 року порушено провадження у справі № 911/2645/13 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-енергетична компанія "Гермес" (далі - позивача) до Приватного підприємства "Спеціалізоване підприємство Юстиція" (далі - відповідача) про стягнення 4 159 806, 15 грн., перерахованих позивачем в якості гарантійного внеску в рахунок оплати наданих відповідачем послуг з реалізації арештованого майна (природного газу) на аукціоні, який було визнано в судовому порядку недійсним (том 1, а.с. 1).

Ухвалою господарського суду Київської області від 25.07.2013 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державну виконавчу службу України, яка є правонаступником Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, який уклав з відповідачем договір про надання послуг по організації та проведенню аукціону з реалізації арештованого природного газу об'ємом 26 413,252 тис.куб.м., належного ЗАТ "Укргаз-Енерго" (том 1, а.с. 79 - 80).

29.07.2013 року позивачем подано до господарського суду заяву про уточнення позовних вимог (вх. №16175), згідно з якою змінено предмет позовних вимог із "стягнення збитків" на "стягнення суми" (том 1, а.с. 82 - 85).

Рішенням господарського суду Київської області від 27.08.2013 року (суддя Бабкіна В.М.) позов задоволено, стягнено з відповідача на користь позивача 4 159 806, 15 грн. гарантійного внеску та 68 820 грн. судового збору (том 1, а.с. 196 - 206). Судове рішення мотивоване встановленням преюдиційного факту визнання недійсним в судовому порядку аукціону від 19.03.2010 року з реалізації арештованого природного газу об'ємом 26 413,252 тис.куб.м., належного ЗАТ "Укргаз-Енерго", та настання у зв'язку із цим у відповідача, як спеціалізованої установи, яка організовувала та проводила зазначений аукціон, обов'язку повернути перераховані позивачем кошти в якості гарантійного внеску згідно приписів частини 1 статті 1212 ЦК України, так як підстава, на якій спірні грошові кошти були набуті відповідачем, відпала з моменту набрання законної сили рішення господарського суду про визнання спірного аукціону недійсним.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції від 27.08.2013 року та прийняти нове про відмову у задоволенні позову, судові витрати покласти на позивача, обґрунтовуючи невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права до спірних правовідносин.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.12.2013 року (колегія суддів у складі: головуючого судді - Куксова В.В., суддів: Авдеєва П.В., Майданевича А.Г.) апеляційну скаргу залишено без задоволення, а рішення господарського суду Київської області від 27.08.2013 року у даній справі - без змін з тих же підстав (том 2, а.с. 11 - 20).

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить скасувати постанову апеляційного господарського суду від 10.12.2013 року та рішення суду першої інстанції від 27.08.2013 року, прийняти нове рішення про відмову в позові, судові витрати покласти на позивача, аргументуючи порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема, статей 388, 628, 650, 656, 658, 1000 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ), статті 1 Закону України "Про державну виконавчу службу", статей 2, 4, 50, 57, 61 Закону України "Про виконавче провадження", пунктів 1.2, 3.1, 3.6, 4.9, 4.10, 6.1 Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 42/5 від 15.07.1999 року (z0480-99) (зі змінами та доповненнями), пункту 5.12.5 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 74/5 від 15.12.1999 року (z0865-99) (зі змінами та доповненнями). На думку скаржника, сума гарантійного внеску, яку було перераховано позивачем, як покупцем, який виявив бажання взяти участь у спірному аукціоні, на рахунок відповідача, не є частиною вартості майна, придбаного позивачем за результатами аукціону, а є винагородою відповідача за надані ним послуги з організації та проведення аукціону.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову апеляційного суду від 10.12.2013 року та рішення суду першої інстанції від 27.08.2013 року на підставі встановлених фактичних обставин справи, вивчивши матеріали справи, перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, вислухавши представників учасників провадження у справі, дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Відповідно до частини 1 статті 52 Закону України "Про виконавче провадження", звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Частиною 1 статті 62 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що реалізація арештованого майна, крім майна, вилученого з обігу згідно із законом, та майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах.

Згідно з пунктом 5.11. Інструкції про порядок проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 74/5 від 15 грудня 1999 року (z0865-99) (в редакції, чинній на момент проведення спірного аукціону), прилюдні торги з реалізації нерухомого майна організовують і проводять спеціалізовані організації, що мають право здійснювати операції з нерухомістю і визначені на тендерній (конкурсній) основі і з якими укладено відповідний договір державною виконавчою службою. Спеціалізована організація проводить прилюдні торги за заявкою державного виконавця. Акт про проведення прилюдних торгів затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби і є підставою для видачі відповідним органом свідоцтва про право власності.

Пунктом 3.13. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" № 11 від 29.05.2013 року (v0011600-13) роз'яснено про те, що за змістом положень Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) та Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої Міністерством юстиції України від 15.12.99 № 74/5 (z0865-99) , державний виконавець здійснює підготовчі дії з метою проведення прилюдних торгів, а самі прилюдні торги з реалізації майна проводяться спеціалізованими організаціями, з якими Державною виконавчою службою укладається відповідний договір (пункт 5.11 названої Інструкції). З урахуванням правової процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та особливостей, передбачених законодавством щодо проведення прилюдних торгів, у тому числі складання за результатами їх проведення акта про проведення прилюдних торгів, слід мати на увазі, що складання такого акта є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на прилюдних торгах, а відтак є правочином, який може визнаватися недійсним у судовому порядку. Предметом спору може бути як протокол відповідних торгів із зазначенням сторін та істотних умов, так і договір купівлі-продажу, якщо він укладався.

Отже, відчуження майна з прилюдних торгів відноситься до угод купівлі-продажу, тому така угода може визнаватися недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, передбачених частинами 1 - 3, 6 статті 203 ЦК України. Зазначена правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 24.10.2012 року у справі № 6-116цс12.

Згідно з частиною 1 статті 215 та частиною 1 статті 216 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Частиною 3 статті 207 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення.

Відповідно до статті 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 4 статті 656 ЦК України, до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

Відповідно до частини 1 статті 691 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно з частиною 1 статті 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Пунктами 2.11., 3.8., 6.1., 6.2. Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 42/5 від 15.07.1999 року (z0480-99) (в редакції, чинній на момент проведення спірного аукціону) передбачено, що гарантійний внесок - це завдаток, який за одним лотом сплачує фізична або юридична особа, розмір якого дорівнює сумі винагороди спеціалізованій організації за надані нею послуги з реалізації майна, визначеній виходячи зі стартової ціни лота. Покупець (фізична або юридична особа), який виявив бажання взяти участь в аукціоні, повинен сплатити гарантійний внесок. На підставі копії затвердженого протоколу переможці аукціону протягом семи банківських днів з дня затвердження протоколу, не враховуючи дня проведення аукціону, здійснюють розрахунки за придбані на аукціоні товари в такому порядку: покупець перераховує на депозитний рахунок органу державної виконавчої служби зазначену в затвердженому протоколі аукціону суму грошових коштів, яка дорівнює різниці між продажною ціною придбаного ним лота і сумою винагороди спеціалізованої організації за цим лотом, сплаченої на поточний рахунок організатора аукціону; сума гарантійного внеску, зарахованого на рахунок організатора аукціону, визнається частиною оплати покупцем придбаного ним на аукціоні майна і залишається спеціалізованій організації в рахунок оплати наданих нею послуг з реалізації цього майна. Гарантійний внесок, унесений покупцем до початку аукціону, зараховується покупцю до купівельної ціни, іншим учасникам ця сума повертається протягом трьох банківських днів після закінчення аукціону.

Отже, сума гарантійного внеску, що вноситься покупцем до початку аукціону на рахунок його організатора, є частиною ціни товару, який реалізовується на аукціоні, та у випадку визнання покупця переможцем аукціону враховується при остаточному розрахунку в якості передоплати за придбаний товар.

При цьому, у випадку визнання судом недійсним акта про проведення прилюдних торгів, складанням якого оформляються договірні відносини купівлі-продажу майна на аукціоні, чи безпосереднього договору купівлі-продажу, якщо він укладався, сторони зобов'язані повернути одна одній все одержане за зобов'язанням. Так, покупець зобов'язаний повернути продавцю товар у такому стані, в якому його було придбано на аукціоні, а продавець зобов'язаний повернути грошові кошти, перераховані йому покупцем в рахунок оплати товару.

Згідно з частиною 1 статті 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

При цьому, такий вид позадоговірних зобов'язань як набуття (збереження) майна без достатньої правової підстави виникає за умови існування двох юридичних фактів в їх сукупності: (1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи та (2) відсутність правових підстав для збереження майна або правові підстави для його збереження відпали. Такої правової позиції дотримується Верховний Суд України у Постанові № 13/003 у справі № 5006/18/13/2012 від 22.01.2013 року.

Отже, спеціалізована організація, яка надавала послуги з організації та проведення продажу майна на аукціоні, результати якого в подальшому визнано судом недійсними, зобов'язана повернути переможцеві аукціону (покупцеві) внесений ним гарантійний внесок в якості передоплати за товар (майно), придбане на аукціоні, так як правова підстава набуття зазначених грошових коштів відпала.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 21.09.2009 року між Департаментом державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, правонаступником якого є третя особа, яка не заявляє вимог на предмет спору, та Приватним підприємством "Спеціалізоване підприємство Юстиція" (відповідач) укладено договір № 008/09 про надання послуг по організації та проведенню аукціону з реалізації арештованого рухомого майна (том 1, а.с. 69 -71).

Судами встановлено, що на аукціон передано нерухоме майно, арештоване при примусовому виконанні наказів господарського суду міста Києва № 42/178 від 13.03.2009 року, № 41/331 від 16.03.2009 року, № 42/147 від 20.03.2009 року, а саме природний газ в об'ємі 26 413,252 тис.куб.м., належний ЗАТ "Укргаз-Енерго", стартового ціною продажу 41 849 156, 47 грн. (том 1, а.с. 68).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, платіжним дорученням № 1 від 19.03.2010 року позивач перерахував на рахунок відповідача 4 159 806, 15 грн. гарантійного внеску з призначенням платежу "за № 1 лот, зг. дог. № 008/09 від 21.09.2009", оригінал зазначеного платіжного документа оглянуто судом першої інстанції, а його копія долучена до матеріалів справи (том 1, а.с. 34).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, за результатами проведення 19.03.2010 року аукціону арештоване рухоме майно реалізовано за ціною 29 718 000 грн.; відповідно до протоколу № 1-008/09 про проведення аукціону від 19.03.2010 року його переможцем визнано ТОВ "Торгівельно-енергетична компанія "Гермес" (том 1, а.с. 33).

Суди встановили, що позивачем, як переможцем аукціону, перераховано на депозитний рахунок органу державної виконавчої служби грошові кошти на суму 25 558 193, 85 грн., що становлять вартість природного газу, який був предметом продажу на аукціоні, за вирахуванням суми гарантійного внеску, що його було внесено позивачем перед проведенням аукціону на рахунок відповідача.

Судами встановлено, що 06.04.2010 року державним виконавцем на підставі протоколу відповідача, як організатора аукціону, складено акт № 426/15 про проведення аукціону (том 1, а.с. 31 - 32).

Суди встановили, що ЗАТ "Укргаз-Енерго", якому належав природній газ, реалізований на аукціоні, не погодившись з результатами його проведення, звернулося до суду з позовом про визнання недійсним аукціону з реалізації арештованого рухомого майна ЗАТ "Укргаз-Енерго" та визнання незаконним протоколу № 1-008/09 від 19.03.2010 року та акта від 06.04.2010 року № 426/15 про проведення аукціону від 19.03.2013 року. Рішенням господарського суду міста Києва від 23.09.2010 року у справі № 6/298, яке залишено без змін судами апеляційної та касаційної інстанцій, позов задоволено, спірний аукціон від 19.03.2010 року визнано недійсним (том 1, а.с. 23 - 30, 11 - 15, 16 - 22).

Судами встановлено, що на виконання розпорядження державного виконавця № 406/15/12 від 26.04.2011 року, затвердженого заступником директора органу державної виконавчої служби, платіжним дорученням № 9786 від 28.04.2011 року на рахунок позивача перераховано кошти на суму 25 558 193, 85 грн. з призначенням платежу: "повернення коштів згідно постанови від 16.02.2011 № 6/298 Вищого господарського суду України (стягнення згідно наказів № 42/178 від 13.03.2009, № 41/331 від 16.03.2009, № 42/147 від 20.03.2009 господарського суду м. Києва)".

Суди встановили, що грошові кошти на суму 4 159 806, 15 грн., що були перераховані відповідачу в якості гарантійного внеску та зараховуються покупцю до купівельної ціни, придбаного ним на аукціоні товару, позивачеві повернено не було, що підтверджується довідками фінансових установ, в яких позивач має відкриті поточні рахунки (том 1, а.с. 108 - 112).

Зазначене стало підставою для звернення позивача до суду з позовом, з врахуванням уточнення позовних вимог, про стягнення з відповідача суми коштів в розмірі 4 159 806, 15 грн.

Розглянувши позовні вимоги у судовому засіданні, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову з огляду на встановлення обставин доведення позивачем факту порушення його прав та охоронюваних законом інтересів відповідачем у зв'язку з неповерненням суми гарантійного внеску, яка є складовою частиною ціни, сплаченої позивачем за товар, придбаний на аукціоні, який згодом було визнано недійсним на підставі рішення господарського суду, обставини, встановлені яким, є преюдиційними при розгляді даного спору.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи справу в повному обсязі, погодився з оцінкою доказів судом першої інстанції та не знайшов правових підстав для зміни чи скасування рішення місцевого господарського суду від 27.08.2013 року.

З огляду на встановлені судами обставини справи, колегія суддів касаційного суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про доведення позивачем обставин завдання йому відповідачем шкоди, у зв'язку з неповерненням грошових коштів, правова підстава набуття яких відповідачем відпала, а отже задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача суми коштів в розмірі 4 159 806, 15 грн. на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, здійснюючи перегляд оскаржуваної постанови апеляційного суду від 10.12.2013 року та рішення суду першої інстанції від 27.08.2013 року з урахуванням доводів касаційної скарги, зазначає про те, що доводи скаржника про неналежну оцінку судами попередніх інстанцій обставин справи ( внесення спірних грошових коштів виключно як гарантійного внеску без визначення їх правової природи як складової частини вартості майна за визнаною судом недійсною угодою) є такими, що спрямовані на переоцінку доказів судом касаційної інстанції, що виходить за межі повноважень касаційного суду відповідно до статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України, а отже такі доводи є необґрунтованими.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України, діючи в межах повноважень суду касаційної інстанції, згідно статей 111-5, 111-9 Господарського процесуального кодексу України, вважає, що оскаржувана постанова апеляційного суду від 10.12.2013 року та рішення суду першої інстанції від 27.08.2013 року у даній справі прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, та не вбачає правових підстав для їх скасування.