розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.01.2014 та ухвалу господарського суду Київської області від 12.11.2013 по справі № Б3/122-12 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Сітістейтсервіс" про визнання банкрутом Товариства з обмеженою відповідальністю "Алта Проперті",-

Ухвалою господарського суду Київської області від 12.10.2012 року за заявою ТОВ "Сітістейтсервіс" порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Алта Проперті".

Ухвалою попереднього засідання господарського суду Київської області від 13.02.2013 року затверджено реєстр вимог кредиторів ТОВ "Алта Проперті" на загальну суму 665 494 726, 61 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.04.2013 ухвалу попереднього засідання господарського суду Київської області від 13.02.2013 року в частині відмови у визнанні кредиторських вимог ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" до боржника в розмірі 948 291 137, 61 грн. та в частині визначення черговості задоволення вимог кредитора залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 25.07.2013 постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.04.2013 скасовано, ухвалу господарського суду Київської області від 13.02.2013 в частині визнання та затвердження в реєстрі вимог кредиторів боржника грошових вимог публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" скасовано, справу в означеній частині передано на новий розгляд до господарського суду Київської області.

За результатами нового розгляду ухвалою попереднього засідання господарського суду Київської області від 12.11.2013 (суддя Наріжний А.В.) визнано грошові вимоги кредитора публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (надалі по тексту ПАТ "Укрексімбанк") до боржника ТОВ "Алта Проперті" в розмірі 665 140 298,61 грн., з яких: 664 913 949,25 грн. - перша черга та підлягають включенню окремо до реєстру вимог кредиторів, 226349,36 грн. - четверта черга задоволення вимог кредиторів; зобов'язано розпорядника майна боржника включити до реєстру грошових вимог кредиторів боржника визнані судом кредиторські вимоги банку та внести окремо до реєстру вимоги кредитора, які забезпечені заставою майна боржника і відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.01.2014 (колегія суддів: Копитова О.С., Самсін Р.І., Шаптала Є.Ю.), з урахуванням ухвали Київського апеляційного господарського суду від 17.02.2014 про виправлення описки, ухвалу господарського суду Київської області від 12.11.2013 в частині визначення черговості вимог ПАТ "Укрексімбанк" змінено, викладено пункт перший резолютивної частини ухвали господарського суду Київської області від 12.11.2013 в наступній редакції: " 1. Визнати грошові вимоги кредитора публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в розмірі 665 140 298,61 грн., з яких вимоги першої черги: 38 400 000 грн. - (забезпечені заставою майна боржника) включаються окремо, 1 147 грн. витрати по справі про банкрутство, 580 216 753,79 грн. - вимоги четвертої черги, 46 517 724,82 грн. - вимоги шостої черги. Вимоги банку в розмірі 94 829 1237,61 грн. відхилено"; ухвалу господарського суду Київської області від 12.11.2013 в частині відмови у визнанні вимог ПАТ "Укрексімбанк" на суму 94 829 137,61 грн. залишено без змін.

ПАТ "Укрексімбанк" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Київської області від 12.11.2013 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.01.2014 в частині відмови у визнанні вимог ПАТ "Укрексімбанк" на суму 94 829 137,61 грн. та визначення черговості задоволення вимог ПАТ "Укрексімбанк" за кредитним договором № 15107К13 від 13.02.2007; прийняти в цій частині нове рішення, яким визнати грошові вимоги ПАТ "Укрексімбанк" в розмірі 759 964 763,22 грн. вимоги першої черги; окремо внести до реєстру вимог кредиторів грошові вимоги ПАТ "Укрексімбанк" в розмірі 759 964 763,22 грн., як такі що забезпечені заставою майна боржника.

В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на порушення судами попередніх інстанцій при винесенні оскаржуваних судових рішень норм матеріального та процесуального права, зокрема, ч.1, 6 ст. 14, ч.1 ст. 30 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону від 30.06.1999), ч.5 ст. 3, ч.1 ст. 12, 33 Закону України "Про іпотеку", ч.1 ст. 572, ч.2 ст. 589, ч.1 ст. 1054 ЦК України, ч.1 ст. 35 ГПК.

Заслухавши доповідь судді Білошкап О.В., вислухавши пояснення представників сторін, арбітражного керуючого, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 08.01.2013 ПАТ "Укрексімбанк" протягом строку встановленого ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону від 30.06.1999) звернулося із заявою про визнання його конкурсним кредитором боржника з грошовими вимогами у розмірі 759 964 763, 22 грн.

В обґрунтування заявлених вимог кредитор послався на те, що між ПАТ "Укрексімбанк" (кредитор) та ТОВ "Алта Проперті" (позичальник) 13.02.2007 укладено кредитний договір № 15107К13, відповідно до якого ПАТ "Укрексімбанк" відкриває позичальникові невідновлювальну кредитну лінію на умовах забезпеченості, повернення, відкличності, строковості, платності та цільового характеру використання відповідно до положень та умов цього договору (п. 3.1)

З умовами кредитного договору № 15107К13 встановлено ліміт кредитної лінії: 34 193 393, 56 доларів США та 294 216 341, 80 грн.( п. 3.2.1.); визначено процентні ставки (п.3.2.6.); порядок і розмір процентів за користування кредитом (п. 3.5.1.).

Судами встановлено, що на виконання умов кредитного договору № 15107К13 кредитор надав (перевів) боржнику кредит у сумі 34 193 393, 56 дол. США та 294 216 341, 80 грн., що підтверджується долученими до кредиторської заяви банку виписками з особового рахунку боржника.

Місцевим господарським судом встановлено, що, позичальник свої зобов'язання щодо повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитними коштами згідно умов кредитного договору № 15107К13 у повному обсязі не виконав, доказів повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом суду не надав. Відповідно до наданого суду розрахунку грошових вимог, нарахування процентів за користування кредитом за спірний період кредитор здійснював за процентними ставками, визначеними п. 3.2 договору в редакції додаткової угоди № 15107К13-45 від 29 липня 2011 року. Факт сплати боржником частини кредиту у розмірі 3 128 400 грн. за договором підтверджено банківськими виписками з відсоткового рахунку боржника за спірний період.

В забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором № 15107К13 від 13.02.2007 року, між ПАТ "Укрексімбанк" (іпотекодержатель) та ТОВ "Алта Проперті" (іпотекодавець) 05.01.2010 укладено договір іпотеки № 151409Z71, відповідно до п. 1.1 вказаного договору (у редакції додаткової угоди про внесення змін № 151409Z71-1 до вказаного вище договору іпотеки) забезпечуються усі вимоги іпотекодержателя, що випливають з кредитного договору від 13.02.2007 № 15107К13, укладеного між іпотекодавцем та іпотекодержателем, відповідно до якого іпотекодавцю відкрито невідновлювальну кредитну лінію з лімітом заборгованості 34 193 393, 56 доларів США та 294 216 341, 80 грн., на умовах, визначених кредитним договором, строком погашення 31.12.2014, з нарахуванням процентів комісій та інших платежів у відповідності до умов кредитного договору.

Рішенням господарського суду Київської області від 26.12.2012 року по справі № 14/009-12 в зв'язку з непогашенням боржником заборгованості за кредитним договором № 15107К13 від 13.02.2007 року за позовом ПАТ "Державний експортно-імпортний банк" звернуто стягнення, зокрема, і на предмет іпотеки переданого боржником банку згідно іпотечного договору № 151409Z71 майна. Також зазначеним рішенням присуджено до стягнення з боржника та його майнових поручителів солідарно 64 380 грн. судового збору та 141 235,20 грн. витрат за проведення судової експертизи.

В поданій суду заяві банк також просив суд визнати його кредитором боржника на суму судових витрат.

Відповідно до ч.2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Враховуючи, що рішення господарського суду Київської області від 26.12.2012 року по справі № 14/009-12 набрало законної сили і судами встановлено, що докази погашення сум заборгованості, що випливають з кредитного договору від 13.02.2007 № 15107К13, відсутні, колегія суддів, погоджується з висновком господарського суду, з яким погодився суд апеляційної інстанції, щодо визнання вищезазначених вимог банку в повному обсязі.

Господарський суд першої інстанції в більшій частині погодився з доводами банку, включивши грошові вимоги кредитора в розмірі 664 913 949,25 грн. в першу чергу, а суму судових витрат, присуджених до стягнення рішенням господарського суду Київської області від 26.12.2012 року по справі № 14/009-12 (226349,36 грн.) до вимог четвертої черги.

Київський апеляційний господарський суд, змінюючи ухвалу суду першої, щодо черговості задоволення вимог кредитора, виходив з того, що оцінка майна, погоджена сторонами у відповідному договорі іпотеки має братися до уваги судом при визначенні розміру вимог кредитора, що забезпечені заставою майна боржника. Саме цією вартістю майна, тобто визначеною за згодою кредитора та боржника, слід керуватися при встановленні розміру грошових вимог кредитора - заставодержателя, оскільки вартість заставного майна у подальшому може змінюватись.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що при укладенні іпотечного договору №151409Z71 від 05.01.2010 сторони за взаємною згодою визначили вартість майна боржника, що передається в заставу ініціюючому кредитору, в сумі 38400000,00 грн.

Відповідно до ст. 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у першу чергу задовольняються вимоги, забезпечені заставою.

Як вбачається із наведених норм, забезпечення пріоритету прав іпотекодержателя перед іншими кредиторами закріплено у ст. 26 та 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Таким чином, правомірним є висновок суду апеляційної інстанції відносно того, що розмір вимог банку, що підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів першої черги по кредитному договору № 15107К13 від 13.02.2007 року складає 38 400 000 грн. Інші вимоги банку підлягають включенню до четвертої і шостої черги відповідно до положень ст. 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

З матеріалів справи вбачається, що в обґрунтування грошових вимог на суму 94 829 137,61 грн. кредитор посилався на наявність кредитного договору № 151407К19 від 22.03.2007, укладеного між кредитором та ТОВ "Євробудком" (позичальник), та іпотечного договору № 151410Z13 від 26.01.2010, укладеного між кредитором (іпотекодержатель) та боржником (іпотекодавець) в забезпечення виконання зобов'язань позичальника (ТОВ "Єврнобудком") за договором кредиту № 151407К19 від 22.03. 2007 року, відповідно до умов якого ПАТ "Державний експорно-імпортний банк України" передається у якості забезпечення виконання зобов'язань позичальником (ТОВ "Євробудком") нерухоме майно боржника: земельні ділянки загальною площею 2,9700 га, які розташовані на території Бориспільського району Київської області заставною вартістю 2 280 000,00 грн.

Рішенням господарського суду Київської області від 19.12.2012 року по справі № 16/004-12/2 за позовом банку до ТОВ "Євробудком" та його майнових поручителів про стягнення заборгованості за кредитним договором № 151407К19 від 22.03.2007 року шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки позовні вимоги задоволено та прийнято рішення про звернення стягнення в рахунок погашення боргу, зокрема, і на майно боржника, що є предметом іпотеки у відповідності до умов договору № 151410Z13 від 26.01.2010 року. Крім того, зазначеним рішенням присуджено до стягнення з ТОВ "Алта Проперті" 20 734,16 грн. судових витрат.

Господарський суд Київської області, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, визнав вимоги банку лише в частині судових витрат, інші вимоги судом відхилені з посиланням на той факт, що на відносини майнової поруки норми ст. 554 Цивільного кодексу України не поширюються, оскільки, застава регулюється нормами параграфу 6 глави 49 Цивільного кодексу України (435-15) та спеціальним законом. Правовий статус поручителя і майнового поручителя врегульовані окремо, з суттєвими видовими відмінностями, достатніми для їх розрізнення і для вирішення спорів з їх участю шляхом безпосереднього застосування відповідних норм цивільного закону.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з законними та обґрунтованими висновками судів попередніх інстанцій виходячи з того, що необхідною ознакою набуття статусу кредитора у справі про банкрутство, виходячи з вимог п.п.3, 7 ст. 1 Закону України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є наявність саме зобов'язань грошового, тобто фінансового характеру. Правові підстави для визнання у справі про банкрутство вимог кредиторів, які ґрунтуються на договорах майнової поруки відсутні. Цивільним кодексом України (435-15) , Законом України "Про іпотеку" (898-15) не передбачено солідарного обов'язку боржника за основним зобов'язанням та майнового поручителя, у зв'язку з чим до майнового поручителя не може бути застосовані норми ст. 543 Цивільного кодексу України, згідно якої, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Договір іпотеки не породжує у іпотекодавця грошових зобов'язань перед іпотекодержателем, останній має право, в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання, одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника.

Таким чином, колегія суддів вважає, що постанова суду апеляційної інстанції, якою частково змінено ухвалу суду першої інстанції, прийнята у відповідності до норм матеріального та процесуального права і підстав для її скасування немає.

Доводи заявника касаційної скарги не знаходять підтвердження та не заперечують правомірність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, в тому числі ч.1, 6 ст. 14, ч.1 ст. 30 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону від 30.06.1999), ч.5 ст. 3, ч.1 ст. 12, 33 Закону України "Про іпотеку", ч.1 ст. 572, ч.2 ст. 589, ч.1 ст. 1054 ЦК України, ч.1 ст. 35 ГПК України. Крім того, доводи касаційної скарги пов'язані з переоцінкою доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.