головуючого Овечкіна В.Е., суддів: Чернова Є.В., Цвігун В.Л., за участю представників: позивача -Стовбан Н.І., відповідача-Ніжинський А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу КП "Ватутінськінвестбуд" на рішення та постанову господарського суду м.Києва від 12.11.2013 Київського апеляційного господарського суду від 06.02.2014 у справі № 52/43 за заявою Головного управління юстиції у м.Києві про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду м.Києва від 24.03.2011 за позовом КП "Ватутінськінвестбуд" до Головного управління юстиції у м.Києві про стягнення заборгованості по орендній платі

Рішенням господарського суду м.Києва від 24.03.2011 (суддя Чебикіна С.О.) позов задоволено, стягнуто з Головного управління юстиції у м.Києві на користь КП "Ватутінськінвестбуд" 86660,01 грн. заборгованості по орендній платі.

14.10.2013 р. Головне управління юстиції у м. Києві звернулось до господарського суду м.Києва з заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду м.Києва від 24.03.2011, обґрунтовуючи її тим, що відповідно до рішень Деснянської районної у м.Києві ради від 12.02.2008 № 25 та від 24.06.2010 № 14, про які не було відомо на час прийняття рішення суду від 24.03.2011, мінімальна орендна ставка за 1 кв.м. у місяць для центральних органів виконавчої влади, міністерств, відомств, їх територіальних відділень, інших бюджетних установ та організацій встановлена в межах витрат на утримання приміщення, у зв'язку з чим встановлення КП "Ватутінськінвестбуд" зазначеного в договорі розміру орендної плати є незаконним.

Рішенням господарського суду м.Києва від 12.11.2013 (суддя Ярмак О.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.02.2014 (судді: Куксова В.В., Авдеєв П.В., Гончаров С.А.), заяву Головного управління юстиції у м.Києві про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду м.Києва від 24.03.2011 у даній справі задоволено шляхом скасування первісного рішення та прийняття нового рішення про відмову в позові.

Рішення мотивоване тим, що заявнику на час прийняття рішення від 24.03.2011 не були відомі обставини щодо того, що п.3.1 договору про передачу майна комунальної власності територіальної громади Деснянського району м.Києва в оренду від 01.01.2010 №0818 (далі - договір від 01.01.2010) в частині розміру орендної плати є нікчемним, оскільки не відповідає Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) та рішенню Деснянської районної у м.Києві ради від 07.12.2006 №7 "Про затвердження орендних ставок за користування нерухомим майном, Методики розрахунку орендної плати, Типового договору про передачу майна комунальної власності територіальної громади Деснянського району м.Києва в оренду". Позивачем було застосовано для відповідача розмір орендної ставки, яка не відповідає додатку 1 до рішення Деснянської районної у м.Києві ради від 07.12.2006 № 7.

КП "Ватутінськінвестбуд" в поданій касаційній скарзі просить постанову та рішення від 12.11.2013 скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду м.Києва від 24.03.2011 та залишення в силі рішення від 24.03.2011, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме ст.ст. 204, 525, 526, 629, 610 ЦК України та ст.ст. 22, 32, 33, 34, 38, 41, 42, 43, 47, 111-10, 113 ГПК України. Зокрема, скаржник вважає, що рішення Деснянської районної у м.Києві ради від 12.02.2008 № 25 про внесення змін в рішення № 7 від 07.12.2006 було прийнято набагато раніше від дня укладення договору оренди від 01.01.2010, а вміщені в ньому вимоги враховані при встановленні орендної ставки в договорі від 01.01.2010. Як стверджує заявник, розрахунок орендної плати у договорі від 01.01.2010 здійснювався на підставі Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади Деснянського району, затвердженої рішенням Деснянської районної ради від 07.12.2006 № 7, про що вказано в п.3.1 зазначеного договору. До того ж, розмір орендної ставки був встановлений відповідно до рішення Деснянської районної у м.Києві ради від 11.09.2008 № 8 та розпорядження Деснянської районної у м.Києві державної адміністрації від 31.12.2009 № 1229, а рішення від 24.06.2010 № 14 було прийнято вже в момент дії договору від 01.01.2010 та на його істотні умови не вплинуло. Разом з тим, заявник вказує на те, що на момент прийняття господарським судом рішення від 24.03.2011 відповідачем в судовому порядку не оскаржувалися розпорядчі акти від 11.09.2008 № 8, від 31.12.2009 № 1229 та укладений на їх підставі договір оренди від 01.01.2010, у зв'язку з чим, останній є правомірним та не може бути визнаний судом нікчемним з мотивів невідповідності його певних умов рішенню Деснянської районної у м.Києві ради від 07.12.2006 № 7.

Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення присутніх у засіданні представників сторін, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані рішення та постанова - скасуванню з передачею справи до господарського суду м.Києва для нового розгляду заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду м.Києва від 24.03.2011 з наступних підстав.

Залишаючи без змін рішення господарського суду м.Києва від 12.11.2013 про задоволення заяви відповідача про перегляд за нововиявленими обставинами первісного рішення від 24.03.2011 у даній справі шляхом його скасування та прийняття нового рішення про відмову в позові, апеляційний суд виходив з того, що:

Відповідно до ст. 112 ГПК України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами, що мають істотне значення для справи і не могли бути відомі заявникові.

При розгляді справи № 52/43 господарським судом встановлено, що 01.01.2010р. між КП "Ватутінськінвестбуд" (орендодавець) та Головним управлінням юстиції у м.Києві (орендар) був укладений договір про передачу майна комунальної власності територіальної громади Деснянського району міста Києва в оренду № 0818, відповідно до якого позивач на підставі розпорядження Деснянської районної у м.Києві державної адміністрації від 31.12.2009 р. № 1229 передав, а відповідач прийняв в оренду нежитлове приміщення за адресою: вул.Закревського, 47, загальною площею 179 кв.м. для розміщення нотаріальної контори № 15.

Пунктом 3.1 договору від 01.01.2010 передбачено, що за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади Деснянського району, затвердженої рішенням Деснянської райради від 07.12.2006 № 7, місячний розмір якої згідно з розрахунком орендної плати, що є невід'ємною частиною цього договору (додаток 1), на дату підписання договору становить 14383,95 грн.

Додатком №1 до договору № 0818 від 01.01.2010 орендарю встановлена орендна ставка за користування 1 кв.м. загальної площі приміщення: 70 грн. Розмір місячної орендної плати за перший місяць оренди визначається за формулою та на момент підписання додатку становить 14383,96 грн. (без ПДВ), ПДВ - 2876,79 грн., всього 17260,75 грн.

Однак, рішенням № 25 VІІ сесії Деснянської районної у м.Києві ради від 12.02.2008 "Про внесення змін до додатку 1 до рішення №7 IV сесії Деснянської районної у м.Києві ради V скликання від 07.12.2006, відповідно до Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) та враховуючи рішення Київради від 26.07.2007 були внесені зміни до додатку 1 до рішення № 7 IV сесії Деснянської районної у м.Києві ради V скликання від 07.12.2006 "Орендні ставки за користування нерухомим майном комунальної власності територіальної громади Деснянського району м.Києва" і викладено його в новій редакції згідно з додатком до цього рішення.

Зокрема, у п.1.11 додатку 1 до рішення Деснянської районної у м.Києві ради № 25 вказано, що мінімальна орендна ставка за 1 кв.м. у місяць для центральних органів виконавчої влади, міністерств, відомств, їх територіальних відділень, інших бюджетних установ та організацій встановлюється в межах витрат на утримання приміщення.

Відповідно до розділу 1 "Офіси" додатку №1 до рішення Деснянської районної у м.Києві ради від 24.06.2010 № 14 "Про затвердження орендних ставок за користування нерухомим майном комунальної власності територіальної громади Деснянського району міста Києва" мінімальна орендна ставка за 1 кв.м. у місяць для центральних органів виконавчої влади, міністерств, відомств, їх територіальних відділень, інших бюджетних установ та організацій встановлюється в межах витрат на утримання приміщення. Інших орендних плат для вказаної категорії орендарів не передбачено.

Згідно п.п.1,13,14 Положення про Головні управління юстиції Міністерства юстиції в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 14.02.2007 № 47/5 (z0124-07) (далі - Положення), яке діяло на час укладення договору, Головні управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі, підпорядковуються Міністерству юстиції України та є його територіальними органами. Головні управління юстиції утримуються за рахунок Державного бюджету України. Головне управління юстиції є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в установах Державного казначейства України, печатку із зображенням Державного Герба України і свого найменування.

Тобто, встановлена п.3.1 договору від 01.01.2010 та додатком № 1 ставка орендної плати не може бути застосована до Головного управління юстиції у м.Києві, яке є юридичною особою, що утримується за рахунок Державного бюджету України.

Пункт 3.1 договору від 01.01.2010 є нікчемним, оскільки не відповідає Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) та рішенню Деснянської районної у м.Києві ради № 7 від 07.12.2006.

Таким чином, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що наведені вище обставини не були відомі заявнику на час прийняття рішення у даній справі. Про нововиявлені обставини заявнику стало відомо лише 30.09.2013 р., що підтверджено листом Деснянської районної у м.Києві державної адміністрації № 916 з доданими належним чином завіреними копіями рішень Деснянської районної у м.Києві ради від 12.02.2008 № 25 та від 24.06.2010 № 14.

Проте, колегія не може погодитися з висновками апеляційного суду з огляду на таке.

Відповідно до вимог ст. 112 ГПК України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами. Підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є: 1)істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2)встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення; 3)встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення; 4)скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду; 5)встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що у встановленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені.

Однією з умов перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами на підставі ст. 112 ГПК України є істотність цих обставин для вирішення спору. Тому результат перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами залежить від того, чи спростовують ці обставини факти, які покладено в основу судового рішення.

В обґрунтування існування нововиявлених обставин суди послалися на нікчемність п.3.1 договору оренди від 01.01.2010, який не відповідає Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) та рішенню Деснянської районної у м.Києві ради № 7 від 07.12.2006.

Дійсно, згідно з ч.2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно з ч.2 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції від 01.01.2010р.) методика розрахунку, пропорції розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем та порядок використання орендної плати визначаються: Кабінетом Міністрів України - для об'єктів, що перебувають у державній власності; органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим, - для об'єктів, що належать Автономній Республіці Крим; органами місцевого самоврядування - для об'єктів, що перебувають у комунальній власності.

Як роз'яснено в п.2.5.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" (v0011600-13) , необхідно з урахуванням приписів ст. 215 ЦК України та ст. 207 ГК України розмежовувати види недійсності правочинів, а саме: нікчемні правочини, недійсність яких встановлена законом (наприклад, ч.1 ст. 220, ч.2 ст. 228 ЦК України, ч.2 ст. 207 ГК України), і оспорювані, які можуть бути визнані недійсними лише в судовому порядку за позовом однієї з сторін, іншої заінтересованої особи, прокурора (зокрема, ч.1 ст. 227, ч.1 ст. 229, ч.1 ст. 230, ч.1 ст. 232 ЦК України, ч.1 ст. 207 ГК України).

З урахуванням положень ч.2 ст. 215 ЦК України та ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" колегія зазначає, що в основу судових рішень судами попередніх інстанцій передчасно покладено висновок про нікчемність пункту 3.1 договору оренди від 01.01.2010 в частині розміру орендної плати, як такого, що не відповідає рішенню Деснянської районної у м.Києві ради, з огляду на таке.

Законом прямо не встановлена недійсність договору оренди, зокрема, в разі його невідповідності певним приписам законодавства про оренду чи рішенню органу місцевого самоврядування. Закон України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) не містить положень щодо нікчемності договору оренди в разі невірного визначення його сторонами розміру орендної плати. Таким чином, вказаний правочин є оспорюваним, а не нікчемним (недійсним в силу прямих вказівок закону).

Крім того, відповідно до ч.5 ст. 626 ЦК України договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Згідно з ч.1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч.1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Рішеннями Деснянської районної у м.Києві ради № 7 від 07.12.2006 та від 12.02.2008 № 25 від 24.06.2010 № 14, на які послався суд в обґрунтування існування нововиявлених обставин, розмір орендної плати стосовно приміщення, орендованого відповідачем як бюджетною установою взагалі конкретно не визначений, оскільки в них міститься загальна фраза "в межах витрат на утримання приміщення". Таким чином, у разі прийняття до уваги такого абстрактного розміру орендної плати, договір від 01.01.2010 вважатиметься неукладеним через відсутність обов'язкової істотної умови (розміру орендної плати), а це, в свою чергу, є позбавленням орендодавця права на отримання орендної плати згідно зі ст. 762 ЦК України та суперечить правовій природі договору оренди як відплатного договору. В такому випадку це фактично призведе до безпідставного звільнення орендаря від внесення орендної плати.

Разом з тим, Цивільним кодексом України (435-15) не передбачено часткову нікчемність договору (його частини, пункту, умови тощо).

Згідно зі ст. 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Таким чином, з врахуванням положень ст. 217 ЦК України, недійсність договору в частині розміру орендної плати має наслідком його недійсність в цілому, оскільки не можна припустити, що договір оренди був би укладений без включення такої обов'язково істотної умови як орендна плата.

Отже, касаційна інстанція вважає передчасними посилання судів попередніх інстанцій в обґрунтування своїх висновків на істотність нововиявлених обставин у вигляді нікчемності договору оренди від 01.01.2010, оскільки чинне законодавство не передбачає нікчемність договору лише в силу його невідповідності рішенню органу місцевого самоврядування.

При цьому, відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Однак, доказів визнання недійсним договору оренди від 01.01.2010 як оспорюваного правочину матеріали справи не містять та відповідачем не надано. При цьому, ймовірна невідповідність вказаного договору вимогам

Касаційна інстанція вважає, що висновки судів попередніх інстанцій про доведеність існування нововиявлених обставин ґрунтуються на помилковому ототожненні нікчемності та недійсності правочину внаслідок неправильного застосування норм ч.2 ст. 215 ЦК України та ст. 112 ГПК України.

Крім того, судами не відхилено та не спростовано твердження заявника про те, що розмір орендної ставки був встановлений відповідно до рішення Деснянської районної у м.Києві ради від 11.09.2008 № 8 та розпорядження Деснянської районної у м.Києві державної адміністрації від 31.12.2009 № 1229, які не визнані незаконними та не скасовані у встановленому порядку.

Відповідно до ч.1 ст. 111-10 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Зважаючи на те, що допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального та процесуального права, які не були усунуті апеляційним судом, призвели до прийняття неправильного судового рішення, колегія вбачає підстави для часткового задоволення касаційної скарги шляхом скасування оскаржуваних рішення та постанови з передачею справи до господарського суду м.Києва для нового розгляду заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду м.Києва від 24.03.2011.