розглянувши матеріали касаційної скарги фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.07.2013 р. у справі господарського суду Дніпропетровської області за позовом прокурора м. Першотравенська в інтересах держави в особі: Першотравенської міської ради Дніпропетровської області, Першотравенського міського житлово-комунального підприємства, м. Першотравенськ, Дніпропетровська область до фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, с. Васильківське, Петропавлівський район, Дніпропетровська область про стягнення 174 377,84 грн. та зобов'язання звільнити нежитлове приміщення за участю представників сторін:

прокуратури: Бондарчук В.М. (прокурор Генеральної прокуратури України, посв. від 22.11.2013 р. № 023013),

позивача 1 -2: не з'явились,

відповідача: не з'явився

Прокурор м. Першотравенська звернувся до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі Першотравенської міської ради Дніпропетровської області, Першотравенського міського житлово-комунального підприємства до ФОП ОСОБА_4 про зобов'язання відповідача звільнити нежитлове приміщення полощею 267, 1 кв.м. по АДРЕСА_1 та передати його за актом прийому-передачі Першотравенському міському житлово-комунальному підприємству, яке було передано відповідачу по договору оренди від 01.01.2006 р. № 149/1 та стягнути неустойку у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення за період з 01.01.2011р. по 31.01.2013 р. у сумі 174 377,84 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 13.05.2013 р. у справі № 904/2011/13-г позовні вимоги задоволено частково. Зобов'язано ФОП ОСОБА_4 звільнити нежитлове приміщення площею 267, 1 кв.м. по АДРЕСА_1 та передати його за актом прийому передачі Першотравенському міському житлово-комунальному підприємству. Зобов'язано стягнути з ФОП ОСОБА_4 на користь Першотравенського міського житлово-комунального підприємства неустойку у сумі 41 604, 40 грн. та на користь Державного бюджету України в особі управління Державної казначейської служби України у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області судовий збір у сумі 2 867,50 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.07.2013 р. рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.05.2013 р. по справі № 904/2011/13-г змінено, абзац перший третій та четвертий резолютивної частини рішення викладено у наступній редакції:

"Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Першотравенського міського житлово-комунального підприємства (52800, м. Першотравенськ, Дніпропетровської області, вул. Комсомольська, 12, ідентифікаційний код 32598423) неустойку у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення у сумі 174 377,84 грн. (сто сімдесят чотири тисячі триста сімдесят сім грн. 84 коп.).

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Державного бюджету України в особі Управління Державної казначейської служби України у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області (49027, м. Дніпропетровськ, пл. Шевченка, 7, код ЄДРПОУ 37989269, р/р 31214206783005 в відділенні банку ГУДКУ у Дніпропетровській області, МФО 805012, КБКД 22030001) судовий збір у сумі 4 634,56 грн. (чотири тисячі шістсот тридцять чотири грн. 56 коп.).

Абзац п'ятий виключити".

В іншій частині рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими рішенням та постановою, ФОП ОСОБА_4 звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить їх скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи скаргу тим, що оскаржувані судові акти прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Зокрема як зазначається скаржником: позов подано особою, яка не мала на це права; не подано доказів належного повідомлення орендаря, в установлений договором строк, про закінчення терміну дії договору оренди; позивачем невірно розраховано штрафні санкції у вигляді подвійної плати за користування річчю за час нібито прострочення.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить необхідним касаційну скаргу залишити без задоволення, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.01.2006р. між Першотравенським міським житлово-комунальним підприємством (орендодавець) та приватним підприємцем ОСОБА_4 укладено договір оренди комунального майна №149/1 (далі - договір): нежитлове приміщення площею 267,1 кв. м., розміщене за адресою: АДРЕСА_1, з метою здійснення торгівлі непродовольчими товарами (п. 1.2.).

У відповідність п. п. 3.1., 3.2. договору, орендна плата визначається на підставі методики розрахунку та порядку використання орендної плати, затвердженої рішенням сесії міськвиконкому м. Першотравенська.

Орендна плата за місяць з урахуванням додаткової угоди до договору складає 1 445,22 грн., без урахування ПДВ та індексу інфляції. Орендар сплачує щомісячну переплату з урахуванням індексу інфляції та ПДВ, але не пізніше 25-го числа місяця, за який вноситься орендна плата.

Пунктом 8.2. договору визначено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Після закінчення строку дії договору термін його дії був продовженим, а саме: з 01.01.2007 р. по 31.12.2007 р.; з 01.01.2008 р. по 31.12.2008 р.; з 01.01.2010 р. по 31.12.2010 р. З 01.01.2009 р. по 31.12.2009 р. термін дії договору продовжувався шляхом укладення додаткової угоди до договору оренди комунального майна.

20.12.2010 р. Першотравенське МЖКП звернулося до ПП ОСОБА_4 з листом № 5459, яким нагадав про закінчення 31.12.2010 р. терміну дії договору оренди комунального майна № 149/1 від 01.01.2006 р. Вказаним листом повідомлено орендаря, що договір оренди не буде подовжуватися по його закінченню, а тому приміщення по АДРЕСА_1 слід підготувати до повернення 31.12.2010 р.

Судом встановлено, що станом на 05.03.2013 р. орендарем приміщення не повернуто.

Згідно ч. 2 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди припиняється зокрема в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Враховуючи наведене, господарський суд попередніх інстанцій дійшов висновку, що з огляду на повідомлення відповідача від 24.01.2011 р. про припинення дії договору з 31.12.2010 р. дію договору слід вважати припиненою з 31.12.2010 р.

Відповідно до ч.1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

За таких обставин, а також враховуючи положення ст. 526, 610, 629 ЦК України, ст. 193 ГК України, висновок господарського суду першої та апеляційної інстанції про задоволення позову в частині зобов'язання відповідача звільнити орендоване приміщення, колегія суддів визнає правомірним.

Відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Прокурором заявлена до стягнення неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за ввесь час прострочення з 01.01.2011 р. по 31.01.2013 р. включно у розмірі 174 377,84 грн., яку суд апеляційної інстанції також правомірно стягнуто на користь позивача -2 в повному обсязі, обґрунтовано спростувавши при цьому доводи відповідача при перегляді справи.

Зважаючи на викладене, колегія не вбачає порушення судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, котрі встановлюють правила доказування, розподілу обов'язків доказування, належності й припустимості доказів, порядку збирання і дослідження доказів, та вважає постанову такою, що відповідає чинному законодавству України і обставинам справи, отже і підстави для її скасування відсутні.