позивача -не з'явились, відповідача -не з'явились, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Єнакієве Донецької області (далі - Відділення Фонду) на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 18.02.2014 у справі № 905/6594/13 за позовом Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Єнакієве Донецької області до ДП "Підприємство Кіровської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в Донецькій області (№ 33)" про стягнення збитків

Рішенням господарського суду Донецької області від 05.12.2013 (суддя Соболєва С.М.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 18.02.2014 (судді: Будко Н.В., Геза Т.Д., Мартюхіна Н.О.), в позові відмовлено у зв'язку з необґрунтованістю позовних вимог.

Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Єнакієве Донецької області у поданій касаційній скарзі просить рішення та постанову скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами норм матеріального права, а саме ст.ст. 1166, 1172, 1187, 1191 ЦК України. Зокрема, скаржник вважає, що оскільки ним за рахунок коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Єнакієве Донецької області було здійснено страхові виплати, що знаходяться у безпосередньому причинному зв'язку з винними діями працівника відповідача, то зазначені кошти є шкодою в розумінні ст. 1166 ЦК України.

Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржувана постанова - залишенню без змін з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що громадянин ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 19.11.2002 р. з вини водія автомобіля УАЗ-31512, д.н. НОМЕР_1, (ОСОБА_5), який (водій) під час ДТП виконував службові обов'язки, перебуваючи у трудових відносинах з ДП "Підприємство Кіровської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в Донецькій області (№33)".

Згідно довідки МСЕК № 0911261 від 22.05.2003 ОСОБА_4 втратив 25% працездатності. Пізніше відповідний діагноз підтверджувався у повторних оглядах МСЕК, про що свідчать довідки № 061821 від 13.07.2004, № 033518 від 30.08.2005, № 024254 від 18.09.2007, № 087108 від 15.10.2009 Отримання травми на виробництві підтверджується актом №II форми Н-1 від 18.04.2003.

За період з січня по липень 2013 р. позивачем потерпілому ОСОБА_4 було здійснено виплати, пов'язані з особистим соціальним страхуванням, у загальному розмірі 2944,79 грн. При цьому, згідно договору № 13БО/4-10/НЮ від 04.01.2010 Відділення Фонду зобов'язалось сплатити ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" 0,15% від сум перерахувань, що становить 4,42грн. від зазначеної суми, виплаченої постраждалій особі за вказаний період.

Згідно з ч.2 ст. 999 ЦК України до відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Преамбулою Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (1105-14) передбачено, що страхування від нещасного випадку є самостійним видом загальнообов'язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності.

Відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (1105-14) страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності є обов'язковим особистим страхуванням. Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (1105-14) не передбачає набуття права зворотної вимоги до винної особи страховиком, який здійснив страхову виплату застрахованій особі за договором особистого соціального страхування.

Відповідно до ч.1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Зазначена норма міститься в главі 82 ЦК України (435-15) та регулює правовідносини щодо відшкодування шкоди, передбачає право регресу особи в разі, якщо вона відшкодувала потерпілому шкоду, завдану іншою особою в рамках деліктних правовідносин між нею та потерпілим.

Відтак, як вбачається з викладеного вище, здійснення Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України виплат за договором особистого соціального страхування у разі настання страхового випадку застрахованій особі не є шкодою в розумінні ст. 1166 ЦК України, а, отже, позивач не є особою, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, і тому згідно з ч.1 ст. 1191 ЦК України не набуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи.

Колегія враховує, що наведеної правової позиції, яка була врахована судами попередніх інстанцій при прийнятті рішення, дотримується також Верховний Суд України при здійсненні перегляду судових рішень господарських судів у справах зі спорів, що виникають з подібних правовідносин відшкодування шкоди (постанови ВСУ від 06.11.2012 у справі № 5028/18/110/2011, від 05.02.2013 у справі № 5028/6/34/2012 та від 11.03.2014 у справі № 905/5223/13).

Зважаючи на вищенаведене, колегія не вбачає підстав для скасування постанови.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7- 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 18.02.2014 у справі №905/6594/13 залишити без змін, а касаційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Єнакієве Донецької області - без задоволення.