головуючого судді Овечкіна В.Е., суддів Чернова Є.В., Цвігун В.Л., розглянув касаційну скаргу ТОВ "Лісова поляна" на постанову від 20.01.2014 р. Донецького апеляційного господарського суду у справі № 908/3106/13 господарського суду Запорізької області за позовом Запорізького міжрайонного екологічного прокурора м. Запоріжжя в інтересах держави в особі: Запорізької обласної державної адміністрації до 1. Запорізької районної державної адміністрації; 2. ТОВ "Лісова поляна" про визнання незаконним та скасування розпорядження, - визнання недійсним договору купівлі-продажу; - визнання недійсним державного акту на право власності на землю; - скасування реєстрації державних актів; - повернення земельної ділянки за участю представників:

позивача: не з'явився;

відповідача 1: не з'явився;

відповідача 2: Ростовська Н.В., дов. від б/н від 12.09.13;

Генеральної прокуратури України: прокурор відділу Гудименко Ю.В., посв. № 014715, дійсне до 21.01.2018.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 02.12.2013 (суддя М. Мірошниченко), в задоволенні позову про визнання незаконним та скасування розпорядження голови Запорізької районної державної адміністрації № 1377 від 05.08.2010 р. "Про продаж земельної ділянки ТОВ "Лісова поляна"; визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення № 5556 від 02.09.2010 р.; визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 144163, виданого ТОВ "Лісова поляна"; скасування в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі запису № 021026000003; зобов'язання ТОВ "Лісова поляна" повернути земельну ділянку до власності держави відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 20.01.2014 (судді Н. Будко, А. Мясищев, Е. Сгара) рішення господарського суду Запорізької області від 02.12.2013 р. - скасовано в частині відмови у задоволенні позову про визнання незаконним та скасування розпорядження голови Запорізької районної державної адміністрації № 1377 від 05.08.2010 р., визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 02.09.2010 р. № 5556, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 144163, а також скасування в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі запис № 021026000003. В цій частині прийнято нове рішення, яким визнано незаконним та скасовано розпорядження голови Запорізької районної державної адміністрації № 1377 від 05.08.2010 р. "Про продаж земельної ділянки ТОВ "Лісова поляна". Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 02.09.2010 р. № 5556, укладений між Запорізькою районною державною адміністрацією та ТОВ "Лісова поляна". Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 144163, виданий ТОВ "Лісова поляна", зареєстрований Державним земельним кадастром 03.12.2010 р. Скасовано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі запис № 021026000003. В іншій частині рішення залишено без змін.

Стягнуто із Запорізької районної державної адміністрації в дохід державного бюджету 3 441,00 грн. судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги. Стягнуто із товариства з обмеженою відповідальністю "Лісова поляна", м. Запоріжжя, в дохід державного бюджету 3 441,00 грн. судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги.

Не погоджуючись із прийнятою у справі постановою, товариство з обмеженою відповідальністю "Лісова поляна" (надалі - ТОВ "Лісова поляна") - відповідач-2 у справі, - звернулося із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 20.01.2014, а рішення господарського суду Запорізької області від 02.12.2013 залишити без змін. Вважає, що апеляційним судом неправильно застосовано приписи ст. 122 ЗК України, ст. 203, 215 ЦК України.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Розпорядженням Запорізької районної державної адміністрації № 1377 від 05.08.2010 р. ТОВ "Лісова поляна" було продано земельну ділянку несільськогосподарського призначення площею 0,0364 га на території Розумівської сільської ради Запорізького району Запорізької області за межами населеного пункту, яка перебувала в оренді ТОВ "Лісова поляна" згідно договору оренди земельної ділянки площею 0,0364 га, укладеного 22.03.2008 р. із Запорізькою райдержадміністрацією, для функціонування бази відпочинку "Лісова поляна".

На підставі вказаного розпорядження 02.09.2010 р. між Запорізькою районною державною адміністрацією (продавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лісова поляна" (покупцем) було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення (зареєстрований в реєстрі за № 5556), за умовами якого продавець зобов'язався передати за плату земельну ділянку несільськогосподарського призначення, розташовану на території Розумівської сільської ради, за межами населеного пункту, площею 0,0364 га, а покупець зобов'язався сплатити за неї певну грошову суму і прийняти у власність цю земельну ділянку.

Пунктом 1.2 договору визначені відомості про земельну ділянку. Зокрема, об'єктом продажу є земельна ділянка із цільовим призначенням - для функціонування бази відпочинку "Лісова поляна", земельна ділянка віднесена до земель "землі оздоровчого призначення".

На земельній ділянці розташовані літні будиночки бази відпочинку "Лісова поляна", які належать покупцю на підставі договору купівлі-продажу від 08.06.2006 р. (п.1.4 договору).

Відповідно до пунктів 2.1, 2.3 договору ціна продажу земельної ділянки складає 25 626,30 грн. без урахування ПДВ, які покупець зобов'язується сплатити на рахунок продавця на протязі 10 банківських днів з моменту підписання цього договору. Ціна земельної ділянки встановлена згідно Звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки несільськогосподарського призначення, виконаного ДП "Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" 15.06.2010 р., затвердженого висновком державної експертизи землевпорядної документації від 02.07.2010 р. № 458/1 та Розпорядженням № 1377 Запорізької РДА від 05.08.2010 р.

Згідно з п.4.1 договору, право власності на придбану земельну ділянку виникає у покупця після підписання цього договору та одержання Державного акта на право власності на земельну ділянку, який оформляється та видається покупцю після повної сплати вартості придбаної земельної ділянки за цим договором.

03.10.2010 р. на підставі вказаного договору Товариству з обмеженою відповідальністю "Лісова поляна" було видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 144163 відносно земельної ділянки площею 0,0364 га, розташованої за межами населеного пункту Розумівської сільської ради, для функціонування бази відпочинку. Акт зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 021026000003.

Місцевим судом, з посиланням на приписи ст.ст. 122, 149, 150 ЗК України, встановлено, що прокурором в ході розгляду справи не було доведено у встановленому законом порядку того, що об'єкти оздоровчого призначення (в тому числі і бази відпочинку) не пов'язані з обслуговуванням територіальної громади жителів відповідної території, і що ділянки під їх розташування мають надаватися обласними державними адміністраціями та/або Кабінетом Міністрів України. Відсутні підстави стверджувати що об'єкт на спірній земельній ділянці не має соціально-культурного або соціально-побутового призначення та не може бути пов'язаний з обслуговуванням громади району. Запорізька РДА діяла в межах наданих їй повноважень. Підстави для скасування спірного розпорядження РДА відсутні. Відтак, відсутні підстави і для задоволення позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування виданого на його підставі держакту на землю. Як і немає підстав для скасування держреєстрації держакту на землю та повернення спірної земельної ділянки позивачу.

З тих підстав, що місцевим судом відмовлено у задоволенні позовних вимог, ним не було застосовано до спірних відносин строки позовної давності.

Натомість, апеляційний суд дійшов протилежних висновків. Так, ним, із застосуванням ст.ст. 3, 116, 122, 127, 128 ЗК України, ст.ст. 21, 43 ЗУ "Про місцеві державні адміністрації" зауважено, що ч.3 ст. 122 ЗК України чітко визначено, що районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) сільськогосподарського використання; б) ведення водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті; в) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті. Водночас, передана згідно спірного розпорядження земельна ділянка розташована за межами населеного пункту (на території Розумівської сільської ради) з цільовим призначенням - для функціонування бази відпочинку "Лісова поляна". Відтак, апеляційний суд дійшов висновку про те, що спірне розпорядження винесене Запорізькою РДА з перевищенням повноважень. Апеляційний суд визнав його недійсним та скасував. Також, судом було визнано недійним і укладений на підставі скасованого розпорядження договір купівлі-продажу, скасовано державний акт на землю та державну реєстрацію цього акту.

Також, розглянувши заяву відповідача-2 про застосування строку позовної давності, суд встановив, що Запорізьку міжрайонну екологічну прокуратуру утворено 04.10.2011 р., а про вищевказані порушення земельного законодавства прокурору стало відомо лише під час виконання відповідного завдання Дніпровської екологічної прокуратури (2013 рік). Ним зауважено, що так як ні Запорізька міжрайонна екологічна прокуратура, ні Запорізька обласна державна адміністрація не були учасниками спірних правовідносин, наведені обставини визнаються судом поважною причиною пропуску строку позовної давності, що зумовлює висновок про наявність підстав для його відновлення та захисту порушеного права держави.

Колегія суддів погоджується з висновками апеляційного суду з огляду на таке.

Статтею 21 ЦК України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси позивача у справі.

Відповідно до п.п. 16, 19 ч. 1 ст. 43 Закону України "Про місцеве самоврядування" виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються такі питання як затвердження програм соціально-економічного та культурного розвитку відповідно району, області, цільових програм з інших питань, заслуховування звітів про їх виконання.

Згідно з п. "в" ч. 3 ст. 122 Земельного кодексу України районні державні адміністрації на їх території надають земельні ділянки із земель державної власності у постійне користування юридичним особам у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті.

Обласні та районні ради затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку відповідних областей і районів та контролюють їх виконання; затверджують районні і обласні бюджети, які формуються з коштів державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів та з коштів, залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних і культурних програм, та контролюють їх виконання; вирішують інші питання, віднесені законом до їхньої компетенції.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий суд не встановив, що надання спірної земельної ділянки у власність під функціонування бази відпочинку належить до програми соціально-економічного та культурного розвитку Запорізької області. Як і не встановив, з посиланням на належні докази, що метою функціонування зазначеного вище об'єкта на спірній земельній ділянці є забезпечення соціально-економічних, культурних, оздоровчих або інших потреб жителів району, благоустрій відповідної території.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про те, що Запорізька РДА діяла з перевищенням повноважень, визначених ч.3 ст. 122 ЗК України. Оскаржуване розпорядження є таким, що суперечить нормам ЗК України (2768-14) та порушує права держави, тому обґрунтовано визнано судом незаконним та скасовано.

Приписами ст. 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1 ст. 203).

Відповідно до ст. 116 ЗК України необхідною умовою набуття земельної ділянки у власність є рішення відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування. За умов, що розпорядження РДА, на підставі якого укладено спірний договір визнано незаконним та скасовано, є правові підстави визнати недійсним і спірний договір купівлі-продажу, укладений на підставі незаконного розпорядження, як такий, що не відповідає вимогам земельного законодавства (ст. 116 ЗК України).

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками апеляційного суду про задоволення позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 02.09.2010 р. № 5556, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 144163, виданого ТОВ "Лісова поляна" та скасування його держреєстрації.

Водночас, колегія суддів не перевіряє правильність застосування апеляційним судом норм матеріального права при вирішенні питання про відмову в задоволенні позовної вимоги про повернення спірної земельної ділянки державі, так як скаржник в цій частині постанову апеляційного суду не оскаржує.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що справа розглянута апеляційним судом відповідно встановленим обставинам справи з правильним застосуванням до них діючих норм матеріального права, дотриманням вимог процесуального права. Підстави для скасування оскаржуваної постанови відсутні. Доводи скаржника про неправильне застосування апеляційним судом ст. 122 ЗК України, ст. 203, 215 ЦК України спростовуються вищевикладеним.