за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача за зустрічним позовом - громадської організації "Спілка інвалідів Великої Вітчизняної Війни, збройних сил і малозабезпечених в місті Києві"

про визнання права власності

У грудні 2011 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернулась до господарського суду Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельник", фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, просила визнати недійсним договір оренди № 191/11 від 14.09.2011 року, укладений між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельник"; стягнути 5 000,00 грн. збитків; достроково розірвати договір суборенди від 14.10.2011 року, укладений між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 (т. 1, а.с. 9-11).

Заперечуючи проти позову, товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельник" звернулось з зустрічними вимогами про визнання за товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельник" права власності на багатоповерховий гараж "Аврора", розташований за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1, а.с. 47-51).

Рішенням господарського суду Київської області від 24.01.2012 року (суддя Кошик А.Ю.) у задоволенні первісного позову відмовлено. Зустрічний позов задоволено. Вирішено питання розподілу судових витрат (т. 1, а.с. 170-176).

Ухвалою господарського суду Київської області від 31.05.2012 року роз'яснено зазначене рішення (т. 1, а.с. 219-221).

Не погодившись з постановленим судовим рішенням, громадська організація "Спілка інвалідів Великої Вітчизняної Війни, збройних сил і малозабезпечених в місті Києві", вважаючи, що її права та інтереси порушено, звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просила відновити строк на апеляційне оскарження, рішення господарського суду Київської області від 24.01.2012 року скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні зустрічного позову відмовити (т. 2, а.с. 50-57).

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.11.2013 року (головуючий Чорна Л.В., судді Гончаров С.А., Тищенко О.В.) залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача за зустрічним позовом громадську організацію "Спілка інвалідів Великої Вітчизняної Війни, збройних сил і малозабезпечених в місті Києві". Рішення господарського суду Київської області від 24.01.2012 року в частині задоволення зустрічних вимог скасовано, прийнято в цій частині нове рішення, яким у задоволенні зустрічного позову відмовлено. В іншій частині рішення господарського суду Київської області від 24.01.2012 року залишено без змін. Ухвалу господарського суду Київської області від 31.05.2012 року про роз'яснення рішення у справі скасовано (т. 2, а.с. 128-141).

Не погодившись з постановленим апеляційною інстанцією судовим актом, товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельник" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, просило постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.11.2013 року, рішення господарського суду Київської області від 24.01.2012 року та ухвалу господарського суду Київської області від 31.05.2012 року залишити в силі (т. 2, а.с. 184-188).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 17.03.2014 року касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельник" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 31.03.2014 року (т. 2, а.с. 182-183а.с. 222-223).

У судове засідання 31.03.2014 року представники відповідача -1 (позивача за зустрічним позовом) - товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельник", відповідача -2 - фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 не з'явились, причин неявки суду не повідомили.

Відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (v0018600-11) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З врахуванням вищенаведеного судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність представників відповідача -1 (позивача за зустрічним позовом) - товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельник", відповідача -2 - фізичної особи-підприємця ОСОБА_5.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, вислухавши позивача (відповідача за зустрічним позовом) - фізичну особу-підприємця ОСОБА_2, представників третьої особи - громадської організації "Спілка інвалідів Великої Вітчизняної Війни, збройних сил і малозабезпечених в місті Києві", обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування господарським судом апеляційної інстанції норм процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно ч. 1 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Ухвали місцевого господарського суду оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення господарського суду лише у випадках, передбачених статтею 106 цього Кодексу.

Пунктом 52 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 17.05.2011 року "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" (v0007600-11) (із змінами і доповненнями, внесеними постановами пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 12 (v0012600-11) , від 23.03.2012 року № 3 (v0003600-12) , від 17.10.2012 року № 10 (v0010600-12) , від 16.01.2013 року № 3 (v0003600-13) , від 29.05.2013 року № 9 (v0009600-13) ) передбачено, що у розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважала, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов'язки, апеляційний господарський суд, прийнявши апеляційну скаргу до провадження (якщо вона не підлягала поверненню з передбачених ГПК (1798-12) підстав), повинен з'ясувати наявність правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі.

Якщо при цьому буде встановлено, що права такої особи оскаржуваним судовим рішенням не порушені та що питання про її права і обов'язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою припиняє апеляційне провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 80 ГПК, оскільки у такому випадку не існує правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, в зв'язку з чим відсутній суб'єкт апеляційного оскарження.

Апеляційною інстанцією встановлено, що звертаючись з апеляційною скаргою громадська організація "Спілка інвалідів Великої Вітчизняної Війни, збройних сил і малозабезпечених в місті Києві" посилалась на положення Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (875-12) , п. 1 ч. 1 ст. 4 якого передбачено, що діяльність держави щодо інвалідів виявляється у створенні правових, економічних, політичних, соціальних, психологічних та інших умов для забезпечення їхніх прав і можливостей нарівні з іншими громадянами для участі в суспільному житті та полягає у виявленні, усуненні перепон і бар'єрів, що перешкоджають забезпеченню прав і задоволенню потреб, у тому числі стосовно доступу до об'єктів громадського та цивільного призначення, благоустрою, транспортної інфраструктури, дорожнього сервісу (далі - об'єкти фізичного оточення), транспорту, інформації та зв'язку, а також з урахуванням індивідуальних можливостей, здібностей та інтересів - до освіти, праці, культури, фізичної культури і спорту.

Відповідно до статуту громадської організації "Спілка інвалідів Великої Вітчизняної Війни, збройних сил і малозабезпечених в місті Києві" вона має право вчиняти дії по захисту прав та інтересів своїх членів (інвалідів) та представляти їх інтереси у суді.

Як встановлено апеляційною інстанцією, заявник апеляційної скарги, обгрунтовуючи порушення його прав та інтересів стверджував, що допущення до використання майна позивача без дотримання законних процедур та без врахування вимог щодо захисту прав малозабезпечених верств населення, зокрема, інвалідів може призвести до неможливості використання та/або травмування інвалідів при експлуатації об'єкту введеного на підставі незаконного рішення суду і це прямо суперечить правам та інтересам громадської організації "Спілка інвалідів Великої Вітчизняної Війни, збройних сил і малозабезпечених в місті Києві".

Листом № 112 від 24.07.2013 року громадська організація "Спілка інвалідів Великої Вітчизняної Війни, збройних сил і малозабезпечених в місті Києві" підтвердила, що права її дійсного члена, передбачені п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" грубо порушені власниками об'єкту нерухомості, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (т. 2, а.с. 70).

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору. У справах щодо майна господарських організацій, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, господарський суд залучає орган державної влади, що здійснює управління корпоративними правами, до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Апеляційна інстанція, вважаючи, що рішенням господарського суду Київської області від 24.01.2012 року права громадської організації "Спілка інвалідів Великої Вітчизняної Війни, збройних сил і малозабезпечених в місті Києві" порушені, залучила її до участі у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача за зустрічним позовом, скасувала вищезазначене рішення місцевого господарського суду прийняла нове.

Проте, висновки апеляційного господарського суду є передчасними.

Відповідно до ч. 3 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України питання про допущення або залучення третіх осіб до участі у справі вирішується господарським судом, який виносить з цього приводу ухвалу.

Згідно п. 31 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 18.03.2008 року № 01-8/164 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" (v_164600-08) що ж до третіх осіб (як тих, що заявляють самостійні вимоги на предмет спору, та і тих, які таких вимог не заявляють), то за змістом частини першої статті 26 та частини першої статті 27 ГПК такі особи можуть вступити у справу (бути залученими до участі у справі) лише до прийняття рішення господарським судом. Пов'язані з цим процесуальні питання вирішуються виключно ухвалами господарського суду (частина друга статті 26 та частина третя статті 27 ГПК України).

Крім того, в оскарженому судовому акті апеляційного господарського суду відсутнє будь-яке обґрунтування того, яким чином рішення господарського суду Київської області від 24.01.2012 року та ухвала господарського суду Київської області від 31.05.2012 року у справі № 18/110-11 впливають на права громадської організації "Спілка інвалідів Великої Вітчизняної Війни, збройних сил і малозабезпечених в місті Києві".

Заявником апеляційної скарги та апеляційним господарським судом також не зазначено, які саме права порушено і як скасування оскаржених в апеляційному порядку судових актів зможе відновити порушені, на думку громадської організації "Спілка інвалідів Великої Вітчизняної Війни, збройних сил і малозабезпечених в місті Києві", права та/або інтереси.

Враховуючи викладене, постанова Київського апеляційного господарського суду від 06.11.2013 року є такою, що винесена з порушенням норм ГПК (1798-12) України.

Згідно ч. 1 ст. 111-10 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Згідно ч. 2 ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 111-9 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Пунктом 11 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 року № 11 (v0011600-11) "Про деякі питання практики застосування розділу XII1 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) " передбачено, що, відповідно до частини першої статті 47 ГПК судове рішення приймається за результатами обговорення усіх обставин справи, а частиною першою статті 43 названого Кодексу передбачено всебічний, повний і об'єктивний розгляд в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Недодержання судом першої або апеляційної інстанції цих норм процесуального права, якщо воно унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного розгляду справи, також є підставою для скасування судового рішення з передачею справи на новий розгляд до відповідного суду (пункт 3 частини першої статті 111-9 ГПК ), оскільки касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За таких обставин справа підлягає передачі на новий розгляд до апеляційної інстанції, під час якого суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і, в залежності від установлених обставин, вирішити спір у відповідності з нормами матеріального і процесуального права, що підлягають застосуванню до наявних правовідносин.