головуючого судді: судді: Прокопанич Г.К., Алєєва І.В. (доповідач), Євсіков О.О. за участю представників: від позивача 1: не з'явився; від позивача 2: Жигалов М.С., представник за дов.; від відповідача 1: Савельєв А.С., представник за дов.; від відповідача 2: не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фонтан" на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 11.02.2014 р. у справі господарського суду № 5002-22/1557-2011 Автономної Республіки Кримза позовом 1.Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіа-Люкс"; 2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Фонтан" до 1.Товариства з обмеженою відповідальністю "Південна Рів'єра Плюс"; 2.Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 про визнання недійсним договору купівлі-продажу майна

Останнім рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 25.11.2013р. у справі № 5002-22/1557-2011 позовні вимоги задоволено частково. Визнано недійсним правочин від 07.07.2006 р., укладений у формі договору купівлі-продажу майна між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фонтан" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Південна Рив'єра Плюс" з моменту його укладення. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 11.02.2014 р. у справі № 5002-22/1557-2011 вищезазначене судове рішення місцевого господарського суду скасовано в частині стягнення судових витрат та задоволених позовних вимог та в цій частині прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. В іншій частині судове рішення залишено без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фонтан" з прийнятою постановою апеляційної інстанції не погодилось та звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного господарського суду та залишити без змін рішення господарського суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 20.03.2014 р. зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду.

В призначеному судовому засіданні касаційної інстанції 31.03.2014 р. представник другого відповідача підтримав вимоги касаційної скарги, представник першого відповідача заперечував проти її задоволення. Інші учасники судового процесу уповноважених представників - не направили. Явка не визнавалась обов'язковою.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм процесуального та матеріального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Фонтан" підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, Товариство з обмеженою відповідальністю "Авіа-Люкс" є учасником Товариства з обмеженою відповідальністю "Фонтан" з долею в статутному капіталі у розмірі 100%. З метою фінансово-господарської діяльності за рішенням ТОВ "Авіа-Люкс" у 2003 р. ТОВ "Фонтан" придбав цілісний майновий комплекс - Туристично-оздоровчий комплекс "Карабах", про що свідчить договір купівлі-продажу від 25.07.2003 р. № 01/04.

Спірні правовідносини стосуються договору від 07.07.2006 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фонтан" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Південна Рів'єра плюс" купівлі-продажу наступного майна: незавершене будівництвом спального корпусу на 55 місць, склад-навісу із профнастилу з кран-балкою та стелажами, каналізаційної насосної, 2 залізобетонних резервуарів під питну воду, трансформаторної підстанції, будиночку (побутівки), будиночку-вагону, мереж водопроводу та каналізації.

24.02.2010 р. між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 оформлено договір купівлі-продажу 18/100 часток приміщень гостьового котеджу, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Алуштінського міського нотаріального округу ОСОБА_8 за № 409.

16.06.2010 р. між ОСОБА_6 та ОСОБА_9 оформлено договір купівлі-продажу 18/100 часток приміщень гостьового котеджу, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Алуштінського міського нотаріального округу ОСОБА_8 за № 1417.

16.08.2010 р. між ТОВ "Південна Рив'єра Плюс", ОСОБА_10 та ОСОБА_11 оформлено договір купівлі-продажу 20/100 та 8/100 часток приміщень гостьового котеджу, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Алуштінського міського нотаріального округу ОСОБА_8 за № 1991.

Статтею 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Господарським судом першої інстанції встановлено, що договір купівлі-продажу від 07.07.2006 р. підписаний від імені ТОВ "Фонтан" директором ОСОБА_12 із зазначенням, що вона діє на підставі Статуту.

Відповідно до ч. 1 ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

Частиною 3 ст. 92 ЦК України встановлено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Згідно п. 6.14.2 Статуту ТОВ "Фонтан" директор товариства вчиняє усі незаборонені законодавством правочини від імені товариства, в тому числі правочини, укладення яких потребує згоди вищого органу управління товариством (за наявності такої згоди), у тому числі правочини з відчуження належного товариству майна.

Пунктом 6.4.14 Статуту визначено, що до виняткової компетенції зборів учасників відноситься відчуження майна товариства та укладення правочинів на суму, яка складає 25 та більше відсотків від розміру статутного капіталу товариства.

Відповідно до висновку судового експерта № 786/787 від 29.02.2012 р. загальна ринкова вартість спірного нерухомого майна станом на липень 2006 р. складала 1962166 грн., а відповідно до п. 4.4 Статуту ТОВ "Фонтан" (в редакцій чинній на момент укладення договору) статутний капітал товариства складав 7142728 грн.

Таким чином, місцевий господарський суд вірно визначився, що вартість спірного майна складає 27,47% статутного капіталу, а відтак обґрунтовано дійшов до висновку, що спірну угоду підписано директором ТОВ "Фонтан" - ОСОБА_12 всупереч положенням Статуту товариства, оскільки останній не мав згоди на підписання вказаного договору.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" від 29.05.2013 р. № 11 (v0011600-13) , якщо договір містить умову (пункт) про підписання його особою, яка діє на підставі Статуту підприємства чи іншого документа, що встановлює повноваження зазначеної особи, то наведене свідчить про обізнаність іншої сторони даного договору з таким Статутом (іншим документом) у частині, яка стосується відповідних повноважень.

Господарським судом першої інстанції встановлено, що в оскаржуваному договорі зазначено, що директор продавця діє на підставі Статуту, а відтак покупець міг та повинен був перевірити повноваження директора продавця визначені Статутом на укладення відповідної угоди, що в свою чергу спростовує передчасний висновок апеляційної інстанції щодо відсутності доказів обізнаності ТОВ "Південна Рів'єра Плюс" про обмеження директора ТОВ "Фонтан".

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 241 ЦК України правочин вважається схваленим, зокрема, у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Так, апеляційною інстанцією зазначено, що оскаржуваний договір був виконаний сторонами в повному обсязі, а саме покупцем була сплачена його вартість, а продавцем передано майно на підставі акту приймання-передачі.

Проте, зазначені дії не можуть свідчити про подальше схвалення правочину, оскільки з боку продавця виступала особа, що і підписала спірну угоду з перевищенням повноважень.

Посилання апеляційного господарського суду, як на доказ відсутності перевищення повноважень, на ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 24.08.2013 р., якою скасовано вирок Алуштинського міського суду від 20.06.2013 р. щодо ОСОБА_12 є безпідставними, оскільки як обґрунтовано посилається заявник касаційної скарги в рамках цієї кримінальної справи ОСОБА_12 була засуджена за підробку документів щодо оренди земельних ділянок ТОВ "Фонтан", тобто правовідносини, що не стосуються спірного договору.

Заявник касаційної скарги зазначає, що 07.11.2011 р. прокуратурою АР Крим порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, досудове слідство якої досі триває.

Не приймаються до уваги посилання апеляційної інстанції на рішення господарського суду АР Крим від 18.05.2007 р. у справі № 2-5/5928-2007, оскільки Вищий господарський суд України у постанові від 22.07.2013 р. у справі № 5002-22/1557-2011 зазначав, що позовна заява в цій справі та в вищезазначеній заявлялись з різних підстав.

Відповідно до ст. 111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими під час нового розгляду справи.

Також помилковими є посилання апеляційного господарського суду на Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" від 12.03.1999 р. № 02-5/111 (v_111800-99) , оскільки останні були надані до вступу в законну силу Цивільного кодексу України (435-15) , який суттєво змінив питання щодо порядку відчуження нерухомого майна.

Беручи до уваги вищевикладене, судова колегія Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що місцевий господарський суд, на відміну від апеляційної інстанції, дійшов до вірного та обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для визнання недійсним правочину від 07.07.2006 р., укладеного у формі договору купівлі-продажу майна між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фонтан" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Південна Рив'єра Плюс".

Крім того, виходячи з тексту резолютивної частини оскаржуваної постанови у справі № 5002-22/1557-2011, господарським судом апеляційної інстанції відмовлено у визнанні недійсним правочину від 01.07.2006 р., а в мотивувальній частині цієї ж постанови зазначався правочин від 07.07.2006 р.

Щодо іншої частини позовних вимог у задоволені яких було відмовлено, судова колегія касаційної інстанції погоджується з мотивами відхилення останніх, що були викладені в судових актах попередніх інстанцій.

Відповідно до ст. 111-5 ГПК України у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням.

Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Приписами ст. 111-7 ГПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 11.02.2014 р. у справі № 5002-22/1557-2011 підлягає скасуванню в частині скасування рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 25.11.2013 р. у справі № 5002-22/1557-2011 щодо задоволення позову та стягнення судових витрат та прийняття в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. В цій частині рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 25.11.2013 р. у справі № 5002-22/1557-2011 про визнання недійсним правочину від 07.07.2006 р., укладеного у формі договору купівлі-продажу майна між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фонтан" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Південна Рив'єра Плюс" з моменту його укладення слід залишити без змін. В іншій частині постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 11.02.2014 р. у справі № 5002-22/1557-2011 - залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7 - 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фонтан" - задовольнити.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 11.02.2014 р. у справі № 5002-22/1557-2011 - скасувати в частині скасування рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 25.11.2013 р. у справі № 5002-22/1557-2011 щодо задоволення позову та стягнення судових витрат та прийняття в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В цій частині рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 25.11.2013 р. у справі № 5002-22/1557-2011 про визнання недійсним правочину від 07.07.2006 р., укладеного у формі договору купівлі-продажу майна між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фонтан" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Південна Рив'єра Плюс" з моменту його укладення - залишити без змін.