Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Карабаня В.Я.

суддів Жаботиної Г.В., Ковтонюк Л.В.

у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін:

від позивача: Фесенко В.М.

від відповідача: Портянко Г.А.

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РАТИБОР-ІНВЕСТ"

на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.02.2014 р.

у справі № 904/6705/13 Господарського суду Дніпропетровської області

за позовом Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "РАТИБОР-ІНВЕСТ"

про стягнення 32 808,13 грн.,

Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Дніпрообленерго" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "РАТИБОР-ІНВЕСТ" про стягнення 31475,24 грн. боргу за спожиту активну електроенергію, 27,82 грн. інфляційних втрат, 1305,07 грн. річних.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 13.11.2013 р. року (суддя Соловйова А.Є.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.02.2014 р. (судді: Антонік С.Г., Чимбар Л.О., Чоха Л.В.), позов задоволено, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "РАТИБОР-ІНВЕСТ" на користь Публічного акціонерного товариства "ДТЕК ДНІПРООБЛЕНЕРГО" 31475,24 грн. заборгованості за активну електричну енергію, 27,82 грн. інфляційних втрат, 1305,07 грн. 3% річних. Відповідно розподілений судовий збір.

Не погоджуючись з прийнятими у справі рішенням та постановою, Товариство з обмеженою відповідальністю "РАТИБОР-ІНВЕСТ" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції. В обґрунтування вимог касаційної скарги заявник зазначає, що при вирахуванні втрат електроенергії у мережі заборгованість відповідача перед позивачем з оплати електроенергії відсутня, що залишилось поза увагою судів попередніх інстанцій.

Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Господарськими судами встановлено:

06.11.2007 року між Публічним акціонерним товариством "ДТЕК Дніпрообленерго" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ратибор-Інвест" (Споживач) укладено договір про постачання електричної енергії. За умовами договору Постачальник передає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача з приєднаною потужністю 200 кВт, величини якої по площадках вимірювання та точках продажу визначені додатком "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії", а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Порядок розрахунків за договором погоджено додатком № 3 до договору.

Згідно п.п. 1., 4.2 додатку № 3 до договору, розрахунковим періодом встановлюється місяць з 30 числа попереднього місяця до того ж числа розрахункового місяця. Остаточний розрахунок здійснюється на підставі самостійно отриманого у Постачальника рахунка протягом доби після подання акту про використану електричну енергію відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії, який згідно п. 2.2 цього додатку надається Споживачем Постачальнику, або за остаточним рахунком нарахованим згідно п. 2.3 цього додатку у разі неподання такого акта, протягом 5 операційних банківських днів з дня отримання рахунку.

Відповідно до п.7.2 договору, розрахунки втрат виконуються власником ділянки електромережі, а постачальник здійснює лише перевірку розрахунку втрат. Позивач не вправі здійснювати розрахунок втрат та їх розподіл на споживачів.

На виконання умов договору позивачем в період з липня 2011 р. по червень 2013 р. поставлена відповідачу електроенергія в обсязі 30356 кВт на загальну суму 32763,65 грн., про що складені відповідні акти, які підписані сторонами. Відповідачем здійснена часткова оплата на суму 1288,41 грн., в результаті чого утворився борг у розмірі 31475,24 грн.

Господарськими судами також встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Ратибор-Інвест" є субспоживачем стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю "Ратибор-Сервіс", тобто електроустановки відповідача приєднані до електроустановок останнього. При цьому, в свою чергу до електроустановок відповідача приєднані електроустановки ОСББ "Славія". При цьому, втрати електричної енергії повинні зазначатися в актах про використану енергію.

Господарськими судами встановлено, що кількість спожитої відповідачем електроенергії та її вартість, відповідає даним зазначеним в актах про використану електроенергію, тому розрахунок позивачем суми основного боргу здійснено правильно.

На вказану суму боргу позивачем нараховано 27,82 грн. інфляційних втрат, 1305,07 грн. річних, розрахунки яких перевірені судами попередніх інстанцій та визнані правильними.

За приписами статті 193 Господарського кодексу України, статей 526, 629 Цивільного Кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням норм наведеного законодавства та встановлених обставин щодо порушення відповідачем зобов'язання щодо повноти та своєчасності оплати за електроенергію, господарські суди попередніх інстанцій обґрунтовано задовольнили позов.

З урахуванням викладеного, касаційна інстанція, перевіривши відповідно до частини 2 статті 111-5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у оскаржених рішенні та постанові, дійшла висновку про відсутність підстав для їх скасування.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, ст. 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РАТИБОР-ІНВЕСТ" залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.02.2014 р. у справі № 904/6705/13 - без змін.