розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Донецькміськгаз"

на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 12.02.2014 р.

у справі № 905/7045/13 Господарського суду Донецької області

за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Донецькміськгаз"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркетинг, ЛТД Ко"

про зобов'язання укласти договір на постачання природного газу за регульованим тарифом № 2013/ТП-ПР-1098 від 03.12.2012 р.

Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Донецькмісьгаз" звернулося до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркетинг, ЛТД Ко" про зобов'язання укласти договір на постачання природного газу за регульованим тарифом № 2013/ТП-ПР-1098 від 03.12.2012 р.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 26.11.2013 р. (суддя Зекунов Е.В.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 12.02.2014 р. (судді: Чернота Л.Ф., Діброва Г.І., Шевкова Т.А.), у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими у справі рішенням та постановою, Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Донецькмісьгаз" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Господарськими судами встановлено:

02.12.2012 року між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Донецькмісьгаз" (газорозподільне підприємство) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Маркетинг, ЛТД Ко" м.Донецьк (замовник) було укладено договір на розподіл природного газу № 2013/Т-ПР-1098, відповідно до якого замовнику протранспортовано природний газ, що підтверджується відповідними актами подання послуг по транспортуванню природного газу.

Позивач направив на адресу відповідача лист № 422 від 23.05.2013 р. "Щодо необхідності укладання договору з гарантованим постачальником ПАТ "Донецькміськгаз" та 2 примірники договору № 2013/ТП-ПР-1098 від 03.12.2012 року (проекта).

Листом від 31.05.2013 року за № 56/05 відповідач відхилив пропозицію позивача у зв'язку з тим, що на підставі договору № ЕР01-0098 ДО від 12.11.2012 р. вже купує газ у Товариства з обмеженою відповідальністю "Газова компанія Енергоресурс".

Господарськими судами також встановлено, що позивач є газопостачальним та газорозподільним підприємством, що здійснює діяльність по розподілу природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ, згідно з ліцензією Національної комісії регулювання електроенергетики України (далі за текстом - НКРЕ) серії АГ № 507416, та по постачанню природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом згідно з ліцензією НКРЕ серії АГ № 507417.

Позивач звернувся до відповідача з позовом про зобов'язання укласти договір на постачання природного газу за регульованим тарифом № 2013/ТП-ПР-1098 від 03.12.2012 р., посилаючись на те, що він як гарантований постачальник природного газу на території м.Донецька має право вимагати від споживачів на території м.Донецька укласти договір на постачання природного газу за регульованим тарифом.

Частиною 3 ст. 179 Господарського кодексу встановлено, що укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Правовідносини, що виникли між сторонами, врегульовані, зокрема Законом України "Про засади функціонування ринку природного газу" (2467-17) .

За приписами частин 1, 2, 3 ст. 9 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" ринок природного газу функціонує на конкурентних засадах, за винятком діяльності суб'єктів природних монополій. Діяльність суб'єктів ринку природного газу ґрунтується, зокрема на принципі вільного вибору постачальників природного газу. Суб'єкти ринку природного газу провадять свою діяльність на підставі договорів (контрактів), що укладаються відповідно до законодавства.

Як встановлено господарськими судами, відповідач уклав договір на постачання природного газу № ЕР01-0098 ДО від 12.11.2012 р. з іншим постачальником - ТОВ "Газова компанія Енергоресурс" та отримує природний газ відповідно до названого договору.

Згідно ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ, якісні характеристики якого визначено стандартами, в обсязі та порядку, передбачених договором, а споживач зобов'язується сплачувати вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.

Проте, господарські суди встановили, що запропонований позивачем проект договору не містить істотних умов, які передбачені законодавством для договору постачання природного газу.

При цьому господарські суди попередніх інстанцій надали належну правову оцінку посиланням позивача на Наказ Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 26.11.2012 року № 920 (z0196-13) , вказавши на те, що позивач пов'язує необхідність укладення спірного договору з настанням певних умов.

З урахуванням встановлених обставин та норм наведеного законодавства господарські суди дійшли обгрунтованого висновку про те, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Донецькміськгаз" не ґрунтуються на законі, тому господарські суди правомірно відмовили в їх задоволенні.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, ст. 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Донецькміськгаз" залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 12.02.2014 р. у справі № 905/7045/13 - без змін.