головуючого судді Ходаківської І.П. (доповідач), суддів Фролової Г.М., Яценко О.В., розглянувши касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на постанову від 06.11.2013 Севастопольського апеляційного господарського судуу справі № 5002-11/1625-2012 господарського суду АР Крим за позовом за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів Заступника прокурора міста Ялта в інтересах держави в особі 1. Державного підприємства "Лівадія", 2. Міністерства аграрної політики та продовольства України Державна інспекція сільського господарства в АР Крим до за участю 1. Лівадійської селищної ради, 2. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 Заступника прокурора АР Крим про визнання недійсними рішень та договору За участю представників сторін:

Від позивача - не з'явились

Від відповідача - не з'явились

Від Генеральної прокуратури України - Кузнецова Ю.В.

Заступник прокурора м. Ялти в інтересах держави в особі Державного підприємства "Лівадія", в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Лівадійської селищної ради та фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про:

- визнання недійсним рішення Лівадійської селищної ради № 24 від 27.12.2007 "Про перевід в землі запасу Лівадійської селищної ради земельної ділянки, площею 0,05 га за адресою: АДРЕСА_1, з землекористування ДП "Лівадія";

- визнання недійсним рішення Лівадійської селищної ради № 125 від 21.08.2008 "Про затвердження проекту землеустрою та передачу в оренду фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 земельної ділянки площею 0,0500 га для будівництва та обслуговування курортного готелю за адресою: АДРЕСА_1, на землях Лівадійської селищної Ради.

Крім того, прокурор просив суд визнати недійсним договір оренди від 21.10.2008 земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 0111947900:01:001:0238), укладений між Лівадійською селищною радою та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4.

Також, просив зобов`язати ФОП ОСОБА_4 повернути земельну ділянку кадастровий номер 0111947900:01:001:0238 у користування ДП "Лівадія".

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 26.09.2013 (суддя Потопальський С.С.) в позові відмовлено.

Постановою колегії суддів Севастопольського апеляційного господарського суду від 06.11.2013 у складі: Євдокімова І.В., Воронцової Н.В., Градової О.Г. рішення господарського суду першої інстанції скасовано, позов задоволено, визнано недійсним рішення Лівадійської селищної ради № 24 від 27.12.2007 "Про перевід в землі запасу Лівадійської селищної ради земельної ділянки, площею 0,05 га за адресою: АДРЕСА_1, з землекористування ДП "Лівадія"; визнано недійсним рішення Лівадійської селищної ради № 125 від 21.08.2008, 25 сесії 5 скликання Лівадійської селищної ради "Про затвердження проекту землеустрою та передачу в оренду фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 земельної ділянки площею 0,0500 га для будівництва та обслуговування курортного готелю за адресою: АДРЕСА_1, на землях Лівадійської селищної Ради; визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 21.10.2008, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 0111947900:01:001:0238), укладений між Лівадійською селищною радою та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4; зобов`язано фізичну особу-підприємця ОСОБА_4 повернути земельну ділянку кадастровий номер 0111947900:01:001:0238 у користування ДП "Лівадія".

ФОП ОСОБА_4 у касаційній скарзі просить постанову апеляційної інстанції скасувати, рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням апеляційним господарським судом норм чинного законодавства, зокрема, положень Цивільного кодексу України (435-15) .

Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з наказом Міністерства аграрної політики України "Про перейменування державних підприємств" від 26 грудня 2005 року № 757 перейменовано Державне підприємство радгосп-завод "Лівадія" на Державне підприємство "Лівадія", яке є правонаступником майнових прав та обов'язків ДП радгоспу-заводу "Лівадія". Підприємство засноване на державній власності та підпорядковане Міністерству аграрної політики України, а також на добровільних засадах входить до складу Національного виробничо-аграрного об`єднання "Масандра".

Земельна ділянка, площею 181,92 га перебувала у постійному користуванні радгосп-заводу "Лівадія" на підставі рішення Лівадійської селищної Ради народних депутатів від 25.06.1998 № 18, про що радгоспу-заводу "Лівадія" видано державний акт серії ІІ-КМ № 002298.

27.12.2007 Лівадійська селищна рада прийняла рішення №24, яким:

пунктом 1 - затверджена технічна документація з упорядкування землекористування державного підприємства "Лівадія" у зв'язку зі зміною цільового призначення земельної ділянки та перевід його в землі запасу Лівадійської селищної Ради, розташованого за адресою: АДРЕСА_1,

пунктом 2 - припинено право користування вказаним державним підприємством частиною земельної ділянки площею 0,0500 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, переведена вказана ділянка в землі запасу Лівадійської селищної Ради в межах населеного пункту смт. Лівадія, (землі не передані у власність та не надані у користування, рядок 12.3, шифр 96 форми 6 зем.). Зобов`язано ДП "Лівадія" внести відповідні зміни в державний акт на право постійного користування землею II-КМ № 002298 від 06.12.1999.

21.08.2008 Лівадійською селищною радою прийнято рішення "Про затвердження проекту землеустрою та передачу в оренду фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 земельної ділянки площею 0,0500 га для будівництва та обслуговування курортного готелю за адресою: АДРЕСА_1, на землях Лівадійської селищної Ради.

21 жовтня 2008 року між Лівадійською селищною радою (орендодавець) та ФОП ОСОБА_4 (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого, орендодавець надав, а орендар прийняв в оренду земельну ділянку загальною площею 0,0500 га (кадастровий номер 0111947900:01:001:0238) в тому числі класифікація угідь земельної ділянки "землі Лівадійської селищної Ради, не передані у власність та не надані в користування в межах населеного пункту" (рядок 12.3 шифр 96 форми 6 - зем.), по угіддям - "забудовані землі", в тому числі житлова забудова одно- та двоповерхова" (графи 34, 35 форми 6-зем.)

Строк дії договору визначений у розділі 3 договору та складає 49 років.

Згідно пункту 6.1 договору надання земельної ділянки в оренду здійснюється відповідно розробленому проекту відведення земельної ділянки.

Звертаючись із позовом, прокурор посилався на відсутність у Лівадійської селищної ради повноважень щодо розпорядження спірною земельною ділянкою, оскільки вона знаходиться у межах ділянки, наданої у постійне користування державному підприємству радгосп-заводу "Лівадія", тобто є державною власністю.

Відповідно до статті 141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, добровільна відмова від права користування земельною ділянкою.

Згідно з частинами 3, 4 статті 142 Земельного кодексу України припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Відповідно до частини другої статті 149 Земельного кодексу України вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Таким чином, оскаржувані рішення є фактичним розпорядженням земельною ділянкою державного підприємства, без належного погодження із землекористувачем.

Крім того, за приписами статті 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. До земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну власність належать земельні ділянки, на яких розташовані державні, в тому числі казенні підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти.

Частиною другою статті 84 Земельного кодексу України визначено органи, через які держава набуває і реалізовує свої права на ці землі. Такими органами було визначено Кабінет Міністрів України, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київську та Севастопольську міські, районні державні адміністрації, державні органи приватизації відповідно до закону.

Згідно з пунктом "а" статті 16 та частиною восьмою статті 149 Земельного кодексу України до повноважень Ради міністрів Автономної Республіки Крим у галузі земельних відносин належало розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом. Рада міністрів Автономної Республіки Крим на території Автономної Республіки Крим вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, у межах сіл, селищ, міст та за їх межами для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами п'ятою, дев'ятою цієї статті.

Враховуючи викладене, апеляційна інстанція обґрунтовано зазначила, що Лівадійська селищна рада не мала повноважень щодо розпорядження спірною земельною ділянкою.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Згідно статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає недійсним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд правомірно задовольнив позов щодо визнання недійсними рішень Лівадійської селищної ради стосовно спірної земельної ділянки.

Щодо позовних вимог про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 0111947900:01:001:0238), укладеного між Лівадійською селищною радою та ФОП ОСОБА_4, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, зокрема, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до частини першої статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Абзацом 4 пункту 2.26 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" (v0006600-11) роз'яснено, що розглядаючи справи у спорах про визнання недійсними договорів оренди, суди повинні з'ясовувати питання чинності рішень (розпоряджень), на підставі яких було укладено такі договори.

Враховуючи встановлений факт невідповідності спірних рішень Ради приписам законодавства, апеляційний господарський суд обґрунтовано дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання недійсним договору оренди спірної земельної ділянки.

З огляду на задоволення основних позовних вимог, підставно задоволено і похідну позовну вимогу щодо зобов'язання відповідача-2 повернути земельну ділянку у користування ДП "Лівадія".

Що стосується строку позовної давності, то з матеріалів справи вбачається, що прокуратурі м.Ялта стало відомо про порушення вимог чинного законодавства щодо спірної земельної ділянки лише у квітні 2012 року при виконанні завдання прокуратури Автономної Республіки Крим.