Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Ходаківської І.П. суддів Фролової Г.М. (доповідача), Яценко О.В. за участю представників: позивача Масляна О.М., дов. від 03.01.14 відповідача Вереша Р.В., дов. від 21.01.14 розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Чернігівської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Чернігівській області (№ 44) на постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.12.13 у справі № 927/1195/13 господарського суду Чернігівської області за позовом Чернігівської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Чернігівській області (№ 44) до Дочірнього підприємства "УкрСіверБуд" Закритого акціонерного товариства "ДСК" про стягнення 153 591,69 грн.

Чернігівська виправна колонія управління Державної пенітенціарної служби України в Чернігівській області (№ 44) звернулася до господарського суду Чернігівської області з позовом до Дочірнього підприємства "УкрСіверБуд" Закритого акціонерного товариства "ДСК" про стягнення 153591,69 грн. Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором підряду.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 30.10.2013 у справі № 927/1195/13 (суддя Селівон А.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.12.2013 (судді: Калатай Н.Ф. - головуючий, Баранець О.М., Пашкіна С.А.) у задоволенні позовних вимог відмовлено. Суди першої та апеляційної інстанцій, зокрема, зазначили, що факт завищення вартості робіт матеріалами справи не підтверджено; роботи прийняті без зауважень та оплачені позивачем у повному обсязі.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, Чернігівська виправна колонія управління Державної пенітенціарної служби України в Чернігівській області (№ 44) звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати, прийняти нове рішення, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 526, 837, 843, 844, 845, 1212 Цивільного кодексу України. Заявник вважає, що судами не були досліджені усі обставини справи, що призвело до помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідач надав відзив на касаційну скаргу та просить рішення та постанову у справі залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши доповідь судді Фролової Г.М., пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм чинного законодавства та доводи касаційної скарги, колегія суддів відзначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 11.12.2008 між сторонами у справі було укладено договір № 179, за умовами якого позивач (замовник) доручає, а відповідач (підрядник) забезпечує відповідно до проектної документації та умов договору, на свій ризик виконання та здачу в установлений договором строк робіт з реконструкції будинку дитини Чернігівської виправної колонії № 44 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Чернігівській області, а позивач зобов'язується надати відповідачу майданчик для зберігання будівельних матеріалів, передати проектну документацію, прийняти від підрядника роботи/об'єкт та оплатити їх. Пунктом 1.2 договору сторони погодили, що під роботами, вказаними у п.1.1 Договору, маються на увазі роботи з реконструкції будинку дитини, який розташований на земельній ділянці, яка знаходиться у постійному користуванні позивача, по вул. Промисловій, 38 м. Чернігова, у відповідності до проектної документації, копія якої є невід'ємною частиною Договору (будівля цегляна 2-х поверхова з підвальним приміщенням, корисною площею - 1019,7 кв.м., житлова площа - 944,7 м. кв., площа підвалу - 500 кв.м). Пунктом 1.3 договору узгоджено, що склад та обсяги робіт можуть бути переглянуті в процесі будівництва у разі внесення змін до проектної документації у порядку, зазначеному у п. 53 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 № 668 (668-2005-п) . Відповідно до пункту 2.2 договору договірна ціна є твердою і може бути змінена лише за згодою сторін та у відповідності із нормативно - правовими актами, які регламентують порядок закупівлі за державні кошти та у порядку, визначеному державними будівельними нормами. Зміна ціни договору оформлюється додатковою угодою до договору за тими ж правилами, що й сам договір. Відповідно до пункту 7.2 договору забезпечення робіт матеріальними ресурсами та устаткуванням, визначеними у додатку № 3, який є невід'ємною частиною договору, покладається на позивача. Матеріальні ресурси в цьому випадку передаються відповідачу по актам у відповідності та у строки, визначені графіком передачі (додаток № 4). Передача здійснюється на будівельному майданчику. Відповідач зобов'язаний їх прийняти та вжити заходів щодо їх збереження. В Акті сторони зазначають претензії (якщо вони стосуються відносно кількості та якості ресурсів). Відповідач несе відповідальність за неналежне використання, втрату або пошкодження (псування) з його вини переданих йому позивачем матеріалів та устаткування. Згідно з пунктом 12.1 договору приймання-передача закінчених робіт (об'єкта реконструкції) проводиться у порядку, встановленому чинним законодавством України, договором, іншими нормативно-правовими актами, які регламентують приймання закінчених об'єктів у експлуатацію. Передача закінчених робіт (об'єкта реконструкції) відповідачем і приймання їх позивачем оформляється актом приймання-передачі (пункт 12.4 договору). Пунктом 12.9 договору погоджено, що підписання акта приймання-передачі є підставою для проведення остаточного розрахунку між сторонами. Пунктом 14.4 договору встановлено, що у випадку виявлення невідповідності робіт, пред'явлених до оплати, встановленим вимогам, завищення їх обсягів або неправильного застосування кошторисних норм, встановлення цін, розцінок або інших помилок, що вплинули на ціну виконаних робіт, позивач має право скоригувати суму, що підлягає оплаті. Пунктом 16.2 договору визначено, що сторона, яка своїми діями завдала збитків іншій стороні, повинна їх відшкодувати в повному обсязі. Відшкодування завданих збитків не звільняє сторону від виконання інших обов'язків за Договором.

Додатковою угодою № 2 до договору від 11.12.2008 погоджено, що ціна договору визначається у кошторисі (додаток №1), який є невід'ємною частиною договору, і складає 2574002,80 грн.

Додатковою угодою № 3 від 09.07.2010 до договору № 179 від 11.12.2008 сторони визначили, що підрядник взяв на себе обов'язок розпочати у 2010 році виконання робіт, обсяг та перелік яких зазначений у календарному графіку виконання робіт (який може бути змінений за вимогою замовника), з 01.05.2010 та здійснити їх закінчення у поточному році до 30.12.2010 із подальшим дотриманням строків виконання, наведених у вищевказаному графіку. Договірна ціна за роботи, передбачені для проведення у поточному році, зазначена у додатку до договору (графік виконання робіт на 2010 рік), календарному плані фінансування на 2010 рік та змінах до них, які будуть здійснені у відповідності до змін кошторисних призначень та обсягів фінансування замовника.

З матеріалів справи вбачається, що предметом судового розгляду у даній справі є вимога Чернігівської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Чернігівській області (№ 44) про стягнення з Дочірнього підприємства "УкрСіверБуд" Закритого акціонерного товариства "ДСК" 153 591,69 грн. необґрунтовано сплаченої суми за фактично невиконані роботи. Зазначена сума, на думку позивача, складається з: вартості будівельних матеріалів у розмірі 106055,47 грн., переданих відповідачу, але не використаних і не повернутих позивачу; зайво сплаченої суми коштів у розмірі 42180,22 грн. за використання будівельних машин та механізмів, які фактично відповідачем не використовувалися; суми зайво нарахованої відповідачем вартості будівельно-монтажних робіт у розмірі 5356,00 грн.

Відповідно до статті 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з частиною 4 статті 879 Кодексу оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків (стаття 611 цього Кодексу).

Згідно зі статтею 623 цього Кодексу, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

У відповідності до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) порушення боржником зобов'язання, що випливає з договору; 2) збитків та їх розміру; 3) причинного зв'язку між порушенням стороною зобов'язання, що випливає з договору, та збитками; 4) вини порушника зобов'язання. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що порушення боржником договірного зобов'язання є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такого порушення.

Дослідивши матеріали справи, господарські суди попередніх інстанцій установили, що на виконання умов договору позивачем в період з грудня 2008 року по серпень 2010 року роботи за договором відповідачем були виконані у повному обсязі, що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями актів приймання виконаних підрядних робіт (типова форма КБ-2в) та довідок про вартість виконаних підрядних робіт (типова форма КБ-3).

Також судами установлено, що 17.09.2010 сторонами підписано акт готовності об'єкта до експлуатації, яким сторони погодили вважати готовими до експлуатації (після проведення робіт з реконструкції) внутрішні приміщення будинку дитини Чернігівської виправної колонії (№44). Пунктом 6 вказаного акта визначено, що на об'єкті виконані згідно з державними будівельними нормами всі роботи, передбачені проектною документацією (у відповідності до проведеного тендеру), придбане обладнання встановлено.

За приписами статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно з приписами статті 34 цього ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судами попередніх інстанцій на підставі дослідження умов договору підряду, а також усіх доказів, наявних в матеріалах справи встановлено, а позивачем не спростовано того, що всі роботи за договором були відповідачем виконані та прийняті замовником без зауважень та оплачені у повному обсязі. Отже, судами установлено, що позивачем не доведено належними доказами порушення відповідачем договірного зобов'язання. Ураховано судами і те, що за умови існування між сторонами договірних правовідносин, аудиторський звіт відділу фінансового аудиту має оцінюватись у сукупності з іншими доказами за правилами статей 34, 43 Господарського процесуального кодексу України; довідка Чернігівської виправної колонії № 44 про рух будівельних матеріалів, складена позивачем в односторонньому порядку.

Відтак, господарські суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Заперечення, викладені заявником у касаційній скарзі не можуть бути підставою для скасування судових рішень, оскільки спростовуються обставинами установленими судами; доводи позивача були розглянуті та обґрунтовано відхилені судами.

Не заслуговують на увагу також і твердження заявника про незастосування судами попередніх інстанцій приписів статті 1212 Цивільного кодексу України. Як вбачається з позовної заяви, позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не у повному обсязі та з порушенням норм будівельного законодавства здійснив будівельні роботи; зобов'язання виконані відповідачем не у відповідності до умов договору; підставою позову визначено договір № 179 від 11.12.2008; позивач посилався на пункт 16.2 договору, яким визначено, що сторона, яка своїми діями завдала збитків іншій стороні, повинна їх відшкодувати в повному обсязі. Уточнень або змін підстав позову матеріали справи не містять.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скаржник в касаційній скарзі стверджує факти порушення судами не лише норм матеріального та процесуального права, а також і питання, які стосуються оцінки доказів, але оцінка доказів, на підставі яких судова інстанція дійшла до висновку про встановлення тих чи інших обставин справи в силу вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України здійснюється за внутрішнім переконанням суду, і їх переоцінка не віднесена до компетенції касаційної інстанції.

З огляду на те, що з'ясування підставності оцінки доказів та встановлення обставин по справі згідно приписів статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку про неможливість задоволення касаційної скарги.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судами було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та прийнято рішення та постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу Чернігівської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Чернігівській області (№44) залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.12.13 у справі № 927/1195/13 господарського суду Чернігівської області залишити без змін.