головуючого суддів: С.Могил Є. Борденюк, І.Вовка, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на постанову від 28.01.2014 Севастопольського апеляційного господарського суду у справі № 5002-35/1884-2012(5002-5/1884-2012) за позовом Закладу Федерації професійних спілок України "Олімпійський учбово-спортивний центр "Спартак" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення 31 969,61 грн, розірвання договору та зобов'язання повернути орендоване майно В судове засідання прибули представники: позивача Багатченко Ю.В. (дов. від 25.03.2014 № 197) Заслухавши суддю-доповідача - Є. Борденюк, пояснення представника позивача та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України

Заклад Федерації професійних спілок України "Олімпійський учбово-спортивний центр "Спартак" звернувся з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення 31 969,61 грн заборгованості, розірвання договору та зобов'язання повернути орендоване майно.

Позивні вимоги мотивовані наступним.

Відповідачем не виконуються належним чином умови та взяті на себе зобов'язання за договором оренди нерухомого майна № 17 від 01.06.2011, зокрема щодо сплати орендної плати, у зв'язку з чим за ним виникла заборгованість у розмірі 27 000,00 грн. На вказану заборгованість позивачем нарахована пеня у розмірі 1 114,09 грн, інфляційні нарахування в сумі 148,50 грн, 3% річних в сумі 215,63 грн, що є підставою у порядку ст. 611 Цивільного кодексу України для розірвання договору оренди. Також за відповідачем склалася заборгованість з відшкодування витрат з комунальних платежів у розмірі 3 237,37 грн. На вказану заборгованість позивачем нарахована пеня у розмірі 193,84 грн, 3 % річних в сумі 37,52 грн та втрати від інфляції в сумі 22,60 грн.

Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 26.07.2012, залишеним без зміни постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 04.06.2013 позовні вимоги задоволені у повному обсязі.

Судові рішення мотивовані наступним.

01 червня 2011 року між Закладом Федерації професійних спілок України "Олімпійський учбово-спортивний центр "Спартак" (орендодавець) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 (орендар) укладений договір оренди нерухомого майна № 17 (далі - Договір), згідно умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування приміщення споруди кафе "ІНФОРМАЦІЯ_1", загальною площею 156,7 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 для розміщення кафе та роздрібної торгівлі у такому складі: обідній зал площею 65,9 кв.м., більярдна - 55,0 кв. м., склад - 6,2 кв. м., коридор - 8,6 кв.м., кухня - 18,9 кв.м., санвузол - 2,1 кв.м.

Строк договору передбачений у розділі 7 Договору, а саме, на три місяці з 01.06.2011 до 31.08.2011, а щодо грошових зобов'язань орендаря щодо орендної плати - до виконання зобов'язань.

19.03.2012 за вих. № 197 позивач звернувся до відповідача з вимогою погасити заборгованість з орендної плати, а також повернути за актом приймання-передачі орендоване майно та звільнити приміщення, але вказана вимога залишена відповідачем без задоволення.

На дату розгляду справи відповідачем не представлено належних доказів сплати заборгованості, не надано спростувань розрахунку заборгованості позивача.

Таким чином, суди визнали вимогу позивача про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати у сумі 27 000, 00 грн та комунальних платежів у сумі 3 237,37 грн, а також нараховані на відповідну заборгованість пеню у сумі 1307,93 грн, 3 % річних у сумі 253,15 грн та інфляційні втрати у сумі 171,10 грн, обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення.

Враховуючи зазначене, суди дійшли висновку, що невнесенням відповідачем орендної плати, завдана шкода господарській діяльності позивача, що є істотним порушенням договору та достатньою правовою підставою для дострокового розірвання договору оренди в судовому порядку і повернення орендованого майна орендодавцю (наймодавцю).

При цьому, апеляційним господарським судом зазначено, що відповідно до пояснень відповідача сторони склали акт прийому-передачі майна за Договором, однак, згідно зі зверненнями відповідача про повернення особистого майна від 23.04.2013, акта державного виконавця від 12.02.2013 спірне приміщення не передане належним чином позивачеві, що є підставою, з урахуванням зазначеного вище, для задоволення позовних вимог.

Постановою Вищого господарського суду України від 22.08.2013 рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 26.07.2012 та постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 04.06.2013 скасовані, справа передана на новий розгляд, зокрема, з огляду на наступне.

У матеріалах справи наявна копія акта приймання-передачі від 31.08.2011, складеного позивачем та відповідачем, відповідно до якого орендар належним чином передав, а орендодавець прийняв нежитлові приміщення, що є об'єктом оренди за договором від 01.06.2011.

Судом апеляційної інстанції зазначений акт не був прийнятий до уваги з посиланням на те, що спірне приміщення не передане належним чином позивачу з огляду на звернення відповідача про повернення особистого майна від 23.04.2013 та акт державного виконавця від 12.02.2013.

Однак звернення відповідача про повернення особистого майна від 23.04.2013 не містить посилань фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на те, що зазначене майно знаходиться у нежитлових приміщеннях, що є об'єктом оренди за договором від 01.06.2011. З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та відповідачем укладений договір оренди інших нежитлових приміщень.

Акт державного виконавця від 12.02.2013 стосується виконавчого провадження у справі № 5002-20/1885-2012 щодо звільнення інших нежитлових приміщеннях за договором оренди від 01.01.2011. До того ж, у цьому акті зазначено, що майна фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 у цих приміщеннях не виявлено.

За результатами нового розгляду, рішенням Господарського Автономної Республіки Крим від 02.10.2013 (суддя Н. Шевчук) у задоволені позову відмовлено з огляду на наступне.

Відповідно до акту приймання-передачі від 31.08.2011, складеного позивачем та відповідачем, орендар належним чином передав, а орендодавець прийняв нежитлові приміщення, що є об'єктом оренди за Договором.

Отже, правовідношення по Договору припинились у зв'язку з закінченням строку його дії та повернення орендарем орендованого майна орендодавцю.

Докази продовження строку дії договору № 17 від 01.06.2011 або користування відповідачем майном після 31.08.2011 відсутні.

А тому, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що оскільки правовідносини сторін щодо предмету оренди припинились 31.08.2011, то і підстави для нарахування позивачем та оплати відповідачем орендної плати за користування цим майном за період 01.09.2011 по 29.02.2012 та інших пов'язаних з такою орендою платежів відсутні, а отже позовні вимоги до задоволення не підлягають.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 28.01.2014 (колегія суддів: І.Антонова, І. Євдокімов, Л. Заплава) рішення Господарського Автономної Республіки Крим від 02.10.2013 скасоване в частині відмови у стягненні з відповідача на користь позивача заборгованості з орендної плати у розмірі 28 478,22 грн, прийняте нове рішення, яким в цій частині позовні вимоги задоволені. В іншій частині рішення місцевого суду залишене без зміни.

постанова мотивована наступним.

Помилковим є посилання суду першої інстанції як на доказ припинення договору оренди на акт приймання-передачі орендованого майна від 31.08.2011, підписаного сторонами після спливу строку договору, оскільки наступні дії позивача по направленню претензії на адресу відповідача про сплату орендних платежів та звільнення приміщення від 19.03.2012 та зверненню до суду з позовними вимогами, однією з яких є зобов'язання відповідача повернути орендоване майно, свідчать про наявність між сторонами невиконаних зобов'язань за Договором станом на дату звернення позивачем до суду - 08.06.2012.

Зазначене вище підтверджується також виконанням судового рішення щодо повернення майна в примусовому порядку 13.12.2012 із складанням відповідного акту з долученням до нього відомостей про перебування в орендованому приміщенні обладнання у кількості 19 позицій, які відповідач орендував у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7, та наявністю листа відповідача від 24.04.2013 про надання дозволу на вивіз вказаного обладнання.

З урахуванням зазначеного вище апеляційний господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість заявленої позивачем заборгованості з орендної плати та нарахованих штрафних санкцій за період з вересня 2011 до лютого 2012 року у сумі 28 478,22 грн.

Разом з тим, судом зазначено про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості з комунальних витрат в сумі 3 237,37 грн і нарахованих на неї пені в сумі 193,84 грн, інфляційних витрат у сумі 22,66 грн та 3% річних у сумі 37,52 грн, а всього 3 491,39 грн, оскільки наявність відповідної заборгованості позивачем не доведена.

Звертаючись до суду з касаційною скаргою, відповідач посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції при ухвалені постанови норм права, просить постанову скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволені позову відмовити в повному обсязі.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з такого.

Колегія суддів Вищого господарського суду України підтримує правову позицію місцевого господарського суду щодо припинення орендних правовідносин між сторонами шляхом підписання акту приймання-передачі предмету оренди від 31.08.2011.

Оскільки з моменту підписання зазначеного акту орендні правовідносини між сторонами за укладеним між ними Договором припинились, стягнення заборгованості з орендних платежів за період з вересня 2011 до лютого 2012 року є безпідставним як і безпідставними є вимоги про розірвання Договору та повернення майна.

Подальші відносини сторін можуть засновуватися на правових нормах інших, аніж на нормах, що регулюють орендні відносини.

З урахуванням зазначеного вище, постанова апеляційного господарського суду підлягає до скасування, а рішення місцевого господарського суду слід залишити без зміни.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 задовольнити.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 28.01.2014 у справі № 5002-35/1884-2012 (5002-5/1884-2012) скасувати.

Рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 02.10.2013 у справі № 5002-35/1884-2012 (5002-5/1884-2012) залишити без зміни.

Стягнути з Закладу Федерації професійних спілок України "Олімпійський учбово-спортивний центр "Спартак" на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 913,50 грн судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги.