Товариство з обмеженою відповідальністю "АТОМСТРОЙМЕХАНІЗАЦІЯ" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Фірми "Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення 223 492,00 грн. заборгованості. Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно умов договору відступлення права вимоги № 10 від 05.08.2012, який укладений між позивачем та третьою особою, позивач отримав право вимоги до відповідача, як до боржника, на суму 223 492,00 грн. Невиконання відповідачем обов'язку щодо сплати вказаної суми коштів на користь позивача, стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.08.2013 року (суддя Ониськів О.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.01.2014 року (судді Пономаренко Є.Ю., Дідиченко М.А., Руденко М.А.) позов задоволено повністю, із посиланням на обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Фірма "Т.М.М." - Товариство з обмеженою відповідальністю, посилаючись на порушення попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права, просить рішення та постанову скасувати, прийняти нове рішення про відмову у позові.

У відзиві на касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "АТОМСТРОЙМЕХАНІЗАЦІЯ" просило суд у задоволенні касаційної скарги відмовити, судові акти попередніх інстанцій залишити без змін.

Від третьої особи відзиву на касаційну скаргу не надходило.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку її обставин та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, місцевий та апеляційний господарські суди встановили, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрімпекс", як замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОСТВІНД-Стройсервіс", як підрядником, 19.03.2009 укладено договір підряду № 4, згідно з п. 1.1 якого підрядник зобов'язався виконати роботи зі скління та облицювання фасадів на об'єкті: "Житловий будинок з прибудованими офісними приміщеннями та підземним паркінгом автомашин "Ультра".

Загальна сума договору згідно з п. 5.1 склала 18 859 143,00 грн. з ПДВ.

Відповідно до п. 5.4 договору оплата за виконані роботи здійснюється до 10 числа наступного за звітним місяцем на підставі підписаних Актів виконаних робіт.

До даного договору сторонами 07.08.2009 було укладено Додаткову угоду № 2 на виконання додаткових робіт, вартість яких склала 2 900 817,60 грн.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, на виконання умов Договору підряду № 4 від 19.03.2009 підрядником було виконано роботи, що підтверджується Актами приймання виконаних підрядних робіт, підписаним обома сторонами та скріплених печатками, проте, ТОВ "Укрімпекс" повну вартість виконаних робіт на суму 1 290 816,68 грн. у строки, встановлені п. 5.4 договору не оплатило, у зв'язку з чим у замовника перед підрядником виникла заборгованість на зазначену суму.

03.10.2010 між ТОВ "ОСТВІНД-Стросервіс", як первісним кредитором, Фірмою "Т.М.М."- Товариством з обмеженою відповідальністю, як новим кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрімпекс", як боржником, укладено договір відступлення права вимоги № 33.

Згідно з п. 1.1 договору первісний кредитор відступає, а новий кредитор (відповідач по справі) набуває право вимоги, належне первісному кредитору за Договору підряду № 4 від 19.03.2009 (основний договір).

За цим договором новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати грошових коштів в сумі 1 196 458, 00 грн. (п. 1.2 договору).

Відповідно до п. 2.1 договору одночасно з підписанням сторонами цього договору, первісний кредитор передає новому кредитору за актом приймання-передачі документи, визначені в п. 3.1 договору, а також іншу документовану інформацію, яка є важливою для здійснення права вимоги, що відступається за цим договором.

Право вимоги у відповідності до п. 2.1 договору за основним договором вважається переданим з моменту передавання документів.

Положеннями п. 2.3 договору встановлено, що відступлення права вимоги є оплатним.

Остаточний розмір суми, яку новий кредитор сплачує на користь первісного кредитора, а також строк її оплати, визначається сторонами, шляхом укладання додаткової угоди до цього договору (п. 2.4 договору).

Так, 10.12.2010 між ТОВ "ОСТВІНД-Стросервіс", як первісним кредитором та Фірмою "Т.М.М."- Товариством з обмеженою відповідальністю, як новим кредитором, укладено Додаткову угоду № 1 до Договору № 33, якою сторони визначили, що новий кредитор (відповідач по справі) сплачує третій особі 897 000,00 грн. у строки, встановлені Графіком виплат, що є Додатком № 1 до цієї угоди.

01.06.2011 між первісним кредитором та новим кредитором було укладено Додаткову угоду № 2 до Договору № 33, згідно з умовами якої сторони змінили розмір та строки суми, яку відповідач зобов'язаний сплатити за відступлене йому право вимоги до боржника.

Згідно з Графіком виплат сума, яку відповідач був зобов'язаний сплатити на користь третьої особи, склала 446 984,00 грн. з ПДВ.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ "ОСТВІНД-Стросервіс" за Актом приймання-передачі № 1 від 03.10.2010 було передано Фірмі "Т.М.М."- Товариству з обмеженою відповідальністю документи, визначені п. 3.1 договору, а також іншу документовану інформацію, яка є важливою для здійснення права вимоги.

Як встановлено судами, відповідач за відступлене йому третьою особою право вимоги здійснив часткову оплату в сумі 223 492,00 грн. (підтверджується банківськими виписками).

Сума у розмірі 223 492,00 грн. відповідачем за відступлене право вимоги не сплачена.

05.08.2012 між ТОВ "ОСТВІНД-Стройсервіс", як первісним кредитором та товариством з обмеженою відповідальністю "АТОМСТРОЙМЕХАНІЗАЦІЯ", як новим кредитором укладено договір відступлення права вимоги № 10.

Відповідно до п. 1.1 договору первісний кредитор відступив, а новий кредитор набув право вимоги, належне первісному кредитору за Договором відступлення права вимоги № 33 від 03.10.2010 (основний договір), укладений між первісним кредитором та Фірмою "Т.М.М."-ТОВ.

За даним договором, новий кредитор одержав право замість первісного кредитора вимагати від боржника (відповідача по справі) сплати грошових коштів у розмірі 223 492,00 грн. (п. 1.2 договору).

ТОВ "ОСТВІНД-Стросервіс" за Актом приймання-передачі від 05.08.2012 було передано Товариству з обмеженою відповідальністю "АТОМСТРОЙМЕХАНІЗАЦІЯ" документи, визначені п. 3.1.1 договору, а також іншу документовану інформацію, яка є важливою для здійснення права вимоги.

23.04.2013 Товариством з обмеженою відповідальністю "АТОМСТРОЙМЕХАНІЗАЦІЯ", як новим кредитором, було направлено на адресу Фірми "Т.М.М."-ТОВ повідомлення про заміну кредитора за Договором № 33 від 03.10.2010 та претензію № 1 від 16.04.2013, у якій позивач вимагав у відповідача сплатити заборгованість у сумі 223 492,00 грн. Отримання зазначених документів відповідачем 26.04.2013 підтверджено повідомленням про вручення поштового відправлення.

Неналежне виконання відповідачем зобов'язання із сплати суми у розмірі 223 492,00 грн. на користь позивача, як нового кредитора, стало підставою для звернення позивача із даним позовом до суду.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Підстави заміни кредитора у зобов'язанні визначені приписами статті 512 Цивільного кодексу України, зокрема, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги (цесія) є договірною передачею зобов'язальних вимог первісного кредитора - цедента, новому кредиторові - цесіонарію, і відбувається шляхом укладення договору між цими суб'єктами, на підставі якого до цесіонарія переходить право вимагати від боржника вчинити певні дії.

Об'єктом цесії є майнові права, що належать кредиторові як стороні зобов'язання.

Заміна кредитора може здійснюватись на різних стадіях існування зобов'язання, коли сторони ще не виконали зобов'язання або коли хоча б одна з них частково виконала зобов'язання.

Відповідальність первісного кредитора перед новим кредитором за те, що вимога, котру він передає є дійсною, визначена статтею 519 ЦК України.

Так, у разі коли боржник не виконує свого зобов'язання перед новим кредитором, відповідальність за це несе сам боржник, первісний кредитор за дії боржника не відповідає, окрім випадків, коли він поручився за нього перед новим кредитором.

За приписами статті 514 ЦК України, що має диспозитивний характер, до нового кредитора переходять усі права, які належали первісному кредиторові у зобов'язанні, якщо інше не встановлено договором або законом.

У договорі про відступлення права вимоги сторони вправі самостійно визначити обсяг прав, які переходять до нового кредитора.

Порядок заміни кредитора у зобов'язанні встановлено статтею 516 ЦК України, за ч. 1 якої заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 2 ст. 516 ЦК України, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно положень ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Встановивши, що позивач направив на адресу відповідача вимогу (претензію) про оплату заборгованості, відповідно, на момент звернення з позовом до суду строк виконання зобов'язання відповідача перед позивачем, як новим кредитором, настав, проте, відповідачем грошове зобов'язання у розмірі 223 492,00 грн. на користь позивача не виконано, а також врахувавши, що виконання зобов'язання відповідачем із здійснення оплати за відступлення, згідно умов договору № 33 від 03.10.2010, не ставиться у залежність від передачі відповідачу оригіналів документів для реалізації права вимоги за договором, суди попередніх інстанцій дійшли до обґрунтованого висновку про наявність правових та фактичних підстав для стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем грошового зобов'язання.

Посилання касатора на те, що договір відступлення права вимоги № 10 був укладений 05.08.2012, а саме, після закінчення строку дії договору відступлення права вимоги № 33 від 03.10.2010 і припинення прав і обов'язків сторін за даним договором, колегія суддів касаційної інстанції відхиляє, оскільки із закінченням строку дії договору відступлення права вимоги № 33 від 03.10.2010 відповідач не звільняється від обов'язку виконання зобов'язання із сплати коштів за відступлення, право вимоги щодо виконання якого і стало підставою для укладення договору відступлення права вимоги № 10 від 05.08.2012.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог статті 43 ГПК України рішення місцевого і постанова апеляційного господарських судів ґрунтуються на всебічному, повному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідають нормам матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги не спростовують правильних висновків попередніх судових інстанцій, у зв'язку з чим підстави для скасування рішення та постанови відсутні.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу Фірми "Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністю залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 20.08.2013 та постанову Київського апеляційного господарського суду 21.01.2014 у справі № 910/11160/13 залишити без змін.