Полякова Б.М., - головуючого (доповідач у справі), Коваленка В.М. Короткевича О.Є. розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго", м. Горлівка Донецької області на ухвалу від 29.01.2014 Донецького апеляційного господарського суду у справі № 5/123б господарського суду Донецької області про банкрутство комунального підприємства "Міськводоканал", м. Дебальцеве Донецької області ліквідатор Мензаренко Ю.М., м. Єнакієве Донецької області голова комітету кредиторів Єнакієвська об'єднана державна податкова інспекція Донецької області Державної податкової службив судовому засіданні взяв участь представник

скаржника Єпішев О.В., довір.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 06.10.2008 порушено провадження у справі № 5/123б про банкрутство комунального підприємства"Міськводоканал".

Ухвалою від 06.11.2008 за результатами підготовчого засідання визнано грошові вимоги ініціюючого кредитора до боржника, зобов'язано його здійснити відповідну публікацію у офіційному друкованому органі та інше.

Ухвалою від 05.02.2009 за результатами попереднього засідання затверджено реєстр вимог кредиторів боржника.

Постановою господарського суду Донецької області від 18.07.2012 визнано боржника банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатора банкрута та зобов'язано його вчинити певні дії.

Ухвалою господарського суду Донецької області 05.02.2013 затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута, ліквідовано банкрута та припинено провадження у справі.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 29.01.2014 відмовлено публічному акціонерному товариству "ДТЕК Донецькобленерго" (далі - скаржник) в прийнятті апеляційної скарги на вказану ухвалу з тих підстав, що скаржник не набув статусу учасника провадження у справі про банкрутство.

Не погоджуючись з ухвалою суду апеляційної інстанції, скаржник звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, справу передати на розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована порушенням судом апеляційної інстанції ст.ст. 91, 97, 106 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ). Скаржник зазначає про подання ліквідатору заяви з грошовими вимогами до боржника, яка неправомірно не була розглянута ліквідатором.

Заслухавши пояснення учасника судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження.

Пункт 8 частини 3 статті 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення названим Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Таким чином, ГПК України (1798-12) повинен містити імперативні норми про те, в яких випадках особа має право оскаржити рішення суду в апеляційному чи касаційному порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 91 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Між тим, згідно з ч. 6 ст. 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду можуть подавати сторони та інші учасники судового процесу, зазначені у цьому Кодексі та Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) (у редакції, чинній до 19.01.2013, далі - Закон про банкрутство).

Відтак, в силу особливостей справи про банкрутство (ст. 4-1 ГПК України), коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення у справі про банкрутство, діючим законодавством звужено до учасників такої справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, в хід процедури банкрутства.

У відповідності до абз. 22 ст. 1 Закону про банкрутство учасниками провадження у справі про банкрутство визнано таких осіб: сторони (кредитори, боржник), арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство, Фонд державного майна України, державний орган з питань банкрутства, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа акціонерів або учасників товариств з обмеженою чи додатковою відповідальністю.

Необхідно зазначити, що особа, яка має грошові вимоги до боржника, набуває статусу учасника провадження у справі про банкрутство, а саме кредитора, лише після подачі у встановленому порядку заяви з грошовими вимогами до боржника. Тільки після цього така особа має процесуальне право на оскарження процесуальних документів у справі про банкрутство.

Як вбачається, провадження у даній справі про банкрутство здійснюється за загальною процедурою банкрутства.

При внесенні оскаржуваної ухвали суд апеляційної інстанції виходив з того, що скаржник не звертався до боржника з поточними грошовими вимогами у встановленому порядку і ці вимоги не були включені судом до реєстру вимог кредиторів. У зв'язку з чим скаржник не є учасником справи про банкрутство.

Разом з тим, відповідно до ст. 23 Закону про банкрутство після визнання боржника банкрутом грошові вимоги поточних кредиторів набувають статусу конкурсних та можуть бути пред'явлені в межах ліквідаційної процедури.

Суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що в матеріалах справи міститься повідомлення скаржника від 01.10.2012 № 52юр-8749/12, з якого вбачається направлення останнім на адресу ліквідатора заяви з грошовими вимогами до боржника в загальній сумі 39 444,32 грн. (а.с. 61-64, том V). Вказана обставина може свідчити про набуття скаржником статусу учасника провадження у справі про банкрутство - кредитора.

Отже, у даному випадку питання щодо статусу скаржника підлягає дослідженню виключно у судовому засіданні, а не на етапі вирішення питання про прийняття апеляційної скарги до провадження.

У зв'язку з чим передчасним є висновок суду апеляційної інстанції про відмову в прийнятті апеляційної скарги з підстав ненабуття скаржником статусу учасника провадження у справі.

Враховуючи вищевикладене, оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, як незаконна та необґрунтована, а справа - передачі до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про прийняття або відмову в прийнятті апеляційної скарги.

Разом з тим, при наданні оцінки правового статусу скаржника суду апеляційної інстанції слід врахувати встановлений Законом про банкрутство порядок заявлення та розгляду грошових вимог кредиторів у ліквідаційній процедурі.

Так, відповідно до ст. 23 Закону про банкрутство з моменту офіційного оприлюднення відомостей про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури поточні кредитори, вимоги яких виникли після порушення провадження у справі про банкрутство (у процедурах розпорядження майном, санації), зобов'язані заявити їх ліквідатору та до господарського суду протягом строку ліквідаційної процедури. Розгляд таких вимог здійснюється за аналогією з порядком розгляду вимог конкурсних кредиторів (ст. 15 Закону про банкрутство).

При цьому ліквідатор у загальній процедурі банкрутства не наділений повноваженнями щодо самостійного розгляду вимог поточних кредиторів, а згідно зі ст. 25 Закону про банкрутство може лише заявляти заперечення по таких вимогах. Вимоги щодо яких не заявлено заперечень та вимоги, визнані судом, включаються до реєстру вимог кредиторів у четверту чергу.

З урахуванням наведеного та керуючись ст. ст. 55, 129 Конституції України, ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", ст.ст. 1, 15, 23, 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ст. ст. 4-1, 91, 106, 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

1. Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго" задовольнити.

2. Ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 29.01.2014 у справі № 5/123б скасувати.

3. Справу № 5/123б передати до Донецького апеляційного господарського суду для вирішення питання про прийняття або відмову в прийнятті апеляційної скарги публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго" на ухвалу господарського суду Донецької області від 05.02.2013.