Товариство з обмеженою відповідальністю "Конструкт Груп" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" і просило суд стягнути з останнього, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог (а.с.39), 138 463,26 грн. заборгованості та 1851,19 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем свого зобов'язання за договором про закупівлю послуг № 1207000881 від 26.07.2012 р. щодо оплати поставленого обладнання та наданих послуг.

У своєму відзиві відповідач заперечував проти задоволення позову, посилаючись на порушення позивачем строків надання послуг, а також на відсутність грошових коштів (а.с.40-43).

Рішенням господарського суду міста Києва від 09.12.2013 р. позов задоволено з мотивів доведеності факту порушення відповідачем свого зобов'язання щодо оплати обладнання та наданих послуг (а.с.93-97).

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.02.2014 р. рішення господарського суду міста Києва від 09.12.2013 р. залишено без змін (а.с.119-123).

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить їх скасувати і прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Вимоги касаційної скарги мотивовані порушенням судами норм матеріального та процесуального права (а.с.130-133).

До розгляду поданої касаційної скарги по суті, відповідач направив клопотання про відкладення розгляду касаційної скарги з метою надання матеріалів, які підтверджують наявність обставин для скасування оскаржуваних судових актів, яке відхилено касаційною інстанцією з огляду на встановлені ст. 111-7 ГПК України межі перегляду справи в касаційній інстанції.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Вирішуючи спір у даній справі по суті заявлених вимог, суди двох інстанцій встановили наступні обставини.

26.07.2012 р. між Дочірньою компанією "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України", правонаступником якого є відповідач, та ТОВ "Конструкт Груп" був укладений договір про закупівлю послуг № 1207000881, умовами якого передбачено, що позивач зобов'язується надати послуги з монтажу, технічного обслуговування і ремонту контрольно-вимірювальної апаратури (ремонт витратомірного вузла на ГРС с.Тернівка), а відповідач зобов'язується прийняти і оплатити такі послуги.

Відповідно до п.3.1. договору сума даного договору становить 7 298 418,58 грн., у тому числі ПДВ - 1 216 403,10 грн.

Згідно пункту 4.2. договору оплата здійснюється поетапно, протягом 60 календарних днів після підписання відповідних Актів по кожному етапу (форма КБ-2в, КБ-3) або поставки обладнання шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача.

Строк надання послуг: з дати укладання договору - до 31.12.2013р. (п.5.1 договору).

Пунктом 6.1. зазначено, що відповідач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за надані послуги. Приймати надані послуги, в разу відсутності зауважень, згідно з актом (форма КБ-2в, КБ-3).

У відповідності з пунктом 10.1. договору він набирає чинності з дати укладання і діє до 01.03.2014 р.

Даний договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який є підставою для виникнення у його сторін прав та обов'язків, визначених цим договором.

Згідно ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Судами встановлено, що позивачем поставлено обладнання та надані послуги у розмірі 138 463,26 грн., а відповідачем прийняті обладнання та послуги, що підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт за січень 2013 р. та видатковою накладною № 1 від 11.02.2013 р., які підписані представниками сторін без будь-яких зауважень та скріплені печатками їх товариств (а.с.14-19).

Враховуючи встановлені пунктом 4.2. договору строки оплати, відповідач зобов'язаний був оплатити надані послуги до 02.04.2013 р., а поставлене обладнання - до 13.04.2013 р.

Невиконання відповідачем свого зобов'язання щодо оплати поставленого обладнання і наданих послуг у розмірі 138 463,26 грн. стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмову від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором, або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог, відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи встановлений судами двох інстанцій факт неналежного виконання відповідачем свого зобов'язання щодо оплати поставленого обладнання і наданих послуг, а також наявність у нього заборгованості перед позивачем у розмірі 138 463,26 грн., яка останнім не спростована, доказів її сплати не надано, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок судів двох інстанцій про наявність правових та фактичних підстав для її стягнення з урахуванням передбачених ч.2 ст. 625 ЦК України трьох процентів річних у розмірі 1851,19 грн.

Доводи скаржника про неналежне фінансування у 2013 році та відсутність відповідних грошових коштів колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки за змістом частини першої статті 229 ГК України та частини першої ст. 625 ЦК України, за невиконання грошового зобов'язання боржник відповідає, хоч би його виконання стало неможливим не тільки в результаті його винних дій чи бездіяльності, а і внаслідок дії непереборної сили або простого випадку. Відповідальність боржника означає можливість стягнення за рахунок майна боржника суми невиконаного грошового зобов'язання. Тобто боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов'язання за будь-яких обставин.

Окрім того, частина 2 статті 218 ГК України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважається обставою, яка є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Відповідно до частини другої статті 617 ЦК України відсутність у боржника необхідних коштів не вважається випадком, з настанням якого можливе звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суди двох інстанцій повно та всебічно дослідили обставини справи, дали їм належну правову оцінку, дійшли правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах, й ухвалили судові акти з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для зміни чи скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 04.02.2014 р., якою залишено без змін рішення господарського суду міста Києва від 09.12.2013 р., відсутні.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9- 111-11 ГПК України, колегія суддів

постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.02.2014 р. у справі № 910/20988/13 господарського суду міста Києва залишити без змін, а касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" - без задоволення.