Черкащенка М.М. - головуючого, (доповідач) Жукової Л.В. Студенця В.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.01.2014 року у справі господарського суду Дніпропетровської області за позовом публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" до публічного акціонерного товариства "Криворіжгаз" про стягнення 1 275 643,60 грн. в засіданні взяли участь представники:

- позивача: Шикеринець Р.І., - відповідача: Борисенко І.С., Шаповалова М.І.,

У лютому 2013 року ПАТ "Укртрансгаз" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ПАТ Криворіжгаз" про стягнення 1063245,97 грн. заборгованості з оплати послуг по договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1109011135/П07 від 28.09.2011 року та нарахованих на цю заборгованість 84817,25 грн. пені, 82602,36 грн. - 7% штрафу, 10331,29 грн. - інфляційних втрат та 34646,73 грн. - 3% річних.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 09.04.2013 року позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 10331,28 грн. інфляційних втрат, 34646,73 грн. - 3% річних та витрати по сплаті судового збору у розмірі 22164,48 грн. В частині стягнення суми основного боргу провадження у справі припинено за відсутністю предмету спору. В решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.06.2013 року рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.04.2013 року змінено. Резолютивну частину рішення суду першої інстанції викладено в новій редакції, відповідно до якої, з відповідача на користь позивача стягнуто 82602,36 грн. - 7% штрафу. В іншій частині рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 07.08.2013 року постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.06.2013 року та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.04.2013 року в частині позовних вимог про стягнення пені та 7%штрафу скасовано та передано справу на новий розгляд до суду першої інстанції. В решті позовних вимог судові рішення з даної справи залишено без змін.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 21.10.2013 року позов задоволено частково. Стягнуто на користь позивача 58326,73 грн. пені та 37290,48 грн. штрафу. В решті позовних вимог - відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.01.2014 року рішення місцевого господарського суду від 21.10.2013 року в частині стягнення 58326,73 грн. пені та 37290,48 грн. штрафу скасовано і прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено. Стягнуто судовий збір у розмірі 956,17 грн. за розгляд справи в апеляційній інстанції.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, ПАТ "Укртрансгаз" подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.01.2014 року в частині відмови у стягненні з відповідача 58326,73 грн. пені скасувати і прийняти нове рішення, яким вказані вимоги задовольнити.

В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилаються на те, що судом неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконної постанови.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 28.09.2011 року між позивачем (як газотранспортним підприємством) та відповідачем (як замовником) укладено договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1109011135/П07, відповідно до умов якого, позивач зобов'язується надати відповідачу послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу від пунктів приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи до пункту призначення - газорозподільних станцій, а відповідач - зобов'язується внести плату за надані послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами в розмірі, у строки та порядку, які передбачені умовами договору.

Відповідно до п. 5.5 договору, оплата вартості послуг за транспортування газу здійснюється відповідачем шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача на умовах 100% попередньої оплати за 10 днів до початку місяця, у якому буде здійснюватись транспортування газу. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться відповідачем до 20 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов укладеного договору, відповідач отримав за період з жовтня - грудень 2011 року послуги на загальну суму 1 180 033,69 грн., проте відповідач оплатив їх із порушенням строків, встановлених п.5.5, у зв"язку з чим позивач нарахував на підставі п.7.3 договору та ч.2 ст. 231 ГПК України 84817,25 грн. пені та 82602,36 грн. - 7% штрафу, у задоволенні яких судом апеляційної інстанції було відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача пені та штрафу, нарахованих за порушення строків виконання зобов"язань за договором в частині оплати вартості послуг з транспортування природного газу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відносно відповідача ухвалою суду від 08.01.2013 року порушено провадження у справі про банкрутство та введено в дію мораторій на задоволення вимог кредиторів, а відповідно в силу ч.4 ст. 12 Закону "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не нараховується і не стягується штраф, пеня.

Такі висновки суду апеляційної інстанції, колегія суддів вважає на необхідним підтримати з огляду на наступне.

Відповідно до положень ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин), мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань щодо сплати податків і зборів, застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Частиною четвертою статті 12 цього Закону встановлено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням справи про банкрутство.

Таким чином, із моменту введення мораторію боржник не може виконувати як грошові зобов'язання та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що виникли до введення мораторію, так і заходи, спрямовані на забезпечення їх виконання.

Згідно з абзацом другим частини четвертої статті 12 Закону, протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Тобто, вказана норма встановлює загальну заборону на нарахування штрафу і пені протягом часу дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Зміст цієї заборони не пов'язаний з визначенням поняття мораторію і не обмежений ним. Заборона чинна протягом дії мораторію. Тому неустойка за невиконання грошових зобов'язань не нараховується в силу прямої заборони законом, безвідносно до часу їх виникнення. Крім того, не може розглядатися питання про поширення чи непоширення мораторію на не нараховану неустойку, оскільки законом виключена можливість виникнення та існування відносин нарахування неустойки боржнику, щодо якого діє мораторій, введений при провадженні справи про його банкрутство. Протягом дії здійснення провадження у справі про банкрутство встановлюється заборона на нарахування боржнику, щодо якого порушено справу про банкрутство та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів неустойки незалежно від часу їх виникнення

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відмову у стягненні штрафу, пені, нарахованих позивачем за порушення грошових зобов"язань за договором з огляду на порушення відносно відповідача провадження про банкрутство та введення в дію мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Доводи скаржника про те, що задоволенню підлягають нарахована неустойка (штраф, пеня) за весь час прострочення і до моменту введення в дію мораторію у справі № 38/904/208/2013 про банкрутство відповідача є необгрунтованими, спростовуються вищевикладеним, положенням ч.4 ст. 12 Закону, а також тим, що протягом дії здійснення провадження у справі про банкрутство встановлюється заборона на нарахування боржнику, щодо якого порушено справу про банкрутство та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів неустойки незалежно від часу їх виникнення. (Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 01.10.2013 року у справі № 28/5005/3240/2012).

Відповідно до приписів ст. 111-7 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Правова оцінка обставин та достовірності доказів по справі є виключна прерогатива судів першої та апеляційної інстанції.

Враховуючи вищенаведене, оскаржувана постанова є такою, що прийнята на підставі повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому, судова колегія не вбачає підстав для її зміни чи скасування.