головуючого Грейц К.В., суддів :Бакуліної С.В. (доповідач), Глос О.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Іскра" на постанову від 27.01.2014 року Севастопольського апеляційного господарського суду у справі № 901/1857/13 господарського суду міста Севастополя за позовом Публічного акціонерного товариства "Іскра"доФізичної особи - підприємця ОСОБА_4 про стягнення 165 449,53 грн. в судовому засіданні взяли участь представники: від позивача: Морочинський А.М. (довіреність № 01/12 від 03.01.2014 р.) від відповідача: не з'явились

Рішенням Господарського суду міста Севастополя (суддя Харченко І.А.) від 25.09.2013 року, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду (головуючий суддя - Гонтар В.І., судді - Балюкова К.Г., Рибіна С.А.) від 27.01.2014 року, у справі № 901/1857/13 позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача неустойку у розмірі 500,00 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 10,00 грн.; в іншій частині позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати ухвалені по справі судові акти в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення вартості оплаченого, але не виконаного замовлення на перевезення в сумі 47 000,00 грн., збитків у вигляді зіпсованого вантажу в сумі 82 099,53 грн., збитків у вигляді плати за перебування в зоні митного контролю в сумі 2 350 грн. та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 935, ч.1 ст. 1212 ЦК України, ст. 84 ГПК.

Відзиву на касаційну скаргу відповідач не надіслав.

Відповідач не скористався наданим процесуальним правом на участь в засіданні суду касаційної інстанції.

Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представника позивача, який підтримав викладені в ній доводи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Публічне акціонерне товариство "Іскра" звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом про стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 вартості оплаченого але не виконаного замовлення на перевезення в сумі 47 000,00 грн., збитків у вигляді зіпсованого вантажу у розмірі 82 099,53 грн., збитків у вигляді плати за перебування в зоні митного контролю у розмірі 2 350,00 грн., неустойки у розмірі 34 000,00 грн. Позов вмотивовано посиланням на такі обставини. У зв'язку з неналежним виконанням Договору про надання транспортно-експедиційних послуг № ТР 07/11.12 від 07.11.2012 року (далі - договір) позивач відмовився від договору. Внаслідок односторонньої відмови від договору останній є розірваним, а проплачені на його підставі за невиконане замовлення кошти в сумі 47 000,00 грн. є такими, що безпідставно отримані відповідачем. Зіпсування вантажу підтверджується актом експертизи Львівської торгово-промислової палати № 2-254-В від 29.03.2013 року. Актом списання від 27.02.2013 року частина вантажу була списана як брак. Вартість зіпсованого вантажу - 318 994,20 російських рублів, що станом на 30.11.2012 (дата оформлення міжнародної ТТН (СМR)) року становить 82 099,53 грн., вбачається з даних рахунку-фактури № 1050 від 29.11.2012 року. Збитки в сумі 2 350,00 грн. у вигляді плати за перебування з 04.02.2013 року по 19.02.2013 року в зоні митного контролю Львівської митниці, необхідного для анулювання замитнення вантажу, підтверджуються даними листа ТОВ "Карпати-логістик" № 50 від 25.02.2013 року. Відповідно до п.5.2.3. договору відповідач зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі 500 грн. за кожен день прострочення, що за період з 12.12.2012 року по 19.02.2013 року становить 68 днів, відповідно, неустойка - 34 000,00 грн. (500 грн. х 68 днів = 34 000,00 грн.).

Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 04.07.2013 року матеріали справи № 901/1857/13 направлено за підсудністю до Господарського суду міста Севастополя.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суди виходили із того, що оскільки заяв щодо розірвання договору у претензіях не заявлено (а.с.15-17), як не заявлено їх і у позовній заяві, договір є діючим і зобов'язання за ним не припинилось, позивач може вимагати належного виконання умов договору, тобто перевезення відповідачем вантажу по маршруту, вказаному в замовленні, отже вимога позивача про повернення сплачених коштів у сумі 47 000,00 грн. в якості безпідставно отриманих відповідачем є необґрунтованою. Акт експертизи Львівської торгово-промислової палати № 2-254-В від 29.03.2013 року суд не врахував як належний доказ по справі, оскільки відповідно до останнього початком експертизи товару є 01.03.2013 року, у той час як ще 27.02.2013 року позивач склав акт на списання вантажу за договором на підставі акта дослідження про бракування вантажу від 20.02.2013 року (а.с.18-19), тобто позивачем прийнято рішення про псування вантажу та подальше його списання ще до проведення експертного дослідження, що ставить під сумнів сам факт дослідження вантажу за наведеним актом експертизи. Оскільки судом встановлено, що договір є діючим, то за умовами пункту 3 договору питання замитнення та розмитнення вантажу віднесено до обов'язків позивача, тому покладання цих витрат за діючим договором на відповідача є необґрунтованим. Крім того, лист ТОВ "Карпати-логістик" № 50 від 25.02.2013 року не є належним доказом по справі в розумінні ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Враховуючи встановлення факту несвоєчасного розвантаження відповідачем вантажу, суди дійшли висновку про стягнення з останнього штрафу в сумі 500 грн. на підставі п.5.2.3. договору з урахуванням виконання заявки про міжнародне перевезення.

Проте повністю погодитись з висновками судів не можна з огляду на таке.

Відповідно до п.1.1. договору Експедитор зобов'язується за дорученням Клієнта організувати за участю третьої особи (Перевізника) перевезення вантажу по Україні та у міжнародному сполученні по маршруту, вказаному в замовленні (Додаток №1) Клієнтом.

Пунктом 1.2. договору визначено, що замовлення на перевезення є невід'ємною частиною Договору.

Зміст замовлення на перевезення № 33-48 від 27.11.2012 року, оформленого на підставі договору, містить як дату завантаження - 28.11.2012 року, так і дату розвантаження - 10.12.2012 року.

Обов'язок експедитора дотриматись строку (терміну) виконання зобов'язання по перевезенню, узгодженому сторонами у замовленні на перевезення, витікає із положень договору, відповідно до яких експедитор зобов'язаний подати транспорті засоби у пункти завантаження в день і час, визначений замовленням, доставити довірений йому вантаж у пункт призначення, своєчасно інформувати клієнта про виконання графіка пересування автомобілів по контрольних пунктах, негайно повідомляти про вимушені затримки транспортних засобів в дорозі, про аварії, або інші непередбачені обставини, що перешкоджають своєчасній доставці і здачі вантажу вантажоодержувачу (п.п.2.1., 2.2., 2.6.).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч.ч.1, 2 ст. 509 ЦК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст. 626 ЦК України).

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (ч.1 ст. 631 ЦК України).

Зробивши висновок про те, що договір є діючим і зобов'язання за ним не припинилось, позивач може вимагати належного виконання умов договору, тобто перевезення відповідачем вантажу по маршруту, вказаному в замовленні, суди помилково ототожнили строк дії договору щодо можливості сторін домовитись стосовно цілого ряду перевезень протягом цього строку за окремими замовленнями як по Україні, так і у міжнародному сполученні, із строком виконання зобов'язання за кожним конкретним замовленням.

В порушення ст. 43 ГПК суди обох інстанції не дослідили п.п.1.2., 2.1., 2.2., 2.6 договору та зміст замовлення на перевезення № 33-48 від 27.11.2012 року, оформленого на підставі договору, щодо строку (терміну) виконання зобов'язання за цим міжнародним перевезенням.

Також в порушення ст. 43 ГПК суди не дали оцінки даним претензії-повідомлення № б/н від 31.05.2013 року в якій зазначено про відмову від виконання відповідачем зобов'язання та про відмову від договору, тому висновок про відсутність заяв щодо розірвання договору у претензіях (а.с.15-17) не відповідає матеріалам справи (а.с.24).

Не прийнявши в якості належного доказу по справі Акт експертизи Львівської торгово-промислової палати № 2-254-В від 29.03.2013 року з посиланням на те, що відповідно до останнього початком експертизи товару є 01.03.2013 року, у той час як ще 27.02.2013 року позивач склав акт на списання вантажу за договором на підставі акта дослідження про бракування вантажу від 20.02.2013 року (а.с.18-19), тобто позивачем прийнято рішення про псування вантажу та подальше його списання ще до проведення експертного дослідження, що ставить під сумнів сам факт дослідження вантажу за наведеним актом експертизи, суди не дали оцінки змісту наведеного акта експертизи в цілому (а.с.20), а також не оцінили дані рахунку-фактури (інвойсу) № 1050 від 29.11.2012 року (а.с.21). Так, відповідно до наведених матеріалів справи загальна кількість скляних колб, що перевозилась за замовленням на перевезення № 33-48 від 27.11.2012 року - 407 400 штук, для перевірки не пред'являлось лише 206 910 штук, фактично оглянуто експертом - 200 490 штук, що в порушення положень ст. 43 ГПК України залишилось поза оцінкою судів обох інстанцій.

Обґрунтованим визнається рішення суду, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Оскільки зазначеним вимогам постановлені судові рішення не відповідають, вони не можуть залишатись в силі та підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд.

Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно встановити всі фактичні обставини справи на підставі об'єктивної оцінки наявних у ній доказів, з'ясувати дійсні права та обов'язки сторін, і залежно від встановленого, правильно застосувати норми матеріального права, що врегульовують спірні правовідносини.