Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Ткаченко Н.Г. - головуючого, Катеринчук Л.Й., Куровського С.В. - доповідача,за участю представників: не з'явилися;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах

Черкаської області

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.12.2013

у справі № 14/5026/233/2011 господарського суду Черкаської області

за заявою Регіонального відділення Фонду державного майна України

по Черкаській області

до Відкритого акціонерного товариства "Проммонтаж-30"

про визнання банкрутом,

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 29.10.2013 (суддя Хабазня Ю.А.) у задоволенні заяви Управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області від 09.10.2013 № 20487/09 про визнання поточним кредитором боржника на суму 1411,01 грн. відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.12.2013 (колегія суддів у складі: Сотніков С.В. - головуючий, Остапенко О.М., Пантелієнко В.О.) ухвалу господарського суду Черкаської області від 29.10.2013 залишено без змін.

В касаційній скарзі Управління Пенсійного фонду України (далі УПФУ) в м.Черкасах Черкаської області просить вищевказані постанову суду апеляційної інстанції від 10.12.2013 та ухвалу суду першої інстанції від 29.10.2013 скасувати з підстав невірного застосування норм матеріального права, і прийняти нове рішення, яким визнати поточні вимоги УПФУ в сумі 1411,01 грн.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, ухвалою господарського суду Черкаської області від 04.02.2011 за заявою Регіонального відділення Фонду державного майна України по Черкаській області порушено провадження у справі про банкрутство Відкритого акціонерного товариства (далі ВАТ) "Проммонтаж-30", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном боржника.

Постановою господарського суду Черкаської області від 19.07.2011 ВАТ "Проммонтаж-30" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру.

Відповідно до вимог п. 1 п.п.1-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) провадження по даній справі про банкрутство ВАТ "Проммонтаж-30" в частині здійснення ліквідаційної процедури провадиться за Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) в редакції, чинній до 19.01.2013.

10.10.2013 до місцевого господарського суду надійшла заява УПФУ в м.Черкасах від 09.10.2013 № 20484/09 про визнання поточним кредитором боржника на суму 1411,01 грн., з яких 857,49 грн. штрафу та 563,52 грн. пені. Заява мотивована тим, що рішенням № 4524 від 12.10.2012 на підставі п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування боржнику нараховані штраф та пеня за період з 20.07.2011 до 13.06.2012.

Місцевий господарський суд, з яким погодився апеляційний господарський суд, відмовляючи у визнанні поточних вимог до боржника в сумі 1411,01 грн. виходив з того, що відповідно до ст.ст. 12, 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у банкрута не виникло і не може виникнути додаткових зобов'язань перед УПФУ, оскільки останній вчинив дію з нарахування штрафних санкцій та пені після введення мораторію та у ліквідаційній процедурі.

Згідно з ст. 4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) (далі Закон).

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами, заявлені УПФУ в м. Черкасах кредиторські вимоги в розмірі 1411,01 грн. виникли під час здійснення ліквідаційної процедури ВАТ "Проммонтаж-30".

Відповідно до положень ст. 1 Закону мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань щодо сплати податків і зборів, застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Разом із тим, Закон визначає, що конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Частиною 4 ст. 12 цього Закону встановлено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням справи про банкрутство.

Таким чином, із моменту введення мораторію боржник не може виконувати як грошові зобов'язання та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що виникли до введення мораторію, так і заходи, спрямовані на забезпечення їх виконання.

Згідно з абз. 2 ч. 4 ст. 12 Закону протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Тобто, вказана норма встановлює загальну заборону на нарахування штрафу і пені протягом часу дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Зміст цієї заборони не пов'язаний з визначенням поняття мораторію і не обмежений ним. Заборона чинна протягом дії мораторію. Тому неустойка за невиконання грошових зобов'язань не нараховується в силу прямої заборони законом, безвідносно до часу їх виникнення.

Крім того, відповідно до ст. 23 Закону з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури підприємницька діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу; строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута та зобов'язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав; припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банкрута; вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури; виконання зобов'язань боржника, визнаного банкрутом, здійснюється у випадках і порядку, передбаченому цим розділом.

Таким чином, виходячи з аналізу положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , боржник повинен виконувати зобов'язання, що виникли після введення мораторію, але пеня та штраф за їх невиконання або неналежне виконання не нараховуються, за винятком випадків, які можуть бути встановлені спеціальними нормами законодавства.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 12 березня 2013 р. у справі № 29/5005/16170/2011.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що господарський суд як першої так і апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи, надавши належну оцінку зібраним по справі доказам, прийшли до обґрунтованого висновку, що заявлені УПФУ в м. Черкасах поточні вимоги, які складаються з штрафних санкцій та пені, в ліквідаційній процедурі, є безпідставними, а тому обґрунтовано відмовили у задоволенні заяви УПФУ в м. Черкасах про визнання поточним кредитором боржника на суму 1411,01 грн.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.12.2013 такою, що прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права та не вбачає правових підстав для їх зміни чи скасування, а доводи скаржника такими, що не спростовують обґрунтованості висновків суду апеляційної інстанції, викладених в оскаржуваній постанові.

Керуючись статтями 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргуУправління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.12.2013 по справі № 14/5026/233/2011 залишити без змін.