Ткаченко Н.Г. (головуючого), Катеринчук Л.Й. (доповідача), Коваленка В.М. розглянувши касаційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 на постанову та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.12.2013 року (в частині розгляду кредиторських вимог Міністерства оборони України в особі Військової частини А3674 та ОСОБА_5) господарського суду Автономної Республіки Крим від 03.09.2013 року (в частині розгляду кредиторських вимог Міністерства оборони України в особі Військової частини А3674 та ОСОБА_5) у справі господарського суду № 5002-19/6016.3-2010(2-17/8751.2-2008(2-20/2028.1-2006)) Автономної Республіки Крим за заявою Управління Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі Автономної Республіки Кримдо ВАТ "Кримспецсільгоспмонтаж" про визнання банкрутом ліквідатор Заєвський В.Г.

в судовому засіданні взяли участь представники :

фізичної особи - підприємця ОСОБА_4: не з'явилися, Управління Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим: не з'явилися, ВАТ "Кримспецсільгоспмонтаж": не з'явилися, Міністерства оборони України в особі Військової частини А3674: Прокопчук І.Т. (довіреність № 163 від 29.01.2014 року), Васік О.В. (довіреність № 37 від 09.01.2014 року), ОСОБА_5: не з'явилися.

у провадженні господарського суду Автономної Республіки Крим знаходиться справа про визнання банкрутом ВАТ "Кримспецсільгоспмонтаж" (далі - боржника), порушена ухвалою суду від 18.03.2003 року за заявою Управління Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим (далі - ініціюючого кредитора) за загальною процедурою, регламентованою Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) (в редакції Закону України № 2343-ХІІ (2343-12) , до внесення змін Законом України № 4212-VІ від 22.12.2011 року (4212-17) ) (далі - Закону).

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 04.08.2003 року затверджено реєстр вимог кредиторів.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 20.01.2004 року відкрито процедуру санації боржника строком на 12 місяців - до 17.01.2005 року, яка неодноразово продовжувалась ухвалами господарського суду.

Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 26.06.2012 року, залишеною без змін постановами судів апеляційної та касаційної інстанцій, припинено процедуру санації боржника, визнано його банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру строком на 6 місяців, встановлено строк ліквідаційної процедури з дати прийняття цієї постанови до 26.12.2012 року, призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Заєвського В.Г., якого зобов'язано після проведення розрахунків з кредиторами скласти та подати суду на затвердження звіт про виконану роботу, ліквідаційний баланс з додатками. Строк ліквідаційної процедури у справі неодноразово продовжувався ухвалами господарського суду (том 71, а.с. 161, том 75, а.с. 20 - 21).

16.07.2013 року до суду зі заявою звернулось Міністерство оборони України в особі Військової частини А3674 з поточними грошовими вимогами до боржника на суму 2 203 156, 32 грн., в якій кредитор просив їх визнати та віднести до четвертої черги задоволення, судові витрати зі сплати судового збору покласти на боржника, а вимоги в частині сплати судового збору в розмірі 1 147 грн. задовольнити у першу чергу (том 71, а.с. 152 - 159).

29.08.2013 року до суду із заявою звернувся ОСОБА_5 про визнання його поточним кредитором боржника з грошовими вимогами на суму 2 130 634, 37 грн., яка прийнята до розгляду ухвалою суду від 29.08.2013 року в судовому засіданні (том 72, а.с. 103 - 118, 119 - 121).

Ухвалою господарського суду Автономної республіки Крим від 03.09.2013 року (суддя Мокрушин В.І.) зазначені поточні вимоги розглянуті поряд з вимогами інших кредиторів та визнані в повному обсязі. Зокрема, грошові вимоги Міністерства оборони України в особі Військової частини А3674 визнані на суму 2 203 156, 32 грн., як вимоги четвертої черги, та на суму 1 147 грн., як вимоги першої черги. Також, визнано грошові вимоги ОСОБА_5 на суму 2 130 634, 37 грн., як вимоги четвертої черги задоволення (том 72, а.с. 138 - 144).

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції від 03.09.2013 року в частині визнання грошових вимог Міністерства оборони України в особі Військової частини А3674, кредитор - фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати результат розгляду додаткових грошових вимог Міністерства оборони України в особі Військової частини А3674 та відмовити у їх задоволенні. Апеляційна скарга обґрунтовувалася тим, що спірну суму складають інфляційні та річні за період провадження у справі про банкрутство, які за своєю правовою природою є фінансовими санкціями та не можуть нараховуватися боржнику, як поточні грошові вимоги, оскільки таке прямо заборонено частиною 4 статті 12 Закону про банкрутство в редакції, чинній до 19.01.2013 року, яка застосовується при здійсненні провадження у даній справі про банкрутство (том 1 матеріалів оскарження ухвали господарського суду Автономної Республіки Крим від 03.09.2013 року у справі № 5002-19/6016.3-2010(2-17/8751.2-2008(2-20/2028.1-2006)), а.с. 186 - 200).

21.10.2013 року фізична особа-підприємець ОСОБА_4 доповнив апеляційну скаргу вимогою про скасування ухвали суду першої інстанції від 03.09.2013 року в частині визнання грошових вимог ОСОБА_5 на суму 2 130 634, 37 грн. та просив відмовити ОСОБА_5 у визнанні його грошових вимог, мотивуючи відсутністю в ОСОБА_5 документів на обґрунтування грошових вимог первісних кредиторів, а саме ОСОБА_10 та ОСОБА_11, які набуті ОСОБА_5 за договорами відступлення прав вимоги та незаконністю укладення договорів відступлення прав вимоги до боржника на стадії ліквідаційної процедури (том 2 матеріалів оскарження ухвали господарського суду Автономної Республіки Крим від 03.09.2013 року у справі № 5002-19/6016.3-2010(2-17/8751.2-2008(2-20/2028.1-2006)), а.с. 32).

Також, не погоджуючись з ухвалою господарського суду Автономної республіки Крим від 03.09.2013 року у даній справі, представник боржника оскаржив її в частині визнання грошових вимог ОСОБА_12 та Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в Автономній Республіці Крим та черговості їх задоволення (том 1 матеріалів оскарження ухвали господарського суду Автономної Республіки Крим від 03.09.2013 року у справі № 5002-19/6016.3-2010(2-17/8751.2-2008(2-20/2028.1-2006)), а.с. 201 - 221).

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.12.2013 року (колегія суддів у складі: головуючого судді - Євдокімова І.Вв., суддів: Заплави Л.М., Воронцової Н.В.) залишено без задоволення апеляційні скарги ВАТ "Кримспецсільгоспмонтаж" та фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на ухвалу господарського суду Автономної республіки Крим від 03.09.2013 року у даній справі, зазначену ухвалу суду залишено без змін (том 75, а.с. 56-65).

Не погоджуючись з винесеною постановою суду апеляційної інстанції, фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.12.2013 року в частині розгляду кредиторських вимог Міністерства оборони України в особі Військової частини А3674 та ОСОБА_5 та ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від 03.09.2013 року в цій же частині та прийняти нове рішення про відмову зазначеним кредиторам у визнанні їх поточних грошових вимог до боржника. Касаційна скарга аргументована порушенням судами попередніх інстанцій статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ), частини 4 статті 12, статей 23, 31 Закону про банкрутство (в редакції, чинній до 19.01.2013 року).

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову апеляційного суду від 18.12.2013 року в оскаржуваній частині та ухвалу суду першої інстанції від 03.09.2013 року в оскаржуваній частині на підставі встановлених фактичних обставин справи, вивчивши матеріали справи, перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, вислухавши представників Міністерства оборони України в особі Військової частини А3674 Прокопчука І.Т. та Васік О.В., дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Відповідно до частини 2 статті 4-1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ), провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

Статтею 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції, до набрання чинності змін 19.01.2013 року (далі - Закону № 2343-ХІІ (2343-12) ) передбачено, що поточні кредитори - це кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до частини 1 статті 22 Закону № 2343-ХІІ, у випадках, передбачених цим Законом, господарський суд приймає постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру.

Згідно з частиною 1 статті 23 Закону № 2343-ХІІ, з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банкрута.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 50 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 15 від 18.12.2009 року (v0015700-09) роз'яснено про те, що оскільки на передбачені статтями 536 та 625 ЦК України проценти та індекс інфляції за весь час прострочення грошового зобов'язання не поширюється заборона на їх нарахування в період провадження у справі про банкрутство, то кредитор не позбавлений права подавати додаткові грошові вимоги щодо стягнення процентів та інфляційних втрат відповідно до порядку, встановленого Законом.

Отже, з моменту порушення провадження у справі про банкрутство не припиняється нарахування інфляційних втрат та річних за користування боржником грошовими коштами кредиторів, оскільки вони є складовою частиною основного боргу (конкурсного зобов'язання), не вважаються штрафними санкціями і на них не поширюється дія мораторію на задоволення вимог кредиторів, що вводиться ухвалою суду про порушення справи про банкрутство відповідно до частини 4 статті 12 Закону № 2343-ХІІ оскільки такі нарахування є поточними.

Відтак, грошові вимоги кредитора, що становлять заборгованість боржника зі сплати процентів за користування грошовими коштами такого кредитора з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, можуть заявлятись в ліквідаційній процедурі боржника відповідно до частини 1, 2 статті 23 Закону № 2343-ХІІ з дотриманням строків подання грошових вимог кредиторів, зазначених в оголошенні про відкриття ліквідаційної процедури боржника, або у випадку поновлення судом таких строків відповідно до статей 53 ГПК України в межах строків ліквідаційної процедури згідно з частиною 5 статті 31 Закону № 2343-ХІІ.

Частиною 1 статті 33 та частиною 2 статті 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, кредитор зобов'язаний довести перед судом належними та допустимими доказами у справі обґрунтованість заявлених ним грошових вимог до боржника.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, в ході ліквідаційної процедури, введеної постановою господарського суду від 26.06.2012 року у даній справі, за наслідком здійсненої офіційної публікації про визнання боржника банкрутом, 16.07.2013 року до суду звернулось Міністерство оборони України в особі Військової частини А3674 зі заявою про визнання додаткових грошових вимог до боржника на суму 2 203 156, 32 грн., в якій кредитор просив визнати зазначені вимоги, як поточні, з віднесенням їх до четвертої черги задоволення, судові витрати зі сплати судового збору покласти на боржника, а вимоги в частині сплати судового збору в розмірі 1 147 грн. задовольнити у першу чергу (том 71, а.с. 152 - 159). До зазначеної заяви кредитором додано розрахунок відсотків за користування боржником в період 2004 - 2008 років грошовими коштами цього кредитора, що були визнані ухвалою суду від 19.04.2004 року у даній справі, як конкурсні, та включені до реєстру вимог кредиторів з віднесенням їх до четвертої черги задоволення. Також Міністерством оборони України в особі Військової частини А3674 при розрахунку поточної заборгованості боржника враховано індекс інфляції за весь час прострочення (том 71, а.с. 157).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 29.08.2013 року, до господарського суду звернувся ОСОБА_5 зі заявою про визнання його поточним кредитором боржника з грошовими вимогами на суму 2 130 634, 37 грн., що виникли на підставі договорів відступлення права вимоги до боржника, укладених між ОСОБА_5 та третіми особами (ОСОБА_13, ОСОБА_11, ОСОБА_14, ОСОБА_10) (том 72, а.с. 103 - 118).

Матеріалами справи підтверджується, що ухвалою суду першої інстанції від 29.08.2013 року заяви Міністерства оборони України в особі Військової частини А3674 та ОСОБА_5 про визнання поточними кредиторами боржника, поряд зі заявами інших кредиторів, призначено судом першої інстанції до розгляду у судовому засіданні на 03.09.2013 року (том 72, а.с. 119 - 121).

Розглядаючи заяву Міністерства оборони України в особі Військової частини А3674 про визнання поточним кредитором боржника у судовому засіданні від 03.09.2013 року за участю учасників провадження у справі, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для її задоволення, визнання та включення до реєстру вимог кредиторів заборгованості боржника за користування грошовими коштами Міністерства оборони України в особі Військової частини А3674 на суму 2 203 156, 32 грн. з віднесенням її до четвертої черги задоволення, а також витрат зі сплати судового збору за подання заяви з кредиторськими вимогами до боржника на суму 1 147 грн. до першої черги задоволення, як таких, що підтверджені належними та допустимими доказами у справі.

Також, у судовому засіданні від 03.09.2013 року за результатами розгляду заяви ОСОБА_5 про визнання поточним кредитором боржника з грошовими вимогами на суму 2 130 634, 37 грн. суд першої інстанції дійшов висновку про визнання та включення до реєстру вимог кредиторів боржника зазначених кредиторських вимог в повному обсязі з віднесенням їх до четвертої черги задоволення як таких, що виникли в ході провадження у даній справі про банкрутство, тобто є поточними, та обґрунтовуються належними доказами у справі.

При цьому, судом першої інстанції встановлено відсутність заперечень учасників провадження у справі щодо задоволення заяв зазначених кредиторів з грошовими вимогами до боржника та визначеної судом черговості їх задоволення.

Апеляційний суд, переглядаючи справу в межах предмета апеляційного оскарження згідно апеляційних скарг представника боржника та кредитора - фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, поряд з іншим, погодився з висновками суду першої інстанції за результатами розгляду кредиторських вимог Міністерства оборони України в особі Військової частини А3674 та ОСОБА_5 та не знайшов правових підстав для зміни чи скасування ухвали суду першої інстанції від 03.09.2013 року в цій частині.

Колегія суддів касаційного суду погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, а доводи касаційної скарги про те, що заявлені у даній справі про банкрутство грошові вимоги Міністерства оборони України в особі Військової частини А3674 на суму 2 203 156, 32 грн. є штрафними санкціями за своєю правовою природою, у зв'язку з чим на них поширюється дія мораторію згідно статті 12 Закону № 2343-ХІІ, тому такі вимоги не можуть бути визнані судом, як поточні, та включені до реєстру вимог кредиторів боржника, вважає необґрунтованими з огляду на таке.

Виходячи з приписів частини 2 статті 625 ЦК України, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму основної заборгованості й три проценти річних не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів і отриманні компенсації від боржника за користування отриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, інфляційні нарахування на суму основної заборгованості та три проценти річних входять до складу грошового зобов'язання, у зв'язку з чим дія мораторію відповідно до частини 4 статті 12 Закону про банкрутство № 2343-ХІІ на них не поширюється.

Як вбачається з розрахунку поточних грошових вимог Міністерства оборони України в особі Військової частини А3674 на суму 2 203 156, 32 грн., що є додатком до заяви з грошовими вимогами до боржника, спірні вимоги становлять заборгованість боржника зі сплати відсотків за користування грошовими коштами кредитора впродовж 2004 - 2008 років з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, нарахованих на підставі частини 2 статті 625 ЦК України, відтак їх заявлення у даній справі не суперечить частині 4 статті 12 Закону про банкрутство № 2343-ХІІ та узгоджується з роз'ясненням згідно пункту 50 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 15 від 18.12.2009 (v0015700-09) року.

Доводи скаржника про ненадання ОСОБА_5 належних та допустимих доказів на підтвердження заявлених ним поточних вимог до боржника на суму 2 130 634, 37 грн. є такими, що спрямовані на переоцінку касаційним судом доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції відповідно до статті 111-7 ГПК України.

Отже, доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, є необґрунтованими та не спростовують правильності висновків судів попередніх інстанцій згідно оскаржуваних судових рішень щодо розгляду кредиторських вимог Міністерства оборони України в особі Військової частини А3674 та ОСОБА_5.

З огляду на зазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України, діючи в межах повноважень суду касаційної інстанції, відповідно до приписів статей 111-5, 111-7 ГПК України, вважає, що постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.12.2013 року в частині розгляду кредиторських вимог Міністерства оборони України в особі Військової частини А3674 та ОСОБА_5 та ухвала господарського суду Автономної Республіки Крим від 03.09.2013 року в частині розгляду кредиторських вимог Міністерства оборони України в особі Військової частини А3674 та ОСОБА_5 у справі № 5002-19/6016.3-2010(2-17/8751.2-2008(2-20/2028.1-2006)) прийняті з додержанням норм матеріального та процесуального права та не вбачає правових підстав для їх зміни чи скасування.

На підставі викладеного та керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

1. Касаційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення.

2. Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.12.2013 року (в частині розгляду кредиторських вимог Міністерства оборони України в особі Військової частини А3674 та ОСОБА_5) та ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від 03.09.2013 року (в частині розгляду кредиторських вимог Міністерства оборони України в особі Військової частини А3674 та ОСОБА_5) у справі № 5002-19/6016.3-2010(2-17/8751.2-2008(2-20/2028.1-2006)) залишити без змін.