Ткаченко Н.Г. (головуючого), Катеринчук Л.Й. (доповідача), Коробенка Г.П. розглянувши касаційну скаргу ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик" на постанову та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 20.11.2013 року господарського суду Донецької області від 21.10.2013 року у справі господарського суду № 905/7285/13 Донецької області за заявоюПАТ " Комерційний банк "Хрещатик" до ТОВ "Золотий колодязь" про визнання банкрутом в судовому засіданні взяли участь представники:

ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик": Орендівський В.І. (довіреність № 3123 від 01.10.2012 року), ТОВ "Золотий колодязь": не з'явилися.

ухвалою господарського суду Донецької області від 21.10.2013 року (суддя Гурова А.І.) заяву ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик" № 20/5874 від 03.10.2013 року про порушення справи про банкрутство ТОВ "Золотий колодязь" повернено без розгляду (а.с. 1). Ухвала суду мотивована недодержанням заявником вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) (в редакції Закону України № 4212-VI від 22.12.2011 року (4212-17) ) (далі - Закону) щодо надання до заяви про порушення провадження у справі про банкрутство належних та достатніх доказів безспірності грошових вимог до боржника на суму 3 101 264, 92 грн., що є підставою для її повернення без розгляду на підставі пункту 4 частини 1 статті 15 Закону.

Не погоджуючись з винесеною ухвалою, ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик" (далі - скаржник) звернулося до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу суду першої інстанції від 21.10.2013 року, заяву ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик" №20/5874 від 03.10.2013 року направити для розгляду по суті до суду першої інстанції, мотивуючи неналежною оцінкою судом першої інстанції доказів, наданих ініціюючим кредитором на підтвердження безспірності грошових вимог до боржника, заявлених у даній справі про банкрутство.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 20.11.2013 року (колегія суддів у складі: головуючого судді: Мартюхіної Н.О., суддів: Гези Т.Д., Кододової О.В.) апеляційну скаргу залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Донецької області від 21.10.2013 року у даній справі - без змін (а.с. 83 - 85). Апеляційний господарський суд погодився з оцінкою доказів судом першої інстанції та не знайшов правових підстав для зміни чи скасування оскаржуваної ухвали суду.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, скаржник звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного суду від 20.11.2013 року та ухвалу суду першої інстанції від 21.10.2013 року, аргументуючи порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 10, 11 Закону, статті 116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ). Скаржник зазначив про необґрунтованість висновків судів про ненадання ініціюючим кредитором належних доказів на підтвердження безспірності грошових вимог до боржника з посиланням на те, що з доданої ініціюючим кредитором до заяви про порушення справи про банкрутство боржника постанови державної виконавчої служби про відкриття виконавчого провадження вбачається, що виконавче провадження відкрито на підставі наказу господарського суду про стягнення з ТОВ "Золотий колодязь" (боржник у даній справі) на користь ПАТ " Комерційний банк "Хрещатик" (ініціюючий кредитор у даній справі) безспірної заборгованості на суму 3 034 840, 31 грн., з огляду на що суди могли переконатися, що саме зазначена в наказі господарського суду сума боргу була предметом стягнення в ході виконавчого провадження.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову апеляційного суду від 20.11.2013 року та ухвалу суду першої інстанції від 21.10.2013 року на підставі встановлених фактичних обставин справи, вивчивши матеріали справи, перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, вислухавши представника ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик" Орендівського В.І., дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

За приписами статті 4-1 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

Згідно з частинами 1, 2 статті 2 Закону, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України (1798-12) , іншими законодавчими актами України. Цей Закон має пріоритет перед іншими законодавчими актами України у регулюванні відносин, пов'язаних з банкрутством суб'єктів підприємницької діяльності, за винятком випадків, передбачених цим Законом.

Керуючись Рішенням Конституційного Суду України від 11.03.2011 року (v002p710-11) № 2рп/2011 (абзац 11 підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини) та Рішенням Конституційного Суду України від 27.01.2010 року (v003p710-10) № 3-рп (абзац 6 пункту 3 мотивувальної частини), колегія суддів Вищого господарського суду України, відповідно до статей 8, 64, 129 Конституції України, зазначає, що конституційним судом України зроблено висновок про те, що положення статей 106, 111-13 ГПК України не містять заборони стосовно касаційного оскарження ухвал, постанов господарського суду; право на судовий захист, право на рівність у судовому процесі, право на касаційне оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом, не можуть бути обмежені. Конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом, гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи в касаційному порядку, яке має бути забезпечене, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження.

Положення статті 8 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", не містять заборони щодо оскарження постанов апеляційного суду, прийнятих за наслідком перегляду ухвали суду першої інстанції про повернення без розгляду заяви про порушення провадження у справі про банкрутство. Також, колегія суддів касаційного суду вважає, що відповідно до частини 1 статті 8 Закону даною нормою регулюються правовідносини у вже порушених справах про банкрутство, а в спірному випадку скаржником оспорюються підстави повернення без розгляду поданої ним заяви про порушення справи про банкрутство, що не мало за собою наслідків порушення справи про банкрутство.

З огляду на таке, касаційну скаргу ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик" необхідно розглянути по суті відповідно до статей 8, 64, 129 Конституції України та наведених рішень Конституційного Суду України, якими розтлумачено пряму дію положень Конституції України (254к/96-ВР) в аналогічних випадках.

Відповідно до частини 3 статті 10 Закону, справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно становлять не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом. Безспірні вимоги кредиторів - грошові вимоги кредиторів, підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили, і постановою про відкриття виконавчого провадження, згідно з яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника. До складу цих вимог, у тому числі щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції.

Згідно з частинами 1, 2 статті 11 Закону, заява про порушення провадження у справі про банкрутство подається боржником або кредитором у письмовій формі та повинна містити перелік документів, що додаються до заяви, зокрема, докази того, що сума безспірних вимог кредитора (кредиторів) сукупно становить не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, якщо інше не передбачено цим Законом; рішення суду про задоволення вимог кредитора, що набрало законної сили; відповідна постанова органу державної виконавчої служби про відкриття виконавчого провадження з виконання вимог кредитора.

Пунктами 4 частини 1 статті 15 Закону передбачено, що господарський суд не пізніше п'яти днів з дня надходження до господарського суду заяви про порушення справи про банкрутство повертає її та додані до неї документи без розгляду, якщо, зокрема, заявник-кредитор не подав доказів неспроможності боржника виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами в розмірі, визначеному частиною третьою статті 10 цього Закону, протягом трьох місяців після відкриття виконавчого провадження.

За приписами частини 1 статті 19 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Відповідно до частини 1 статті 33 та частини 2 статті 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з частинами 1, 2 статті 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Судом першої інстанції встановлено, що 15.10.2013 року до господарського суду надійшла заява ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик" № 20/5874 від 03.10.2013 року про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Золотий колодязь" на підставі статей 10, 11, 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України № 4212-VI від 22.12.2011 року (4212-17) ) (а.с. 16 - 65).

Розглянувши зазначену заяву, суд першої інстанції повернув її без розгляду з підстави, передбаченої пунктом 4 частини 1 статті 15 Закону, а саме у зв'язку з ненаданням ініціюючим кредитором, як обов'язкових додатків до заяви про порушення справи про банкрутство, належних та достатніх доказів безспірності грошових вимог ініціюючого кредитора, заявлених до боржника у даній справі про банкрутство.

Суд першої інстанції встановив, що в обґрунтування безспірності заявленої суми грошових вимог в розмірі 3 101 264, 92 грн. ініціюючим кредитором додано до заяви про порушення справи про банкрутство рішення господарського суду Донецької області від 02.08.2012 року у справі № 5006/29/32/2012 про стягнення солідарно з ТОВ "АВІ" та боржника у даній справі - ТОВ "Золотий колодязь" на користь ініціюючого кредитора - ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик" заборгованості в розмірі 3 034 840, 31 грн. та судового збору на суму 60 689, 61 грн., на виконання якого видано наказ господарського суду (а.с. 41 - 49, 52).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на підставі зазначеного наказу господарського суду відкрито виконавче провадження, відповідно до постанови ВП № 34810035 від 17.10.2012 року державного виконавця Відділу примусового виконання рішень УДВС Головного управління юстиції у Донецькій області (а.с. 50).

Однак, судом першої інстанції відхилено зазначену постанову про відкриття виконавчого провадження, як доказ безспірності грошових вимог ініціюючого кредитора до боржника на суму 3 101 264, 92 грн., з огляду на відсутність в тексті постанови конкретної суми боргу, щодо стягнення якої було відкрито виконавче провадження на підставі наказу суду.

Апеляційний господарський суд, переглянувши справу в повному обсязі, погодився з висновками суду першої інстанції про повернення без розгляду заяви ініціюючого кредитора про порушення справи про банкрутство ТОВ "Золотий колодязь" у зв'язку з ненаданням ініціюючим кредитором належних та достатніх доказів на підтвердження суми безспірних вимог до боржника, яка перевищує триста мінімальних розмірів заробітної плати.

Апеляційним судом встановлено, що ні з постанови про відкриття виконавчого провадження від 17.10.2012 року, ні з постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 02.09.2013 року не вбачається, відносно якої суми боргу здійснювалося примусове стягнення, тоді як надане ініціюючим кредитором рішення господарського суду може підтверджувати безспірність його грошових вимог до боржника, однак є недостатнім для підтвердження обставин незадоволення боржником протягом трьох місяців з моменту порушення виконавчого провадження грошових вимог на суму, не меншу 300 мінімальних розмірів заробітної плати.

При цьому, апеляційний суд не прийняв до уваги надану заявником апеляційної скарги Інформацію про виконавче провадження із Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень від 25.10.2013 року на підтвердження суми заборгованості, на примусове стягнення якої було відкрито виконавче провадження згідно постанови від 17.10.2012 року, зазначивши про те, що зазначений документ заявником до суду першої інстанції не подавався, відтак, не оцінювався судом першої інстанції при вирішенні питання про підставність порушення провадження у даній справі про банкрутство, а також скаржником не було подано до матеріалів справи клопотання про залучення апеляційним судом зазначеного документа, як додаткового доказу з обґрунтуванням причин його неподання суду першої інстанції.

Колегія суддів касаційного суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про підставність повернення ініціюючому кредитору заяви про порушення справи про банкрутство у зв'язку з ненаданням суду належних та достатніх доказів безспірності грошових вимог до боржника на суму не меншу 300 мінімальних розмірів заробітної плати, оскільки саме з фактичним відкриттям виконавчого провадження органами державної виконавчої служби на зазначену суму, та з необхідністю доказування наявності заборгованості перед ініціюючим кредитором на суму яка становить не менше 300 мінімальних розмірів заробітної плати за наслідком проведеного виконавчого провадження та на момент подання заяви, законодавець пов'язує можливість звернення ініціюючого кредитора до суду із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство.

Також колегія суддів касаційного суду зазначає, що законодавством про банкрутство не визначено виключного переліку доказів, якими обґрунтовується безспірність грошових вимог ініціюючого кредитора, а наявність судового рішення про стягнення певної грошової суми не виключає можливості боржника в добровільному порядку або в ході виконавчого провадження задоволити частково (повністю) грошові вимоги до боржника. Відтак, доказуючи наявність підстав для порушення справи про банкрутство, ініціюючий кредитор зобов'язаний надати сукупність достатніх та належних доказів згідно яких будуть підтверджуватися його безспірні грошові вимоги до боржника, які становитимуть не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, та які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом (частина 3 статті 10 Закону).

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України, діючи в межах повноважень суду касаційної інстанції згідно приписів статей 111-5, 111-9 ГПК України, вважає, що постанова Донецького апеляційного господарського суду від 20.11.2013 року та ухвала господарського суду Донецької області від 21.10.2013 року прийняті з дотриманням норм законодавства про банкрутство, а доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, не спростовують правильності висновків судів попередніх інстанцій про повернення без розгляду заяви ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик" про порушення справи про банкрутство ТОВ "Золотий колодязь" на підставі пункту 4 частини 1 статті 15 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України № 4212-VI від 22.12.2011 року (4212-17) ).

При цьому, колегія суддів касаційного суду зазначає про те, що згідно частини 2 статті 15 Закону, повернення заяви про порушення провадження у справі про банкрутство не перешкоджає повторному зверненню з такою заявою до господарського суду у встановленому порядку після усунення недоліків, що стали підставою для повернення первісно поданої заяви про порушення справи про банкрутство.