головуючого судді Овечкіна В.Е., суддів Чернова Є.В., Цвігун В.Л., розглянув касаційну скаргу Приватного підприємства "Транспортне агентство "Ікарус" на постанову від 17.12.2013 Київського апеляційного господарського суду у справі № 21/071-11 господарського суду Київської областіза позовом Приватного підприємства "Еркер" до Білоцерківської районної державної адміністрації Приватного підприємства "Транспортне агентство "Ікарус" про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки № 54 від 20.07.2009 р. за участю представників:

позивача: Косяка О.В., дов. від 03.01.2014 б/н;

відповідача 1: не з'явився;

відповідача 2: Мицкана Д.П., дов. від 11.01.2012 № 4;

Рішенням господарського суду Київської області від 22.06.2011 (суддя В. Ярема), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.10.2011 (Н. Коршун, А. Тищенко, В. Куксова), позовні вимоги ПП "Еркер" задоволено, визнано недійсним договір оренди земельної ділянки № 54 від 20.07.2009 року, укладений між Білоцерківською районною державною адміністрацією та ПП "Транспортне агентство "Ікарус".

04.01.2012 року ПП "Транспортне агентство "Ікарус" звернулося до господарського суду Київської області з заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Київської області від 22.06.2011 р. у справі № 21/071-11.

Рішенням господарського суду Київської області від 21.02.2012 (суддя Ю. Подоляк) задоволено заяву ПП "Транспортне агентство "Ікарус" про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Київської області від 22.06.2011р. у справі № 21/071-11. Скасовано рішення господарського суду Київської області від 22.06.2011 р. у справі № 21/071-11, а в позові відмовлено повністю.

30.05.2012 року ПП "Еркер" подало до Господарського суду Київської області заяву про перегляд рішення суду першої інстанції від 21.02.2012 року у справі № 26/071-11 за нововиявленими обставинами.

Рішенням господарського суду Київської області від 29.08.2013 (судді Т. Лилак, А. Лопатін, А. Чорногуз), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.12.2013 (судді О. Коротун, І. Іоннікова, Г. Корсакова) задоволено заяву приватного підприємства "Еркер" про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Київської області від 21.02.2012 у справі № 21/071-11. Скасовано рішення господарського суду Київської області від 21.02.2012 у справі № 21/071-11. Позовні вимоги задоволено повністю. Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки № 54 від 20.07.2009 року, укладений між Білоцерківською районною державною адміністрацією та ПП "Транспортне агентство "Ікарус". Стягнуто солідарно з ПП "Транспортне агентство "Ікарус" та Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області на користь ПП "Еркер" 536,50 грн. витрат по сплаті судового збору за подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Не погоджуючись із прийнятими у справі рішеннями, приватне підприємство "Ікарус" звернулося із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 29.08.2013 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.12.2013, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Вважає, що судами неправильно застосовано приписи ст.ст. 1, 35 ГПК України та безпідставно задоволено позов ПП "Еркер", оскільки оскаржуваний договір не порушує його земельні права. Також, ним зазначено, що ні ЗК України (2768-14) , ні ЗУ "Про оренду землі" (161-14) такої підстави як скасування розпорядження органу державної влади для визнання недійсним договору оренди та як наслідок припинення права користування земельною ділянкою не передбачають. Зазначене не взято судами до уваги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм процесуального права, згідно з вимогами ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

На підставі розпорядження Білоцерківської РДА № 430 від 17.07.2009, 20.07.2009 року між Білоцерківською районною державною адміністрацією (орендодавець за умовами договору) та ПП "Транспортне агентство "Ікарус" (орендар за умовами договору) укладено договір оренди земельної ділянки № 54 (далі - договір, т. 1 а/с 12), відповідно до якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне володіння земельну ділянку, загальною площею 0,1614 га, за рахунок земель запасу (відкриті землі рослинного покриву), яка перебуває у державній власності і розміщена на території Шкарівської сільської ради Білоцерківського району Київської області.

Звертаючись до суду, підставою позову у даній справі позивач визначив той факт, що 02.09.2010 р. Київський окружний адміністративний суд за позовом ПП "Еркер" скасував розпорядження Білоцерківської РДА № 430 від 17.07.2009 р., що підтверджується постановою по справі № 2а-6180/10/1070 (т. 1, а/с 7).

Судами зауважено, що рішення господарського суду Київської області від 21.02.2012 у даній справі (прийняте за результатами розгляду заяви ПП "Транспортне агентство "Ікарус" про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Київської області від 22.06.2011р. у справі № 21/071-11) ґрунтувалося на чинності розпорядження Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області від 17.07.2009 року № 430 "Про передачу в оренду земельної ділянки" (далі - розпорядження, т.1 а/с 11), яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду Приватному підприємству "Транспортне агентство "Ікарус" під розміщення зупинки приміських автобусів маршруту "Біла Церква - Узин" за рахунок земель запасу (відкриті землі без рослинного покрову) в межах Шкарівської сільської ради та передано в оренду ПП "Транспортне агентство "Ікарус" терміном на 20 років земельну ділянку загальною площею 0,1614 га.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 23.04.2012 року у справі № 2а-6140/11/1070 за адміністративним позовом ПП "Еркер" до Білоцерківської районної державної адміністрації, треті особи: Управління Держкомзему у м. Біла Церква, ПП "Транспортне агентство "Ікарус", залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19.06.2013 року, розпорядження Білоцерківської районної державної адміністрації № 430 від 17.07.2009 року визнано протиправним та скасовано.

Звертаючись із заявою про перегляд рішення господарського суду Київської області від 21.02.2012 ПП "Еркер" як на нововиявлену обставину вказало прийняття Вищим адміністративним судом України ухвали від 19.06.2013, якою розпорядження Білоцерківської районної державної адміністрації № 430 від 17.07.2009 року визнано протиправним та скасовано.

Відповідно до ст. 112 ГПК України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами. Підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є: істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення; встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення; скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду; встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

Нововиявлені обставини характеризуються тим, що вони: існували під час розгляду справи, але не могли бути відомі заявнику; є істотними, тобто такими, що можуть вплинути на висновок суду щодо наявності певних прав та обов'язків у сторін, а також інших осіб, які брали участь у справі, а отже, і вплинути на законність та обґрунтованість постановленого судового акта; виявлені після набрання чинності судовим актом.

За своєю правовою природою нововиявлені обставини є фактичними даними, які в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу рішення. Результат перегляду судового рішення за новоявленими обставинами залежить від того, чи спростовують ці обставини факти, які було покладено в основу судового рішення. Господарський суд вправі змінити чи скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, яку здійснено судом у судовому рішенні, що переглядається, обізнаність суду щодо яких при розгляді справи забезпечила б прийняття цим судом іншого рішення.

Суди, застосовуючи приписи ст.ст. 112- 114 ГПК України обґрунтовано зауважили, що прийняття Вищим адміністративним судом України ухвали від 19.06.2013, якою розпорядження Білоцерківської районної державної адміністрації № 430 від 17.07.2009 року визнано протиправним та скасовано є нововиявленою обставиною та здійснили перегляд рішення господарського суду Київської області від 21.02.2012.

Переглядаючи справу з врахуванням нововиявленої обставини, суди встановили наступне.

Розпорядженням Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області від 17.07.2009 року № 430 "Про передачу в оренду земельної ділянки", затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду Приватному підприємству "Транспортне агентство "Ікарус" під розміщення зупинки приміських автобусів маршруту "Біла Церква - Узин" за рахунок земель запасу (відкриті землі без рослинного покрову) в межах Шкарівської сільської ради та передано в оренду ПП "Транспортне агентство "Ікарус" терміном на 20 років земельну ділянку загальною площею 0,1614 га.

На підставі зазначеного розпорядження, 20.07.2009 року між Білоцерківської районною державною адміністрацією (далі-орендодавець) та ПП "Транспортне агентство "Ікарус" (далі-орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне володіння земельну ділянку, загальною площею 0,1614 га, за рахунок земель запасу (відкриті землі рослинного покриву), яка перебуває у державній власності і розміщена на території Шкарівської сільської ради Білоцерківського району Київської області (далі-Договір).

Відповідно до наявного в матеріалах справи кадастрового плану, виготовленого на замовлення відповідача -2, земельна ділянка, яка виділена розпорядженням № 430, межує із земельною ділянкою ПП "Еркер"в осях В-Г.

Своє звернення до суду позивач обґрунтував непогодженням ПП "Транспортне агентство "Ікарус" із ПП "Еркер", як суміжним землекористувачем, меж орендованої земельної ділянки за Договором, що призвело до зміни межі земельної ділянки ПП "Еркер".

Судами встановлено, що зі змісту Акту встановлення і погодження меж орендованої за Договором земельної ділянки ПП "Транспортне агентство "Ікарус" слідує, що у ньому відсутні підписи суміжних користувачів (в тому числі позивача), окрім ВПТУ № 9, територія якого не межує зі спірною земельною ділянкою. Копія зазначеного акту міститься в матеріалах справи.

Застосовуючи до спірних правовідносин приписи ст.ст. 183, 198 ЗК України, ст.1 ЗУ "Про землеустрій" суди дійшли висновку про те, що непогодження ПП "Ікарус" меж земельної ділянки (переданої за спірним розпорядженням) із ПП "Еркер" як із суміжним землекористувачем свідчить про порушення земельних прав ПП "Еркер" щодо орендованої ним земельної ділянки.

Також, застосовуючи до спірних правовідносин ст.ст. 123 ЗК України, ст. 15 ЗУ "Про оренду землі", з посиланням на те, що розпорядження Білоцерківської районної державної адміністрації № 430 від 17.07.2009, на підставі якого було укладено спірний договір, визнано протиправним та скасовано ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19.06.2013 суди дійшли висновку про те, що оскаржуваний договір не відповідає ст. 123 ЗК України, а тому має бути визнаний недійним в силу положень ст.ст. 203, 215 ЦК України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів з огляду на таке.

Так, ст. 123 ЗК України (в редакції, чинній на момент укладення договору) визначено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: зміни цільового призначення земельних ділянок; надання в користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості).

В силу ст.ст. 203, 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, щодо відповідності змісту правочину ЦК України (435-15) , іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Водночас, у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" (v0006600-11) зауважено, що для правильного вирішення спору про визнання недійсним договору оренди суттєве значення має з'ясування правового режиму спірної земельної ділянки та дотримання сторонами порядку передачі її в оренду згідно з вимогами земельного кодексу України з урахуванням необхідності у певних випадках дотримання порядку її вилучення. З огляду на це судам потрібно встановлювати наявність у відповідної ради повноважень для вирішення питання щодо затвердження проекту відведення і передачі спірної земельної ділянки в оренду, а отже й дійсність укладеного договору, що оспорюється.

З огляду на це судам необхідно враховувати, що оскільки договір оренди укладається на виконання рішення органу місцевого самоврядування чи виконавчої влади, то без скасування таких рішень у встановленому законом порядку відсутні правові підстави для визнання відповідних договорів недійсними з підстав відсутності повноважень у відповідної місцевої ради чи органу виконавчої влади на затвердження проекту відведення та передачі спірної земельної ділянки в оренду.

Як вже було зазначено вище, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19.06.2013 розпорядження Білоцерківської районної державної адміністрації № 430 від 17.07.2009, на підставі якого було укладено спірний договір, визнано протиправним та скасовано.

Водночас, визнання акта владного органу протиправним є вираженням одного і того самого способу захисту порушеного права, як визнання акта незаконним (недійсним, неправомірним). Отже, розпорядження Білоцерківської районної державної адміністрації № 430 від 17.07.2009 року є протиправним з моменту його вчинення ( лист Вищого адміністративного суду України від 27.07.2010 року № 1145/11/13-10 (v1145760-10) ).

Відтак, є усі підстави вважати, що спірний договір був укладений з порушенням норм ст. 123 ЗК України. Суди правомірно визнали такий договір недійсним.

Колегія суддів відхиляє доводи скаржника про порушення судами ст.ст. 1, 35 ГПК України.

Так, ст. 1 ГПК України визначено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У касаційній скарзі зауважено, що судами не встановлено які саме права порушено відповідачами укладанням спірного договору.

Водночас, з наведеного вище вбачається, що судами розглядалася справа в межах процедури перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами. Постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 № 17 "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами" (v0017600-11) п. 8.7 роз'яснено, що законом не передбачено здійснення перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами у повному обсязі. Отже, господарський суд переглядає судове рішення за нововиявленими обставинами лише в тих межах, в яких ці обставини впливають на суть рішення.

У даному випадку, нововиявленою обставиною є скасування розпорядження Білоцерківської РДА, на підставі якого було укладено спірний договір. Вказана обставина впливає на питання дійсності спірного договору, та не стосується вирішення питання про те, чи порушує спірний договір права позивача у справі.

Щодо порушення ст. 35 ГПК України, то колегія суддів констатує, що судами абсолютно обґрунтовано взято у якості преюдиції та оцінено разом з іншими доказами постанову Київського окружного адміністративного суду від 23.04.2012 у справі № 2а-6140/11/1070 як таку, що винесена у спорі між тими ж сторонами, що і у даній справі.

Колегія суддів також залишає поза увагою доводи скаржника про те, що ні ЗК України (2768-14) , ні ЗУ "Про оренду землі" (161-14) такої підстави як скасування розпорядження органу державної влади для визнання недійсним договору оренди та як наслідок припинення права користування земельною ділянкою не передбачають з огляду на таке.

Так, ч. 2 ст. 15 ЗУ "Про оренду землі" (в редакції, чинній на момент укладення спірного договору) встановлено, що порушення вимог статей 4 - 6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для визнання договору недійсним відповідно до закону. В свою чергу, ст. 6 зазначеного закону визначено, що Орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України (2768-14) , Цивільним кодексом України (435-15) , цим та іншими законами України і договором оренди землі. Як вже було зазначено вище, в силу вимог ст. 123 ЗК України обов'язковою вимогою надання земельної ділянки в оренду є прийняття органом державної влади відповідного рішення. Відсутність такого рішення, наприклад, з підстави, що воно було визнано неправомірним та скасовано рішенням суду, дає підстави вважати, що земельна ділянка була передана в оренду з порушенням вимог ст. 123 ЗК України. Що має наслідком визнання такого договору недійсним в порядку, визначеному ст.ст. 203, 215 ЦК України.

Таким чином, законодавством України, зокрема ЗК України (2768-14) , ЦК України (435-15) та ЗУ "Про оренду землі" (161-14) передбачено визнання договору оренди землі недійсним у випадку скасування рішення відповідного органу про надання землі.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувані судові акти прийняті судами з дотримання вимог процесуального права та правильним застосуванням до спірних правовідносин норм матеріального права, підстави для їх скасування відсутні.