розглянув касаційну скаргу державного підприємства "Чортківський комбінат хлібопродуктів" Державного агентства резерву України, м.Чортків, Тернопільська область

на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26.11.2013

зі справи № 921/393/13-г/10

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фалькон-Україна", м.Київ (далі-Товариство)

до відповідача державного підприємства "Чортківський комбінат хлібопродуктів" Державного агентства резерву України, м.Чортків, Тернопільська область (далі-Підприємство)

про стягнення 517260,27 грн.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача - Алексеєнко А.М.;

відповідача - Бак В.І.

У квітні 2013 року Товариство звернулося з позовом, згідно з яким просило стягнути 500000,00 грн. заборгованості, 14383,56 грн. пені та 2876,71 грн.-3 % річних за період з 16.01.2013 по 26.03.2013.

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 14.06.2013 (суддя Півторак М.Є.) позов задоволено. Стягнуто з Підприємства 500000,00 грн. боргу, 14383,56 грн. пені, 2876,71 грн. 3 % річних за період з 16.01.2013 по 26.03.2013.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 26.11.2013 (колегія суддів у складі: суддя Кравчук Н.М. - головуючий, судді Гнатюк Г.М. і Якімець Г.Г.) рішення господарського суду Тернопільської області від 14.06.2013 у даній справі скасовано в частині стягнення 3 % річних в сумі 698,63 грн. та в цій же частині прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено. В іншій частині це ж рішення суду залишено без змін. В обґрунтування своїх висновків апеляційний суд послався на те, що відповідно до вимог частини другої статті 530 ЦК України позивач вправі був здійснити нарахування 3 % річних не з 16.01.2013, а з 02.02.3013, оскільки вимогу про повернення грошових коштів було направлено відповідачу 25.01.2013, яку останній мав виконати у семиденний термін від дня її пред'явлення.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Підприємство просить скасувати рішення суду першої інстанції від 14.06.2013 та постанову суду апеляційної інстанції від 26.11.2013, а справу передати на новий розгляд. Скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України вважає касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню частково.

Відповідного висновку суд дійшов на підставі такого.

Як встановлено судами, 30.11.2012 позивачем (покупець) та відповідачем (постачальник) був укладений договір поставки сільськогосподарської продукції № 211302кд (далі-Договір), згідно з умовами якого постачальник зобов'язався поставити, а покупець прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію (далі-Товар) у кількості, асортименті та якості, у строки і на умовах, передбачених Договором і Додатками, які є його невід'ємними частинами.

Пунктами 2.1, 2.2 Договору сторони передбачили, що ціна Товару, кількість, номенклатура, асортимент і загальна вартість кожної конкретної партії Товару, що придбається на умовах Договору, визначена у додатковій (их) угоді (угодах). Загальна орієнтовна вартість Договору визначається сторонами у сумі 3 450 000,00 грн. +/- 10%, у тому числі ПДВ 20% - 575 000,00 грн. +/- 10% .

Відповідно до 4.1 Договору оплата Товару, що поставляється за Договором, проводиться шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на умовах оплати протягом трьох банківських днів. Попередня оплата становить 500 000,00 грн. з урахуванням ПДВ. Для поставок залізничним транспортом - встановлюється 80% за наявності залізничних накладних та 20% по заліковій вазі у пункті призначення з моменту поставки Товару та передачі відповідних документів.

Згідно з пунктом 7.1 Договору у випадку порушення термінів поставки, вказаних у Додатковій угоді, постачальник зобов'язаний сплатити покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості недопоставленого товару за кожен день прострочення.

30 листопада 2012 року сторони уклали специфікацію № 1 (Додаток № 1 до Договору), відповідно до умов якої визначили Товар, який Підприємство постачає Товариству, його загальну вартість у розмірі 3 450 000 грн., у тому числі ПДВ 20% - 575 000 грн., а також строк поставки до 15 січня 2013 року.

Судами також встановлено, що 30.11.2012 Підприємство виписало Товариству рахунок-фактуру № 103 на загальну суму 2976005,20 грн., який відповідно до умов Договору був оплачений ним попередньо частково, згідно з платіжним дорученням від 04 грудня 2012 року № 139 у сумі 500 000,00 грн. Однак Підприємство в обумовлений строк поставку Товару не здійснило, у зв'язку з чим 25.01.2013 Товариство звернулося з вимогою про повернення 500 000,00 грн. попередньої оплати, але вона була залишена Підприємством без задоволення.

Сукупності встановлених у справі обставин суди дали належну оцінку і, з урахуванням вимог ст.ст. 193, 265 ГК України, ст. 509, 525, 526, 693, 712 ЦК України, дійшли правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача 500 000,00 грн. заборгованості та 14383,56 грн. пені.

При цьому суди правильно виходили з того, що відповідач не подав належних доказів, які б свідчили про здійснення ним поставки Товару Товариству відповідно до умов Договору, а тому позивач правомірно вимагав від нього повернення здійсненої ним попередньої оплати у сумі 500 000,00 грн. та сплати нарахованої у цьому зв'язку на підставі п.7.1 Договору пені у розмірі 14383,56 грн. за період з 16.01.2013 по 26.03.2013.

Заперечення відповідача щодо правильності судових рішень, які зводилися в цілому до того, що суди дали неправильну оцінку поданим за справою доказам, відповідно до вимог ст. 111-7 ГПК України не заслуговують на увагу.

Таким чином у наведеній частині судові рішення відповідають вимогам чинного законодавства та ґрунтуються на фактичних обставинах справи, а, отже, підстав для їх скасування у цій же частині не вбачається.

В той же час в іншій частині, а саме, що стосується стягнення грошової суми відсотків річних з визначених позивачем підстав, що передбачені статтею 625 ЦК України, ці ж судові рішення не відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки стягнення суми попередньої оплати, перерахованої за Договором із застосуванням права передбаченого ч.2 ст. 693 ЦК України, не вважається грошовим зобов'язанням у розумінні ст. 625 ЦК України, а тому на вказану суму не може нараховуватися 3% річних.

Враховуючи, що вимог про стягнення з відповідача відсотків, нарахованих на суму попередньої оплати з інших правових підстав, зокрема тих, що передбачені ст.ст. 536, 693 ЦК України, позивачем, як вбачається з наявних матеріалів справи, не заявлялося, суд вбачає підстави для скасування оскаржуваних судових рішень у їх наведеній частині та прийняття в цій же частині нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до статті 49 ГПК України слід здійснити новий розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст. 49, 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

1.Касаційну скаргу державного підприємства "Чортківський комбінат хлібопродуктів" Державного агентства резерву України задовольнити частково.

2.Рішення господарського суду Тернопільської області від 14.06.2013 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26.11.2013 зі справи № 921/393/13-г/10 скасувати в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення 3 % річних та у задоволенні позовних вимог в цій же частині відмовити. Зазначені судові рішення скасувати також у частині здійснення розподілу судових витрат.

3.Стягнути з державного підприємства "Чортківський комбінат хлібопродуктів" Державного агентства резерву України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фалькон-Україна" судовий збір у сумі 10 283,14 грн. за розгляд позовної заяви.

4.В іншій частині рішення господарського суду Тернопільської області від 14.06.2013 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26.11.2013 зі справи № 921/393/13-г/10 залишити без змін.

5.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Фалькон-Україна" на користь державного підприємства "Чортківський комбінат хлібопродуктів" Державного агентства резерву України 31,04 грн. та 30,99 грн. судового збору за розгляд відповідно апеляційної та касаційної скарг.