за позовом Комунального підприємства "Дирекція замовника з управління житловим господарством Дарницького району міста Києва"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рада 2"

про стягнення заборгованості по оплаті послуг диспетчерського зв'язку за договором №7-356 т,

Комунальне підприємство "Дирекція замовника з управління житловим господарством Дарницького району міста Києва" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рада 2" про стягнення заборгованості за послуги надані в період з жовтня 2008 по липень 2013 включно за договором про надання послуг диспетчерського зв'язку № 7-356 т від 01.11.2004 в тому числі 25873,12 грн. основного боргу, в 1333,55 грн. пені., 2181,01 грн. збитків від інфляції та 2227,78 грн.-3 % річних.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.10.2013 р. (суддя Чинчин О.В.) позов задоволено частково, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено 17379,56 грн. основного боргу, 1447,79 грн. збитків від інфляції та 1530,82 грн. - 3 % річних, в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.12.2013 р. (судді: Калатай Н.Ф., Баранець О.М., Пашкіна С.А.) вищезазначене судове рішення змінено, а саме: позов задоволено повністю, з відповідача на користь позивача стягнуто 25873,12 грн. основного боргу, 1333,55 грн. пені., 2181,01 грн. збитків від інфляції та 2227,78 грн.-3 % річних.

Не погоджуючись з прийнятими у справі рішенням та постановою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Рада 2" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати на прийняти нове рішення про відмову в позові.

У відзиві на касаційну скаргу Комунальне підприємство "Дирекція замовника з управління житловим господарством Дарницького району міста Києва" просить оскаржену постанову залишити без змін як законну та обґрунтовану, а касаційну скаргу - без задоволення як безпідставну.

Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами встановлено:

01.11.2004 р. Комунальне підприємство "Управління житлового господарства" Дарницького району м. Києва як виконавець та відповідач як замовник уклади договір про надання послуг диспетчерського зв'язку (далі Договір), предметом якого є надання послуг оперативного диспетчерського зв'язку для житлового будинку за адресою: вул. А. Ахматової, 3.

Відповідно до п. 1.1 рішення Київської міської ради VIII сесії VІ скликання № 201/6417 від 06.10.2011 (raa201023-11) "Про деякі питання діяльності комунальних підприємств та установ, які належать до комунальної власності територіальної громади м. Києва та передаються до сфери управління Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації" змінено найменування Комунальне підприємство "Управління житлового господарства" Дарницького району м. Києва на Комунальне підприємство "Дирекція замовника з управління житловим господарством Дарницького району міста Києва.

Відповідно до пункту 2.2. договору позивач зобов'язується безперервно цілодобово надавати послуги диспетчерського зв'язку, а саме: приймати, реєструвати та передавати за призначенням для виконання заявки, інформацію, прохання мешканців; контролювати технічний стан інженерного обладнання будинку, підключеного до диспетчерського пульту; згідно з графіком проводити дистанційне управління освітленням під'їздів і сходових клітин, при необхідності вмикати та вимикати електрозабезпечення ліфтів.

Пунктом 5.1 договору сторони погодили, що договір набуває чинності з 01.11.2004 і діє до 01.11.2005.

Додатковими угодами № 142 від 01.11.2005, № 334 від 01.11.2006, № 684 від 21.08.2008 сторонами вносились зміни до п. 5.1 договору, згідно з якими строк дії договору був продовжений до 01.11.2009.

Згідно з п. 5.3 договору він підлягає пролонгації, якщо за місяць до закінчення строку дії договору жодна з сторін не заявить про намір його припинення.

Згідно з п. 4.1 договору розмір плати за послуги диспетчерського зв'язку визначається згідно калькуляції на щомісячне технічне обслуговування диспетчерського зв'язку та кошторису витрат на утримання диспетчерської служби, які додаються.

Додатками до договору сторони погодили, що вартість послуг станом на 01.09.2008 р. становить 929,50 грн. (з ПДВ), а з 01.04.2011 р. - 1193,89 грн.(з ПДВ).

За змістом п. 2.3 договору відповідач в будь-якому випадку, тобто незалежно від вручення або невручення позивачем відповідних платіжних вимог-доручень, зобов'язаний спірні послуги оплатити в строк до 20-го числа поточного місця.

Господарськими судами встановлено, що у спірний період названий договір був чинним.

На виконання умов договору позивачем надавались відповідачеві послуги диспетчерського зв'язку, які останнім були оплачені частково, в результаті чого утворився борг у сумі 25873,12 грн. Період виникнення боргу - з квітня 2009 року по липень 2013 року.

Відповідачем заявлено клопотання про застосування строку позовної давності щодо стягнення суми основного боргу.

Вищезазначене клопотання відхилене судами попередніх інстанцій з посиланням на те, що відповідачем 28.02.2012 року сплачено за послуги, що надані позивачем у червні 2010 року, тобто відповідачем вчинені дії, що свідчать про визнання боргу за квітень - липень 2009 року, тому перебіг строку позовної давності з огляду на положення ст. 264 ЦК України перервався і після переривання розпочався заново.

З урахуванням викладеного, господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку про наявність підстав для стягнення суми основного боргу, а також, з посиланням, зокрема, на норми ст.ст. 610- 612, 625 ЦК України визнали правомірним нарахування на вказану заборгованість сум пені, інфляційних втрат та річних, Судова колегія касаційної інстанції не погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Відповідно до ст.ст. 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За змістом ч.2 ст. 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ст. 266 Цивільного кодексу України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Частиною 5 ст. 261 Цивільного кодексу України встановлено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

З встановлених судовими інстанціями обставин вбачається, що умовами укладеного між сторонами договору передбачено щомісячні розрахунки за надані позивачем послуги, тобто відповідач повинен до 20 числа поточного місяця розрахуватись за надані послуги у розмірі погодженому сторонами відповідним кошторисом.

А відтак, з урахуванням вищенаведених норм законодавства строк позовної давності слід обчислювати щодо кожного помісячного платежу. Крім того, суми пені, інфляційних втрат та річних також повинні нараховуватись на кожний помісячний прострочений платіж відповідно до положень чинного законодавства. При цьому виконання зобов'язання у межах строку позовної давності за одним із помісячних платежів не є дією, що зумовлює переривання строку позовної давності за іншими невиконаними помісячними платежами.

Вищезазначене не враховане судами попередніх інстанцій, а відтак оскаржені рішення підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рада 2" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2013 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.12.2013 р. у справі № 910/15687/13 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.