головуючого судді Попікової О.В. (доповідач у справі) суддів: Гольцової Л.А. Кролевець О.А. за участю представників: від позивача: Ходарченко В.М. - за дов. від 24.12.2013 р. № 3397/18 від відповідача: Крашеннікова М.І. - за дов. від 20.12.2013 р. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Просто-страхування" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2013 р. у справі № 910/19632/13 господарського суду міста Києва за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" до Приватного акціонерного товариства "Просто-страхування" про стягнення 30 648,50 грн.

У відповідності до розпорядження секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 21.03.2014 р. № 02-05/98 для розгляду справи № 910/19632/13 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Попікова О.В., судді Гольцова Л.А., Кролевець О.А.

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Просто-страхування" про відшкодування витрат з виплати страхового відшкодування у розмірі 30 648,50 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 09.09.2013 р. (суддя Мудрий С.М.) у позові відмовлено повністю.

Рішення місцевого суду обґрунтовано приписами статей 993, 1166, 1191 Цивільного кодексу України, статей 16, 27 Закону України "Про страхування", пункту 37.1.4. статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", з огляду на те, що позивачем не було подано заяву про страхове відшкодування впродовж одного року з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди, що є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2013 р. (головуючий суддя Алданова С.О., судді Дикунська С.Я., Коршун Н.М.) рішення господарського суду міста Києва від 28.10.2013 р. скасовано, прийнято нове рішення про задоволення позовних вимог. Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача в порядку регресу 30 648,50 грн.

Скасовуючи рішення місцевого суду та задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що до позивача перейшло право вимоги до відповідача в розмірі виплаченого страхового відшкодування. Окрім цього суд визнав безпідставними доводи відповідача стосовно пропуску позивачем строку позовної давності для звернення з даним позовом.

Не погодившись з постановою апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить її скасувати, а рішення місцевого суду залишити в силі.

В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, зокрема приписів статей 261, 993 Цивільного кодексу України, статті 1 Господарського процесуального кодексу України, статей 2, 36, 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". При цьому скаржник наголошує на тому, що позивачем не було подано заяву про страхове відшкодування впродовж одного року після скоєння дорожньо-транспортної пригоди, а тому відсутні підстави для виплати відповідачем страхового відшкодування за полісом № АА/6758664.

Від АТ "СК "АХА Страхування" надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому позивач заперечив проти вимог скаржника та просив оскаржувану постанову залишити без змін з мотивів, у ній викладених.

Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в судових рішеннях та застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 20.06.2011 р. між АТ "СК "АХА Страхування" (страховик) та ОСОБА_6 (страхувальник) укладено договір страхування наземного транспорту № 3555852, у відповідності до умов якого були застраховані майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією автомобіля марки "Mitsubishi", державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

08.12.2011 р. на вул. Космічній в місті Дніпропетровськ сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки "Mitsubishi", д.р.н. НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_6, та автомобіля марки "Opel", д.р.н. НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_7, внаслідок якої автомобілі отримали механічні пошкодження.

Постановою Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 11.01.2012 р. у справі № 3-1149/11 ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та встановлено, що дорожньо-транспортна пригода сталася в результаті порушення вказаною особою вимог пункту 13.1 Правил дорожнього руху (1306-2001-п) .

Відповідно до звіту автотоварознавчого дослідження від 23.12.2011 р. № ZB231211, складеного суб'єктом оціночної діяльності Захорольським В.Я., вартість матеріального збитку у зв'язку з аварійними пошкодженнями, завданими автомобілю "Mitsubishi", д.р.н. НОМЕР_1, становить 36 060,33 грн.

На підставі заяви ОСОБА_6 від 21.12.2011 р., страхового акта від 21.12.2011 р. № 2011/U/MOD04361/UIA12207 позивач здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 30 648,50 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 23.12.2011 р. № 39314.

Цивільно-правову відповідальність власника автомобіля марки "Opel", д.р.н. НОМЕР_2, застраховано у відповідача на підставі полісу № АА/6758664, згідно з яким ліміт за заподіяну майну шкоду становить 50 000 грн., франшиза дорівнює 510 грн.

Позивач звернувся з регресною вимогою від 23.05.2013 р. № 1616 до відповідача про відшкодування витрат з виплати страхового відшкодування у розмірі 30 648,50 грн. Вказана вимога отримана відповідачем 27.05.2013 р., проте останнім не задоволена, що стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

В силу приписів статті 993 Цивільного кодексу України, статті 27 Закону України "Про страхування", до позивача, як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат перейшло право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

У відповідності до частини 2 статті 1187 Цивільного кодексу України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

За приписами статті 3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

За приписами пункту 22.1. статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди майну третьої особи.

У відповідності до пункту 36.4. статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" виплата страхового відшкодування здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування, лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Таким чином, особою, відповідальною за завдані у даному випадку збитки, згідно з положеннями Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (1961-15) , в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, є саме відповідач.

При цьому слід враховувати, що страховик отримує право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування за договором майнового страхування та не зобов'язаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплати матеріального відшкодування. Таке право страховика, враховуючи висновок, наведений у рішенні Конституційного Суду України від 09.07.2002 р. № 15-рп/2002 (v015p710-02) , може бути реалізоване шляхом подання відповідного позову до суду.

Правова позиція з вказаного питання викладена в постанові Верховного Суду України від 28.08.2012 р. № 3-38гс12 у справі № 23/279, яка в силу статті 111-28 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковою для всіх судів України.

За таких обставин, посилання відповідача на приписи підпункту 37.1.4. пункту 37.1. статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", згідно з яким неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди є підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування за цим Законом, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки право особи на звернення до суду за захистом порушеного права або охоронюваного законом інтересу не може бути обмежене законом та іншими нормативно-правовими актами.

Окрім цього касаційна інстанція вважає помилковим посилання апеляційного суду на заяву відповідача про пропуск позовної давності у даному випадку, оскільки вказана заява відповідачем не подавалась, а суд апеляційної інстанції фактично ототожнив строк позовної давності із строком, встановленим нормами Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (1961-15) для подання потерпілим чи іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, заяви про страхове відшкодування.

Також необхідно зазначити, що у відповідності до правової позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 25.12.2013 р. № 6-112цс13, від дня страхового випадку внаслідок заміни кредитора у зобов'язанні з відшкодування шкоди до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані страхувальнику збитки, у межах фактичних витрат й у межах загального строку позовної давності, перебіг якого починається від дня настання страхового випадку.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується по суті з висновками суду стосовно наявності правових підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 30 138,50 грн. витрат з виплати страхового відшкодування в порядку статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування".

У свою чергу у полісі № АА/6758664 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів встановлено франшизу у розмірі 510,00 грн., на яку згідно пункту 12.1. статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" завжди зменшується страхове відшкодування, і відповідно відсутні підстави для стягнення з відповідача 510,00 грн. витрат з виплати страхового відшкодування.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню в частині задоволення позову про стягнення з відповідача на користь позивача витрат з виплати страхового відшкодування у сумі 510,00 грн. з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у цій частині, з огляду на їх безпідставність.

У частині задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача витрат з виплати страхового відшкодування у розмірі 30 138,50 грн. постанова апеляційної інстанції підлягає залишенню без змін, оскільки прийнята з повним дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог у відповідності до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Просто-страхування" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2013 р. у справі № 910/19632/13 скасувати в частині задоволення позовних вимог про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Просто-страхування" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" витрат з виплати страхового відшкодування у розмірі 510,00 грн. та в частині стягнення 28,56 грн. витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви, 14,28 грн. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

У цій частині прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" до Приватного акціонерного товариства "Просто-страхування" про відшкодування витрат з виплати страхового відшкодування у розмірі 510,00 грн.

В іншій частині постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2013 р. у справі № 910/19632/13 залишити без змін.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" на користь Приватного акціонерного товариства "Просто-страхування" 15,16 грн. витрат зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.