головуючого судді Попікової О.В. (доповідач у справі) суддів: Гольцової Л.А. Кролевець О.А. за участю представників: від позивача: Гордовенко М.В. - за дов. від 16.12.2013 р. № 03-60 Горшкова О.В. - за дов. від 16.12.2013 р. № 03-101 від відповідача: не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 28.01.2014 р. у справі № 905/7335/13 господарського суду Донецької області за позовом Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" в особі відокремленого підрозділу Горлівського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" до Донецького національного університету в особі відокремленого підрозділу Горлівського технікуму Донецького національного університету про стягнення 14 186,08 грн. збитків.

У відповідності до розпорядження секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 21.03.2014 р. № 02-05/98 для розгляду справи № 905/7335/13 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Попікова О.В., судді Гольцова Л.А., Кролевець О.А.

Комунальне підприємство "Компанія "Вода Донбасу" в особі відокремленого підрозділу Горлівського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Донецького національного

університету в особі відокремленого підрозділу Горлівського технікуму Донецького національного університету про стягнення 14 186,08 грн. збитків.

Рішенням господарського суду Донецької області від 09.12.2013 р. (суддя Левшина Я.О.) позов задоволено повністю.

Рішення місцевого суду обґрунтовано приписами статей 526, 530 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, статті 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", пунктів 1.1., 2.1., 3.2. - 3.4., 4.2., 4.3., 5.13., 14.2., 15.2. Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України (z0936-08) , з огляду на встановлений факт самовільного приєднання до централізованої мережі водопостачання та наявність обґрунтованого розрахунку суми боргу, який відповідає вимогам цих Правил.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 28.01.2014р. (головуючий суддя Радіонова О.О., судді Зубченко І.В., Марченко О.А.) рішення господарського суду Донецької області від 09.12.2013р. скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Скасовуючи рішення місцевого суду та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанцій виходив з того, що позивачем не доведено факт спричинення йому збитків, а також повного складу цивільного правопорушення, який має бути встановлений для їх відшкодування.

Не погодившись з постановою апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, рішення місцевого суду залишити без змін.

В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема приписів статей 16, 22 Цивільного кодексу України, статті 224 Господарського кодексу України. При цьому скаржник наголошує на тому, що апеляційним судом не прийнято до уваги обставини стосовно того, що відповідач здійснив самовільне, несанкціоноване і безоблікове підключення до водопровідних мереж позивач, що є підставою для відшкодування у даному випадку збитків.

Від ДонНУ надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому відповідач заперечив проти вимог скаржника та просив оскаржувану постанову залишити без змін з мотивів, у ній викладених.

Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши пояснення представників позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в судових рішеннях і застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 21.01.2013 р. між КП "Компанія "Вода Донбасу" в особі відокремленого підрозділу Горлівського ВУВКГ КП "Компанія "Вода Донбасу" (виробник) та Донецьким національним університетом в особі відокремленого структурного підрозділу Горлівського технікуму Донецького національного університету (споживач) було укладено договір № 246 про надання послуг з централізованого питного водопостачання та водовідведення (далі - договір), у відповідності до умов якого виробник зобов'язався подавати по своїм водопровідним мережам питну воду до водопровідного вводу споживача у межах узгоджених розрахункових об'ємів з урахуванням технічної можливості виробника, а споживач зобов'язався оплачувати виробнику послуги з централізованого питного водопостачання і водовідведення.

Згідно з підпунктом 6.3.1. пункту 6.3. договору виробник має право виконувати обстеження мереж водопостачання та водовідведення споживача, а також приладів і пристроїв на них, контролювати раціональне водоспоживання та інше, за результатами чого складати разом з представником споживача акти.

Відповідно до підпункту 6.3.4. пункту 6.3. договору виробник має право надавати споживачу обов'язкову до виконання письмову вимогу, направлену на поліпшення якості обліку наданих послуг, технічного стану мереж, пристроїв та приладів на них, встановлення приладів обліку, у разі невиконання якої споживання води вважається необлікованим.

У свою чергу споживач зобов'язаний надавати свого повноважного представника та забезпечувати допуск представників виробника для проведення обстеження мереж водопостачання та водовідведення, приладів на них, а також підписувати акти обстеження (підпункт 6.4.3 пункту 6.4. договору), виконувати письмові вимоги виробника у встановлені ним строки (підпункт 6.4.4. пункту 6.4. договору).

20.03.2013 р. на адресу позивача надійшов лист відповідача з проханням ліквідувати порив системи водопостачання з метою припинення витоку води та подальшого затоплення підвалу у будівлі ГТ ДонНУ по вул. Комсомольська, 22. Окрім цього відповідач у вказаному листі повідомив позивача про те, що дана труба на балансі власника будівлі не рахується, а вода з неї, яка затоплює підвал будівлі, на приборах обліку технікуму не фіксується.

25.03.2013 р. за результатами спільного обстеження об'єкта водоспоживання відповідача за участю майстрів позивача ОСОБА_6, ОСОБА_7 та заступника директора Горлівського технікуму ДонНУ Рижикова Р.А. був складений акт обстеження системи водопостачання будинків учбового корпусу № 4 та гуртожитку технікуму за адресою: вул. Комсомольська, 22 в м. Горлівка. У акті сторони зазначили, що: комплекс (будинок учбового корпусу № 4 та гуртожиток) мають офіційний ввід питної види з вул. Комсомольська, який зареєстровано схемою балансового розмежування за договором; у підвалі учбового корпусу 4 знаходиться вода на підлозі; у технічному підпіллі гуртожитку на трубопроводі d-50 мм виявлено порив, з якого вода затоплює підвал; відсікаючі засувки відсутні; вказана труба є необлікованою лінією водопостачання. На підставі цього відповідачу було приписано обрізати трубу d-50 мм у підвалі строком до 26.03.2013 р. Даний акт було підписано з обох сторін без будь-яких зауважень та заперечень.

26.03.2013 р. під час перевірки позивачем виконання відповідачем припису від 25.03.2013р. встановлено невиконання вказаного припису, про що складено акт обстеження від 26.03.2013 р. Також у акті було зазначено, що відключення водопровідної мережі d-70 мм за колодязем будуть виконані 27.03.2013 р.

На підставі пунктів 3.3., 4.2., 10.1. Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України позивачем було виписано акт-рахунок від 25.03.2013 р. № 246 на загальну суму 10 132,91 грн. за період з 20.03.2013 р. по 25.03.2013р., а також акт-рахунок від 27.03.2013 р. № 246 на суму 4 053,17 грн. за період з 25.03.2013 р. по 27.03.2013.

Листом від 30.09.2013 р. № 015/5716 позивач направив на адресу відповідача для оплати акти-рахунки від 25.03.2013 р. № 246 на суму 10 132,90 грн. та від 27.03.2013 р. № 246 на суму 4 053,17 грн., всього - 14 186,08 грн., які пред'явлені за витік питної води на трубопроводі діаметром 50 мм у техпідпіллі гуртожитку по вул. Комсомольській, 22, яка є необлікованою.

Вказаний лист відповідачем залишено без виконання, а акти-рахунки не оплачені, що стало підставою для звернення позивача з даним позовом про стягнення з відповідача збитків у розмірі 14 186,08 грн.

За приписами статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) та доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Для застосування такого засобу відповідальності, як стягнення збитків, необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та завданими збитками, вина. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

При цьому на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Предмет спору у даній справі становить вимога про стягнення відповідно до вимог Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України збитків у розмірі 14 186,08 грн., заподіяних внаслідок витоку води та безоблікового водокористування.

Відповідно до пункту 4.3. Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 р. № 190 (z0936-08) , забороняється будь-яке самовільне приєднання об'єктів водоспоживання до діючих систем централізованого водопостачання та водовідведення (включаючи приєднання до будинкових вводів, внутрішньобудинкових мереж або до мереж споживачів).

Водокористування вважається безобліковим, якщо споживач самовільно приєднався до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення або самовільно користується ними (пункт 3.2. Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України).

Згідно з підпунктом 10.4.5. пункту 10.4. Правил технічної експлуатації систем водопостачання та каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 05.07.1995 р. № 30 (z0231-95) , у разі виявлення самовільного приєднання абонента до системи водопостачання, а також самовільних робіт на водопровідному вводі складають двосторонній акт для притягання винуватців до відповідальності і стягнення плати за воду згідно з Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України.

Відповідно до пункту 10.1. Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України (z0936-08) у разі виявлення витоку води через зіпсування санітарно-технічних приладів та арматури, пошкодження внутрішньої (у тому числі внутрішньобудинкової) мережі водопостачання, нераціонального використання води, у випадку, коли засіб обліку на вводі відсутній або не працює з вини споживача, останній здійснює розрахунок за воду з виробником згідно з пунктом 3.3 цих Правил. Розрахунок з виробником за нераціональне використання води внаслідок витоків здійснює споживач, у якого на балансі, в експлуатації, обслуговуванні перебуває внутрішньобудинкова система водопостачання.

У відповідності до пунктів 3.3., 3.4. Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України (z0936-08) у разі безоблікового водокористування виробник виконує розрахунок витрат води за пропускною спроможністю труби вводу при швидкості руху води в ній 2,0 м/сек та дією її повним перерізом протягом 24 годин за добу. Розрахунковий період при безобліковому водокористуванні встановлюється з дня початку такого користування. Якщо термін початку безоблікового водокористування виявити неможливо, розрахунковий період становить один місяць.

Отже, зі змісту підпункту 10.4.5. пункту 10.4. Правил технічної експлуатації систем водопостачання та каналізації населених пунктів України (z0231-95) , пунктів 3.2. - 3.4., 4.3., 10.1. Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України (z0936-08) вбачається, що здійснення споживачем нераціонального використання води внаслідок витоків та безоблікового водокористування є підставами для стягнення з нього на користь виробника плати за воду, розрахунок витрат якої здійснюється за пропускною спроможністю труби вводу при швидкості руху води в ній 2,0 м/сек та дією її повним перерізом протягом 24 годин за добу починаючи з дня початку такого користування.

За таких обставин, заявлена позивачем до стягнення сума не може вважатися збитками в розумінні статті 22 Цивільного кодексу України, статті 224 Господарського кодексу України, оскільки спірні правовідносини між сторонами виникли у зв'язку з неоплатою відповідачем актів-рахунків, виставлених до сплати позивачем за нераціональне використання води внаслідок витоків та безоблікове водокористування відповідно до пункту 3.3., 4.3., 10.1. Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України (z0936-08) .

Враховуючи викладене, касаційна інстанція погоджується з висновками апеляційного суду стосовно відсутності підстав для задоволення позовних вимог у зв'язку з їх безпідставністю.

При цьому, як правильно встановлено судом апеляційної інстанції та вбачається з мотивувальної частини рішення господарського суду Донецької області від 09.12.2013 р., місцевий суд під час розгляду справи в порушення норм процесуального права фактично самостійно змінив предмет позову та розглянув по суті вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за невиконання грошового зобов'язання з оплати актів-рахунків на суму 14 186,08 грн., у той час як предметом позову є стягнення збитків.

Слід зазначити, що правовідносини зі сплати боргу за невиконання грошового зобов'язання та відшкодування збитків за своєю правовою природою є різними юридичними поняттями і виникають з різних правових підстав та з настанням різних обставин.

Відповідно до статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені заявником у касаційній скарзі, не спростовують висновки суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову.

При цьому, перевіривши у відповідності до частини другої статті 111-5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи, повноту їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційним судом в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи, їм дана належна юридична оцінка, порушень норм чинного законодавства не вбачається, у зв'язку з чим підстави для задоволення касаційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваної постанови відсутні.