головуючого судді: судді: Прокопанич Г.К., Алєєва І.В. (доповідач), Євсіков О.О. за участю представників: від позивача: Заєць О.В., дов. № 71 від 30.01.2014 р.; від відповідача 1: не з'явився; від відповідача 2: не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Багатогалузевого об'єднання "Інтербуд" Української спілки ветеранів Афганістану на постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.01.2014 р. у справі господарського суду № 12/5026/1661/2012 Черкаської області за позовом Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" в особі Дніпровської філії ПАТ "Укрінбанк" до 1. Приватного акціонерного товариства "Експоінвест"; 2.Багатогалузевого об'єднання "Інтербуд" Української спілки ветеранів Афганістану про стягнення 33 845 075,52 грн.

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Український інноваційний банк" в особі Дніпровської філії ПАТ "Укрінбанк", звернувся до господарського суду Черкаської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Експоінвест" та Багатогалузевого об'єднання "Інтербуд" Української спілки ветеранів Афганістану про солідарне стягнення з останніх заборгованості по кредиту в сумі 22000000 грн., пені по кредиту в сумі 4155699,38 грн., процентів по кредиту в сумі 6503744,46 грн. та пені по процентах в сумі 1185631,68 грн.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 14.10.2013 р. (складене 18.10.2013 р.) у справі № 12/5026/1661/2012 позовні вимоги задоволено частково. Вирішено стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача 22000000 грн. - заборгованості по кредиту, 3324219,93 грн. - пені по кредиту, 6503744,64 грн. - процентів, 904324,23 грн. - пені по процентах. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.01.2014 р. у справі № 12/5026/1661/2012 вищезазначене судове рішення місцевого господарського суду частково змінено. У задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені по кредиту відмовлено та зменшено розмір пені по процентах до 236 015,24 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Другий відповідач. Багатогалузеве об'єднання "Інтербуд" Української спілки ветеранів Афганістану, з прийнятими судовими актами не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові акти, а справу передати на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 13.03.2014 р. зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду.

У письмовому відзиві на касаційну скаргу позивач просив оскаржувані судові акти залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

В призначеному судовому засіданні касаційної інстанції 24.03.2014 р. представник позивача заперечував проти задоволення касаційної скарги. Відповідачі уповноважених представників не направили. Явка не визнавалась обов'язковою.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі, Вищий господарський суд України дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Багатогалузевого об'єднання "Інтербуд" Української спілки ветеранів Афганістану.

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 10.08.2007 р. між Акціонерним товариством "Український інноваційний банк" (правонаступник - Публічне акціонерне товариство "Український інноваційний банк", кредитор) та Закритим акціонерним товариством "Експоінвест" (правонаступник - Приватне акціонерне товариство "Експоінвест", позичальник) укладено кредитний договір № 2007-70, відповідно до умов якого кредитор надає позичальнику кредит на умовах відновлювальної кредитної лінії.

З урахуванням додаткових договорів до вищезазначеного договору № 1 від 24.10.2007 р., № 2 від 03.12.2007р., № 3 від 19.03.2008 р., № 4 від 14.10.2008 р., № 5 від 01.12.2008 р., № 6 від 29.12.2008 р., № 7 від 13.05.2010 р., № 8 від 30.06.2010 р. та № 9 від 06.08.2010 р. сторони погодили ліміт заборгованості по кредитній лінії (розмір кредиту) в розмірі 22 000 000 грн., порядок видачі (вибірки) кредитних коштів і повернення кредиту, процентну ставку за користування кредитом та строк надання кредиту по 10.08.2011 р., умови щодо забезпечення кредиту.

В якості забезпечення виконання зобов'язань позичальника за вищезазначеним договором між Акціонерним товариством "Український інноваційний банк" (правонаступник - Публічне акціонерне товариство "Український інноваційний банк") та Багатогалузевим об'єднанням "Інтербуд" Української спілки ветеранів Афганістану (поручитель) 10.08.2007 р. укладено договір поруки № 2007-34, відповідно до умов якого поручитель несе солідарну відповідальність перед банком по зобов'язанням позичальника, що виникають з умов кредитного договору.

До договору поруки сторонами вносились зміни шляхом укладення додаткових договорів № 1 від 24.10.2007 р., № 2 від 03.12.2007 р., № 3 від 19.03.2008 р., № 4 від 13.05.2010 р., № 5 від 06.08.2010 р., відповідно до умов яких змінювалась ст. 1.3 розділу 1 "Предмет договору", у зв'язку зі зміною умов кредитного договору № 2007-70 від 10.08.2007 р. щодо розміру ліміту заборгованості по кредитній лінії (розмір кредиту), процентної ставки за користування кредитом та строку надання кредиту (по 10.08.2011 р.).

Також господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач свої зобов'язання перед позичальником виконав в повному обсязі, перерахувавши на рахунок останнього грошові кредитні кошти на загальну суму 22 000 000 грн., що підтверджується виписками з банківського рахунку.

В зв'язку з невиконанням позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором, 11.01.2011 р. позивач направив поручителю та позичальнику письмові повідомлення, які отримані останніми, з вимогою погашення заборгованості за процентами та пені, проте були залишені без відповіді та задоволення.

З урахуванням п. 6.1 кредитного договору, який визначає умови дострокового повернення кредиту, позивач 21.01.2011 р. направив позичальнику та поручителю письмові повідомлення з вимогою погашення заборгованості за кредитним договором протягом 30 банківських днів з моменту отримання повідомлення.

Позичальник листом № 9/5 від 26.01.2011 р. повідомив позивача про невизнання претензії у повному обсязі, а поручителем вимога позивача залишена без реагування та відповіді, хоча і отримана останнім.

Згідно зі статтями 526, 629 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Приписами ч. 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, що коли договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків, належних йому.

Відповідно до ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі, як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Статтею 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Отже, господарські суди попередніх інстанцій дійшли до вірного та обґрунтованого висновку щодо наявності правових підстав про стягнення солідарно з відповідачів 22000000 грн. - заборгованості по кредиту та 6503744,46 грн. - заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Так, на відміну від місцевого господарського суду, апеляційна інстанція перевіривши періоди нарахування пені та встановивши, що станом на день подачі відповідної позовної заяви до суду, строк позовної давності щодо стягнення пені на тіло кредиту сплив та була заявлена відповідна заява щодо її застосування, правомірно дійшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені за прострочення повернення кредиту в сумі 3 324 219,93 грн.

Крім того, апеляційним господарським судом з урахуванням приписів ч. 6 ст. 232 ГК України та строку позовної давності, здійснивши перевірку нарахованої пені на проценти вірно зазначив, що остання підлягає до стягненню в розмірі 236 015,24 грн., а відтак дійшов до обґрунтованого висновку про зміну судового рішення місцевого господарського суду в цій частині.

В силу приписів ст. 111-7 ГПК України, касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, у касаційної інстанції відсутні процесуальні повноваження щодо переоцінки фактичних обставин справи, встановлених під час розгляду справи місцевим господарським судом та під час здійснення апеляційного провадження.

Щодо викладених в касаційній скарзі інших доводів, то вони вже були обґрунтовано спростовані судом апеляційної інстанції, і колегія суддів касаційної інстанції погоджується з викладеними в оскаржуваній постанові мотивами відхилення доводів скаржника, у зв'язку з чим підстави для скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 27.01.2014 р. у справі № 12/5026/1661/2012 відсутні.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9- 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.01.2014 р. у справі № 12/5026/1661/2012 - залишити без змін, а касаційну скаргу Багатогалузевого об'єднання "Інтербуд" Української спілки ветеранів Афганістану - без задоволення.