головуючого судді Алєєвої І.В., суддів Данилової М.В. (доповідача), Данилової Т.Б., за участю представників: позивача, відповідачів та третьої особи-1 не з'явились (про час та місце судового засідання повідомлено належним чином) третьої особи-2 Безсмертна Н.В. (дов. від 25.02.2014 р. № 11/01-42/170) прокуратури Томчук М.О. (посв. від 01.08.2012 р. № 000606) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Заступника прокурора міста Севастополяна постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 01.08.2013 р. у справі № 5002-18/3522-2011(2/21-40612-2011) господарського суду Автономної Республіки Кримза позовом Сакського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до 1. Приватного акціонерного товариства "Санаторій"Сакрополь"; 2. Виконавчого органу Сакської міської ради за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору 1. Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця"; 2. Федерації професійних спілок України про визнання недійсними пунктів рішень та спонукання до повернення майна

Сакський міжрайонний прокурор в інтересах держави в особі Фонду державного майна України звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до виконавчого комітету Сакської міської ради та приватного акціонерного товариства "Санаторій "Сакрополь", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" та Федерації незалежних спілок України, в якій просив суд (з урахуванням збільшення позовних вимог):

- визнати недійсним пункт 1 рішення виконавчого комітету Сакської міської ради від 07.12.2000 р. № 415 "Про правову реєстрацію та оформлення права власності на об'єкти нерухомості санаторія ім. В.І. Леніна дочірньому підприємству "Саки-курорт" закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця";

- визнати недійсним пункт 1.3 рішення виконавчого комітету Сакської міської ради від 22.02.2002 р. № 85 "Про правову реєстрацію та оформлення права власності на об'єкти нерухомості закритому акціонерному товариству лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця";

- визнати недійсними пункти 1, 2 рішення виконавчого комітету Сакської міської ради № 158 від 17.04.2002 р. "Про правову реєстрацію та оформлення права власності на об'єкт нерухомості закритому акціонерному товариству "Санаторій "Сакрополь";

- зобов'язати приватне акціонерне товариство "Санаторій "Сакрополь" повернути корпус загальною площею 10 086,2 кв. м., який розташований а адресою: м. Саки, вул. Курортна, 14, вартістю 3 166 157 грн. державі в особі Фонду державного майна України.

Ухвалою господарського суду від 09.09.2011 р. було змінено найменування третьої особи-1 з закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" на приватне акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця".

Ухвалою господарського суду від 09.09.2011 р. було замінено третю особу-2 - Федерацію незалежних спілок України на його правонаступника - Федерацію професійних спілок України.

В подальшому до господарського суду Автономної Республіки Крим звернулося приватне акціонерне товариство "Санаторій "Сакрополь" з зустрічною позовною заявою до Фонду державного майна України, в якій просить стягнути з відповідача кошти у сумі 13 623 500,00 грн.

Розглянувши матеріали зустрічної позовної заяви, господарський суд Автономної Республіки Крим ухвалою від 07.11.2011 р., яка була залишена без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 13.12.2011 р. та постановою Вищого господарського суду України від 19.12.2012 р., повернув зустрічну позовну заяву приватному акціонерному товариству "Санаторій "Сакрополь" без розгляду та відмовив в задоволенні клопотання про надання відстрочки по сплаті державного мита.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 20.05.2013 р. у справі № 5002-18/3522-2011 (колегія суддів: головуючий суддя Осоченко І. К., судді Ейвазова А. Р., Мокрушин В. І.), залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 01.08.2013 р. (колегія суддів: головуючий Воронцова Н.В., судді Євдокімов І.В., Заплава Л.М.), в позові Сакського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Фонду державного майна України відмовлено.

Не погоджуючись із вищевказаними судовими рішеннями, заступник прокурора міста Севастополя звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в який просить рішення господарського суду АР Крим від 20.05.2013 р. та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 01.08.2013 р. скасувати, та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на неповне та неналежне встановлення судами попередніх інстанцій обставин, які мають значення для справи, невідповідність висновків судів цим обставинам, а також порушення та неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до прийняття судами невірних рішень.

Зокрема, доводи касаційної скарги ґрунтуються на тому, що санаторно-курортні заклади, включаючи спірне майно - корпус Літер Б санаторія ім. В.І. Леніна загальною площею 10 086,2 кв. м., розташований за адресою: м. Саки, вул. Курортна, 4, передані у відання профспілкам згідно постанови Ради Міністрів УРСР від 23.04.1960 р. № 606 (606-60-п) , є державною (загальнодержавною) власністю та не підлягає відчуженню.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 04.03.2014 р. касаційну скаргу заступник прокурора міста Севастополя прийнято до провадження та призначено до розгляду на 19.03.2014 р.

Згідно з розпорядженням в.о. голови Вищого господарського суду України від 18.03.2014 р. № 03-05/245 у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Корсака В.А. для розгляду касаційної скарги у даній справі було сформовано колегію суддів у складі: головуючий - Алєєва І.В., судді - Данилова Т.Б., Данилова М.В.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні прокурора та представника третьої особи-2, перевіривши оскаржувані судові рішення на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 07.12.2000 р. рішенням виконавчого комітету Сакської міської Ради № 415 оформлено право власності за дочірнім підприємством "Саки-курорт" закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" на корпус Літер Б санаторія ім. В.І. Леніна загальною площею 10 086,2 кв.м., розташований за адресою: м. Саки, вул. Курортна, 4, та видане дочірньому підприємству "Саки-курорт" свідоцтво про право власності № 794.

21.12.2001 р. на підставі акту прийому-передачі закритим акціонерним товариством "Укрпрофоздоровниця" передано закритому акціонерному товариству "Санаторій "Сакрополь" як внесок засновника до статутного фонду майно - будівлю майнового комплексу "Санаторій ім. В.І. Леніна" до структурного підрозділу дочірнього підприємства "Саки-курорт" ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" вартістю 3 166 157 грн.

Рішенням Зборів акціонерів закритого акціонерного товариства "Укрпрофоздоровниця" від 21.03.2001 р. у власність закритого акціонерного товариства "Санаторій "Сакрополь" передано як внесок ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" до його статутного фонду основні фонди та обігові засоби вартістю 3 900 000 грн., у тому числі будівлю колишнього санаторію ім. В.І. Леніна.

22.02.2002 р. рішенням № 85 виконавчого комітету Сакської міської ради оформлено право власності за закритим акціонерним товариством "Укрпрофоздоровниця" на будівлі та споруди ім. В.І. Леніна за адресою: м. Саки, вул. Курортна. 4, а саме - корпус санаторія ім. В.І. Леніна загальною площею 10 086,2 кв.м.

17.04.2002 р. рішенням виконавчого комітету Сакської міської ради № 158 припинено право власності на санаторій ім. В.І. Леніна за закритим акціонерним товариством "Укрпрофоздоровниця" та оформлено право власності за закритим акціонерним товариством "Санаторій "Сакрополь" на корпус загальною площею 10086,2 кв. м. вул. Курортна. 4 у м. Саки та привласнено "Санаторію "Сакрополь" адресу: м. Саки, вул. Курортна, 14.

Відповідно до протоколу № 1 загальних зборів акціонерів закритого акціонерного товариства Санаторій "Сакрополь" від 02.04.2010 р. внесено зміни до статуту товариства, в тому числі, змінено найменування на "приватне акціонерне товариство" та приватне акціонерне товариство "Санаторій "Сакрополь" стало правонаступником ЗАТ Санаторій "Сакрополь".

Стаття 393 Цивільного Кодексу України передбачає, що правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.

Відповідно до роз'яснень Президії Вищого Арбітражного Суду України "Про деякі питання вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" № 2-5/35 від 26.01.2000 р. (v5_35800-00) , підставами визнання актів недійсним є невідповідальність вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Недодержання вимог правових норм, які регулюють порядок прийняття акта, у тому числі стосовно його форми, строків прийняття тощо, може бути підставою для визнання такого акту недійсним лише у тому разі, коли відповідне порушення спричинило прийняття неправильного акта.

Як вбачається із матеріалів справи, предметом даного спору є визнання недійсним пункту 1 рішення виконавчого комітету Сакської міської ради від 07.12.2000 р. № 415, визнання недійсним пункту 1.3 рішення виконавчого комітету Сакської міської ради від 22.02.2002 р. № 85; визнання недійсним пунктів 1, 2 рішення виконавчого комітету Сакської міської ради від 17.04.2002 р. № 158 та зобов'язання приватне акціонерне товариство "Санаторій "Сакрополь" повернути корпус загальною площею 10 086,2 кв. м., який розташований а адресою: м. Саки, вул. Курортна, 14, вартістю 3 166 157 грн. державі в особі Фонду державного майна України.

В обґрунтування позовних вимог Сакський міжрайонний прокурор посилався на невідповідність актів, прийнятих виконавчим комітетом Сакської міської ради, вимогам закону, а також порушення цими актами права державної власності, у зв'язку з тим, що спірне майно - корпус Літер Б санаторія ім. В.І. Леніна загальною площею 10 086,2 кв.м., розташований за адресою: м. Саки, вул. Курортна, 4, перебувало у державній власності, а відтак, повноваження щодо його розпорядження належить його власнику - Фонду державного майна України, а не органу місцевого самоврядування.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суди попередніх інстанцій виходили з того, що виконавчий комітет Сакської міської ради прийняв оспорювані рішення у відповідності до законодавства та в межах наданих йому повноважень.

Разом з тим, колегія суддів касаційної інстанції вважає висновки судів попередніх інстанцій суперечливими та такими, що є наслідком неповного з'ясування обставин справи і ненаданням їм належної правової оцінки, тобто здійсненими з порушеннями норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання Постанови Ради Міністрів Української РСР від 23.04.1960 р. № 606 "Про передачу профспілкам санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоров'я УРСР" (606-60-п) , з метою подальшого поліпшення організації відпочинку і санаторно-курортного обслуговування трудящих і підвищення ролі профспілок, усі діючі госпрозрахункові санаторії, будинки відпочинку та пансіонати Міністерство охорони здоров'я зобов'язано було передати у строк до 01.05.1960 р. Українській республіканській раді профспілок.

Відповідно до частини 2 Постанови Ради Міністрів Української РСР передачу курортних установ, санаторіїв, будинків відпочинку та інших підприємств і організацій було приписано здійснити у відання профспілкових органів безоплатно, з усім обладнанням, транспортом, допоміжними підприємствами і підсобними господарствами, спорудами, жилими будинками, земельними ділянками, парками

Як встановлено судами, на підставі Розпорядження Української республіканської ради з управління курортами профспілок № 11 від 09.01.1985 р. у відповідності з розпорядженням Центральної ради з управління курортами профспілок від 13.12.1984 р. було прийнято рішення про переведення санаторію ім. Леніна у м. Саки в будівлю готелю після завершення її будівництва, а на базі колишнього санаторію ім. Леніна після реконструкції спальних корпусів створити санаторій "Саки".

З 1991 року правонаступником Української республіканської Ради профспілок стала Федерація незалежних профспілок України.

За переліком об'єктів профспілкового майна, закріпленого за Федерацією незалежних профспілок України на праві власності згідно постанови президії Ради загальної конфедерації профспілок СРСР № 2-1а від 08.11.1990 р., якою було затверджено договір про закріплення прав з володіння, користування та розпорядження профспілковим майном, санаторій ім. В.І. Леніна увійшов до складу майна, яке передане Федерації незалежних профспілок України на праві власності.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.11.1991 р. Федерація незалежних професійних спілок України прийняла постанову "Про створення акціонерного товариства лікувально-оздоровчих установ профспілок України "Укрпрофоздоровниця", відповідно до якої з метою радикальної перебудови управління курортами профспілок, поліпшення санаторно-курортного лікування та відпочинку трудящих України, прискорення формування нових економічних основ лікувально-оздоровчого процесу, ефективного використання матеріальної бази, будівництва та реконструкції діючих санаторіїв, пансіонатів та будинків відпочинку вирішено створити на базі санаторно-курортних закладів, підприємств, об'єднань та установ профспілок України за пайовим внеском Фонду соціального страхування України акціонерне товариство лікувально-оздоровчих установ профспілок України "Укрпрофоздоровниця" з акціонерним капіталом 1 089 384 крб.

Матеріалами справи підтверджується, що санаторій ім. Леніна був переданий акціонерному товариству лікувально-оздоровчих установ профспілок України "Укрпрофоздоровниця" при його створенні на підставі постанови Президії Ради Федерації незалежних професійних спілок України від 22.11.1991 р. "Про створення акціонерного товариства лікувально-оздоровчих установ профспілок України "Укрпрофоздоровниця".

04.12.1991 р. Радою Федерації незалежних профспілок України та Фондом соціального страхування України був укладений установчий договір про створення на базі санаторно-курортних закладів і організацій Української республіканської ради по управлінню курортами профспілок акціонерного товариства лікувально-оздоровчих установ профспілок України "Укрпрофоздоровниця".

Також, 04.12.1991 р. Радою Федерації професійних спілок України та Фондом соціального страхування було підписано статут новоствореної юридичної особи, що 23.12.1991 р. був зареєстрований виконавчим комітетом Ленінської районної ради народних депутатів м. Києва.

24.01.1992 р. між Федерацією незалежних професійних спілок України та акціонерним товариством лікувально-оздоровчих установ профспілок "Укрпрофоздоровниця" був підписаний акт приймання-передачі майна у власність акціонерного товариства, відповідно до якого останнє прийняло майно територіальних санаторно-курортних установ профспілок, санаторіїв, будинків відпочинку, пансіонатів, лікувальних та допоміжних об'єктів, підвідомчих Українській республіканській раді по управлінню курортами профспілок, в об'ємі та розмірі згідно з додатком.

Відповідно до переліку територіальних санаторно-курортних закладів профспілок серед санаторіїв, будинків відпочинку, пансіонатів, лікувальних та допоміжних об'єктів, які передавались акціонерному товариству лікувально-оздоровчих установ профспілок України "Укрпрофоздоровниця" станом на 01.01.1992 р., у складі Сакського об'єднання санаторно-курортних закладів профспілок був також переданий санаторій ім. В.І. Леніна.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, Сакський міжрайонний прокурор, звернувшись до суду в інтересах держави в особі Фонду державного майна України у своїй позовній заяві, насамперед, наголошував на тому, що майно, зокрема, санаторно-курортні заклади, в тому числі санаторій ім. В.І. Леніна, які на момент створення акціонерного товариства лікувально-оздоровчих установ профспілок України "Укрпрофоздоровниця" перебували у віданні профспілок згідно Постанови Ради Міністрів УРСР від 23.04.1960 р. № 606 "Про передачу профспілкам санаторіїв та будинків відпочинку Міністерства охорони здоров'я УРСР" (606-60-п) , є державною (загальнодержавною) власністю, що також вбачається із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, але, при цьому, не було взято ними до уваги при вирішенні спору по суті.

Стосовно посилань судів попередніх інстанцій на те, що положення Постанови Ради Міністрів УРСР від 23.04.1960 р. № 606 "Про передачу профспілкам санаторіїв та будинків відпочинку Міністерства охорони здоров'я УРСР" (606-60-п) не можуть застосовуватись до корпусу Літер Б санаторія ім. В.І. Леніна загальною площею 10 086,2 кв.м., що належить акціонерному товариству "Санаторій "Сакрополь", так як на момент прийняття вказаної постанови спірного корпусу ще не існувало, слід зазначити, що судами не було враховано пункту 6 вказаної постанови, яким було встановлено, що будівництво нових санаторіїв, будинків відпочинку та інших санаторно-курортних будівель і споруд, а також їх впорядкування, реконструкція і ремонт здійснюється будівельними організаціями раднаргоспів, виконкомів місцевих рад депутатів трудящих, міністерств, відомств і санаторно-курортних управлінь, для чого пунктом 14 названого акту зобов'язано Держплан СРСР передбачити, починаючи з 1961 р., в річних і перспективних планах необхідні капітальні вкладення на будівництво і проектування санаторно-курортних установ; виділяти на будівництво розширення, ремонт і благоустрій санаторіїв і будинків відпочинку необхідні матеріали, обладнання і транспорт.

Поряд з цим, судами попередніх інстанцій не враховано, що санаторно-курортні об'єкти були збудовані за рахунок пайової або дольової участі державних підприємств, організацій, установ, міністерств та відомств, а зазначене будівництво здійснювалось на підставі відповідних договорів, укладених згідно "Основних умов укладання договорів на участь міністерств, відомств, підприємств, організацій, установ і колгоспів (рад колгоспів) у будівництві та реконструкції оздоровниць профспілок", затверджених Секретаріатом ВЦРПС 09.11.1984 р.

Статтею 10 Конституції (Основний Закон) України 1978 року в Україні було закріплено, що основу економічної системи Української РСР становить соціалістична власність на засоби виробництва у формі державної (загальнонародної) і колгоспно-кооперативної власності, і ніхто не мав права використовувати державну власність з метою особистої наживи та в інших корисливих цілях.

Постановою Верховної Ради Української РСР "Про захист суверенних прав власності Української РСР" від 29.11.1990 р. № 506 (506-12) було введено мораторій на території республіки на будь-які зміни форми власності і власника державного майна до введення в дію Закону Української РСР про роздержавлення майна.

Згідно з Указом Президії Верховної Ради України від 30.08.1991 р. № 1452-ХІІ (1452-12) "Про передачу підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, розташованих на території України, у власність держави" та Законом України від 10.09.1991 р. № 1540-ХІІ "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України" (1540-12) , майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших об'єктів союзного підпорядкування, розташованих на території нашої країни, є державною власністю України.

Враховуючи вищенаведене, є підстави вважати, що Президія Ради Федерації незалежних профспілок України не вправі була на підставі своєї постанови від 22.11.1991 р. "Про створення акціонерного товариства лікувально-оздоровчих установ профспілок України "Укрпрофоздоровниця" передавати за актом приймання-передачі майна від 24.01.1992 р. у власність створеного нею акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" майно територіальних санаторно-курортних установ профспілок, санаторіїв, будинків відпочинку, пансіонатів, лікувальних та допоміжних об'єктів, підвідомчих Українській республіканській раді по управлінню курортами профспілок, в тому числі - санаторій ім. Леніна, яке, як вбачається з матеріалів справи та встановлених судами обставин, є державною власністю.

Разом з цим, з метою збереження загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР Постановою Верховної Ради України від 10.04.1992 р. № 2268-ХІІ "Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України" (2268-12) тимчасово, до визначення правонаступників, передано Фонду державного майна України майно та фінансові ресурси розташованих на території України підприємств, установ та об'єктів, що перебували у віданні громадських організацій.

Згідно зі статтею 1 Тимчасового Положення "Про Фонд державного майна України", затвердженого постановою Верховної Ради України від 07.07.1992 р. (2558-12) , Фонд державного майна України здійснює державну політику у сфері приватизації державного майна і виступає орендодавцем майнових комплексів, що є загальнодержавною власністю.

За таких обставин, вбачається, що саме Фонд державного майна України уповноважений державою здійснювати функції щодо управління майном громадських організацій колишнього Союзу РСР, що розташоване на території України.

Отже, враховуючи, що передане до статутного фонду акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок "Укрпрофоздоровниця" майно є державною власністю, є підстави вважати, що таке майно мало передаватись за згодою Фонду державного майна України.

Проте, розглядаючи спір на предмет правомірності прийняття виконавчим комітетом Сакської міської Ради спірних рішень, відповідно до яких на корпус Літер Б санаторія ім. В.І. Леніна загальною площею 10 086,2 кв.м., розташований за адресою: м. Саки, вул. Курортна, 4, було оформлено право власності спочатку за дочірнім підприємством "Саки-курорт" закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", згодом за самим закритим акціонерним товариством лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" та зрештою - за закритим акціонерним товариством "Санаторій "Сакрополь", суди попередніх інстанцій вищевикладене до уваги не взяли.

Таким чином, висновок судів попередніх інстанцій про відсутність порушень з боку виконавчого комітету Сакської міської Ради при винесенні пункту 1 рішення від 07.12.2000 р. № 415 "Про правову реєстрацію та оформлення права власності на об'єкти нерухомості санаторія ім. В.І. Леніна дочірньому підприємству "Саки-курорт" закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", пункту 1.3 рішення від 22.02.2002 р. № 85 "Про правову реєстрацію та оформлення права власності на об'єкти нерухомості закритому акціонерному товариству лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" та пунктів 1, 2 рішення № 158 від 17.04.2002 р. "Про правову реєстрацію та оформлення права власності на об'єкт нерухомості закритому акціонерному товариству "Санаторій "Сакрополь", на думку колегії суддів касаційної інстанції, є передчасним та суперечливим у зв'язку з відсутністю встановлення та дослідження вищевикладених обставин з наданням цим обставинам належної правової оцінки.

Посилання судів попередніх інстанцій на судові рішення Вищого Арбітражного Суду України у справі № 137/7 від 20.01.1997 р. та у справі 137/7-7/30 від 17.06.1997 р. як на підставу для відмови в позові в розумінні статті 35 Господарського процесуального кодексу України, якими, як вважають суди, підтверджено право власності закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" на спірне майно, суд касаційної інстанції звертає увагу, що у зазначених справах розглядався спір про визнання недійсними установчих документів і факти, встановлені при розгляді цих справ, не можуть бути преюдиціальними при вирішенні спору про визнання недійсними пунктів рішень та спонукання до повернення майна, що має місце у даній справі.

Таким чином, з наведеного слідує, що приймаючи оскаржувані судові рішення, суди всупереч вимогам статті 43 Господарського процесуального кодексу України не забезпечили виконання вимог процесуального закону щодо об'єктивності та всебічності з'ясування дійсних обставин справи, оскільки не надали ґрунтовної юридичної оцінки наявним у матеріалах справи доказам, виходячи, зокрема, з принципу їх належності та допустимості, що мало своїм наслідком порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права.

Таким чином, оскільки рішення та постанова у справі прийняті з порушенням норм процесуального права, суд касаційної інстанції, з урахуванням меж перегляду справ в касаційній інстанції, встановлених статтею 111-7 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої у суду касаційної інстанції відсутнє право встановлювати або вважати доведеними обставини справи, які не були встановлені судами попередніх інстанцій, так само як і надавати їм власну юридичну оцінку, дійшов висновку, що оскаржувані судові акти підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення зазначених обставин і надання їм належної правової оцінки з врахуванням вищевикладених вказівок цієї постанови.

Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Заступника прокурора міста Севастополя задовольнити частково.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 01.08.2013 р. у справі № 5002-18/3522-2011(2/21-40612-2011) та рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 20.05.2013 р. скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду Автономної Республіки Крим.