Алєєвої І.В. - головуючого, Данилової М.В. (доповідача), Данилової Т.Б., за участю представників: позивача не з'явився (про час та місце судового засідання повідомлено належним чином) відповідача Дряхлов Є.О. (дов. від 27.12.2013 р. № 72) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РН Коммерс" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.01.2014 р. у справі у справі № 910/8056/13 господарського суду міста Києва за позовом Приватного підприємства "ФАРАОН-2005" до Товариства з обмеженою відповідальністю "РН Коммерс" про стягнення 1 473 984,10 грн.

Приватне підприємство "ФАРАОН-2005" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТНК-ВР Коммерс" (нове найменування - Товариство з обмеженою відповідальністю "РН Коммерс") про стягнення заборгованості та штрафних санкцій у загальній сумі 1 473 984,10 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 21.10.2013 р. (головуючий суддя - Трофименко Т.Ю., судді - Борисенко І.І., Ващенко Т.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.01.2014 р. (головуючий суддя - Андрієнко В.В., судді - Буравльов С.І., Шапран В.В.), у справі № 910/8056/13 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "РН Коммерс" на користь Приватного підприємства "Фараон -2005" 1 305 189, 23 грн. основного боргу, 36 055, 33 грн. 3% річних, 5 838, 63 грн. інфляційних нарахувань, 26 960, 05 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Мотивуючи прийняті судові акти, суди виходили з того, що матеріалами справи підтверджується належне виконання позивачем взятих на себе зобов'язань за договором № 046ПЦ від 01.06.2011 р. та надання відповідачу протягом спірного періоду послуг на суму 1 305 189, 23 грн., однак, врахувавши відсутність доказів їх оплати останнім, дійшли висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з ТОВ "РН Коммерс" спірної суми заборгованості і нарахованих на неї 3% річних та інфляційних втрат, відмовивши при цьому у стягненні заявленої позивачем суми пені з огляду на сплив строку позовної давності, встановленого статтею 258 Цивільного кодексу України, про застосування якого було заявлено відповідачем.

Не погоджуючись із зазначеними рішенням та постановою, ТОВ "РН Коммерс" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та прийняти у даній справі нове рішення про відмову у позові повністю, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 06.03.2014 р. касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 19.03.2014 р.

Згідно з розпорядженням в.о. голови Вищого господарського суду України від 18.03.2014 р. № 03-05/263 у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Корсака В.А. для розгляду касаційної скарги у даній справі було сформовано колегію суддів у складі: головуючий - Алєєва І.В., судді - Данилова Т.Б., Данилова М.В.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 01.06.2011 р. між Приватним підприємством "ФАРАОН-2005" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТНК-ВР Коммерс" було укладено договір на охорону та супровід вантажів № 046ПЦ, за умовами пункту 1.1 якого відповідач доручає, а позивач зобов'язується надати послуги з охорони та супроводу залізничних вагоноцистерн зі світлими нафтопродуктами та залізничних вагонів з поліпропіленом упродовж зазначеного у п. 1.2. договору періоду.

Охорона та супровід здійснюється позивачем з моменту наливу (завантаження) вантажу в пунктах наливу (відвантаження) вантажовідправника, вказаних відповідачем, до передачі вантажу вантажоотримувачу за адресою, яка вказана у залізничній накладній (пункт 1.2 договору).

Відповідно до пункту 1.3 договору на залізничних станціях по маршруту руху вантажу позивач здійснює охорону вантажу, у тому числі шляхом патрулювання і візуального спостереження за вантажами відповідача до моменту їх відправлення зі станції з застосуванням, у разі необхідності, спеціальних технічних засобів.

Представники позивача переміщуються по маршруту руху вантажу самостійно пасажирським, автомобільним і іншим транспортом.

Умовами договору сторони передбачили, що результати прийомки вантажу відображаються в акті прийому-передачі вантажу під охорону, який підписується всіма особами, що приймали участь в процесі прийому вантажу під охорону. Дані, відображені в акті прийому-передачі вантажу під охорону, повинні відповідати даним, вказаним у супровідних документах на вантаж (залізничних накладних).

Згідно з пунктом 2.4 договору акт приймання-передачі вантажу під охорону складається за підписом уповноважених представників та скріплюється відбитком печатки/(штампу) сторін, які здають та приймають вантаж, та повинен містить інформацію про:

- у випадку, якщо вантажовідправником є ПрАТ "ЛИНІК" - про порядковий номер акту, реквізити договору, станції відправника, станції призначення, найменування вантажу, паспортні дані на вантаж (ГОСТ, ДСТУ, ТУ); номери і типи цистерн і пломб; висоту наливу, температуру, щільність, кількість (вага нетто) і вартість вантажу; засоби, що використовуються при вимірюванні вантажу (з вказівкою на їх марку, тип і специфікації); посади і П.І.Б. представників сторін, що передають та приймають вантаж;

- у випадку, якщо вантажовідправником є інша особа (крім ПрАТ "ЛИНІК") - порядковий номер акта, станцію відправника, станцію призначення, найменування вантажу, паспортні дані на вантаж (ГОСТ, ДСТУ, ТУ); номери і типи цистерн, кількість (вага нетто) і вартість вантажу; посади і П.І.Б. представників сторін, що передають та приймають вантаж.

Відповідно до пункту 3.2.1 договору позивач зобов'язаний своєчасно згідно з заявкою прийняти під охорону вантаж за актом приймання-передачі, який оформлюється відповідно з вимогами даного договору.

Згідно з пунктом 3.2.2 договору позивач зобов'язаний здійснювати охорону та супровід вантажу з моменту прийняття його від представника відповідача та/або вантажовідправника до передачі вантажоотримувачу.

Сторони погодили, що ціна послуг позивача по охороні і супроводженню кожної тисячі кілограм вантажу визначається за домовленістю сторін шляхом оформлення протоколу погодження договірної ціни, що є невід'ємною частиною даного договору. Загальна вартість послуг визначається виходячи з ціни послуг і кількості кілограм вантажу, що фактично охороняється і супроводжується (пункт 4.2 договору).

Судами також встановлено, що 01.06.2011 р. сторонами був підписаний додаток №1 до договору на охорону та супровід вантажів № 046ПЦ від 01.06.2011 р. (протокол погодження договірної ціни).

Умовами даного протоколу сторони погодили, що вартість послуг позивача по охороні та супроводженню вантажу відповідача за весь час знаходження вантажу під охороною і супроводом (з моменту підписання акта прийому-передачі під охорону і супровід до моменту підписання акта прийому-передачі вантажу з охорони і супроводу представнику вантажоотримувача) за одну тонну фактично взятого під охорону вантажу складає:

- при відвантаженні світних нафтопродуктів з ПрАТ "ЛИНІК" вантажоотримувачам на території України - 12,00 грн.

- при відвантаженні світних нафтопродуктів на території України з інших пунктів відвантаження (крім ПрАТ "ЛИНІК") - 10,80 грн.

- при відвантаженні світних нафтопродуктів на експорт з наданням послуг по даному договору на території України - 12,00 грн.

Відповідно до пункту 4.5 договору рахунки за надані послуги оплачуються відповідачем щомісячно по факту надання послуг з відстрочкою 60 календарних днів з моменту підписання сторонами акта здачі - приймання наданих послуг за відповідний місяць.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач у період з червня по вересень 2011 року належним чином виконував умови договору, що підтверджується актами прийому-передачі вагонів-цистерн з нафтопродуктами для охорони і супроводу, підписаними вантажовідправником та позивачем, згідно з якими останній приймав вантаж під охорону та супровід; актами прийому-передачі вагонів-цистерн з нафтопродуктами вантажоотримувачу, підписаними сторонами у справі, згідно з якими позивач передав вантаж, що перебував під його охороною та супроводом, відповідачу; актами пломбування цистерн; актами відвантаження нафтопродуктів № 450 від 26.06.2011 р., № 455 від 27.06.2011 р.; актами прийому-передачі вантажу (в/ц з нафтопродуктами) замовник - виконавець - вантажоотримувач від 26.06.2011р.

У період з 01.06.2011 р. по 30.06.2011 р. позивачем на виконання умов договору надано, а відповідачем прийнято послуги по охороні і супроводу вантажу, що перевозився по території України, на загальну суму 260 655, 44 грн. У даний період позивачем прийнято під охорону від вантажовідправника ПрАТ "ЛИНІК" 2 953,491 т. вантажу, з інших пунктів відвантаження - 1 340,218 т., крім того, ним здійснено перевезення експортного вантажу у кількості 17 561,600 т., що підтверджується підписаними 30.06.2011 р. сторонами актами прийому-передачі наданих послуг по договору на охорону та супровід вантажів № 046ПЦ від 01.06.2011 р.

У період з 01.07.2011 р. по 31.07.2011 р. позивач на виконання умов договору надав, а відповідач прийняв послуги по охороні і супроводу вантажу, що перевозився по території України, на загальну суму 450 110, 08 грн. У даний період позивачем прийнято під охорону від вантажовідправника ПрАТ "ЛИНІК" 16 475,041 т. вантажу, з інших пунктів відвантаження - 4 197,092 т., крім того, ним здійснено перевезення експортного вантажу у кількості 17 256,750т., що підтверджується підписаними 31.07.2011 року між сторонами актами прийому-передачі наданих послуг по договору на охорону та супровід вантажів № 046ПЦ від 01.06.2011 р.

У період з 01.08.2011 р. по 31.08.2011 р. позивачем на виконання умов договору надано послуги по охороні і супроводу вантажу, що перевозився по території України, на загальну суму 205 602, 71 грн., проте акти прийому-передачі наданих послуг за серпень 2011 року від 30.08.2011 р. та 31.08.2011 р. відповідачем не підписані. Протягом серпня 2011 року позивачем прийнято під охорону від вантажовідправника ПрАТ "ЛИНІК" 12 179,265 т. вантажу, з інших пунктів відвантаження - 61,454 т., крім того, ним здійснено перевезення експортного вантажу у кількості 4 898,986 т., що підтверджується актами прийому-передачі вагонів-цистерн з нафтопродуктами для охорони та супроводження згідно договору на охорону та супровід вантажів № 046ПЦ від 01.06.2011 р. та актами опломбування цистерн.

У період з 01.09.2011 р. по 30.09.2011 р. позивачем на виконання умов договору надано послуги по охороні і супроводу вантажу, що перевозився по території України, на загальну суму 388 821 грн. У вказаний період позивачем прийнято під охорону експортний вантаж у кількості 32 401,750 т., що підтверджується актами прийому-передачі вагонів-цистерн з нафтопродуктами для охорони та супроводження згідно договору на охорону та супровід вантажів № 046ПЦ від 01.06.2011 р. та актами опломбування цистерн.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначив, що в порушення умов договору, за надані послуги відповідач не розрахувався, внаслідок чого у останнього утворилася заборгованість у сумі 1 305 189, 23 грн., вимога про стягнення якої й заявлена ПП "ФАРАОН-2005".

Як правильно зазначено судами попередніх інстанцій, правовідносини, які виникли між сторонами з договору № 046ПЦ від 01.06.2011 р., підпадають під правове регулювання, зокрема, глави 63, 66 Цивільного кодексу України (435-15) .

Так, згідно зі статтею 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до положень статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

В силу статті 978 Цивільного кодексу України за договором охорони охоронець, який є суб'єктом підприємницької діяльності, зобов'язується забезпечити недоторканність особи чи майна, які охороняються. Володілець такого майна або особа, яку охороняють, зобов'язані виконувати передбачені договором правила особистої та майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, якою визначені загальні умови виконання зобов'язання, останнє має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, виходячи з положень наведених норм, встановивши при цьому, що матеріалами справи підтверджується належне виконання позивачем взятих на себе зобов'язань за договором № 046ПЦ від 01.06.2011 р. та надання відповідачу протягом спірного періоду послуг на суму 1 305 189, 23 грн., з огляду на відсутність доказів їх оплати останнім, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення спірної суми заборгованості з ТОВ "РН Коммерс"

При цьому суд апеляційної інстанції, встановивши обставини справи стосовно надання позивачем та споживання відповідачем протягом серпня - вересня 2011 року послуг з охорони, дійшов мотивованого висновку про те, що саме по собі непідписання відповідачем актів наданих послуг за вказаний період не є підставою для відмови у позові.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Врахувавши, що у розумінні наведеної норми вимога про стягнення з боржника, який прострочив виконання взятого на себе грошового зобов'язання, інфляційних втрат та 3% річних виступає способом захисту майнового права та інтересу кредитора, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат останнього від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а також перевіривши здійснений позивачем розрахунок заявлених до стягнення сум інфляційних втрат та 3 % річних, суди попередніх інстанцій правомірно задовольнили позовні вимоги в частині стягнення з ТОВ "РН Коммерс" на користь ПП "ФАРАОН-2005" 36 055, 33 грн. 3% річних та 5 838, 63 грн. інфляційних нарахувань.

Відповідно до статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За приписами статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (частина 6 статті 232 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Так, пунктом 5.4 договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати послуг позивача відповідач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в даний період, від вартості несплачених послуг за кожен день прострочки платежу.

Разом з тим, в силу статей 256, 258, 261, 267 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. До вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Отже, виходячи з положень наведених норм та умов договору, суди попередніх інстанцій дійшли мотивованого висновку про обґрунтованість позову в частині стягнення з відповідача пені у сумі 101 081,12 грн., нарахованої за період з 20.08.2011 р. по 31.05.2012 р., однак, врахувавши сплив позовної давності, визначеної законом для даної вимоги, про застосування якого було заявлено відповідачем, дійшли правомірного висновку про відмову у позові в цій частині.

Відповідно до статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, а лише на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Доводи, викладені у касаційній скарзі судова колегія вважає непереконливими та такими, що спростовуються наявними доказами та матеріалами справи, а прийняту у справі постанову апеляційного суду такою, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для її зміни чи скасування не вбачається.