головуючого: Панової І.Ю., суддів: Білошкап О.В., Погребняка В.Я., розглянувши касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на рішення та постанову господарського суду Запорізької області від 26.09.2013 року Донецького апеляційного господарського суду від 04.12.2013 року у справі № 908/2167/13 господарського суду Запорізької області за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю "АПК, ЛТД" про стягнення 357 987,16 грн., за участю скаржника: ОСОБА_4,

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (далі - ФОП ОСОБА_4, позивач), звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АПК,ЛТД" (далі - ТОВ "АПК,ЛТД") про стягнення заборгованості у розмірі 357 987,16 грн. за договором поставки № 18-04/03 від 18.04.2011 року.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 25.06.2013 року позовну заяву ФОП ОСОБА_4 повернуто без розгляду на підставі п. 4 ст. 63 Господарського процесуального кодексуУкраїни (далі - ГПК України (1798-12) ).

Не погодившись з ухвалою господарського суду Запорізької області, ФОП ОСОБА_4 звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив ухвалу господарського суду Запорізької області від 25.06.2013 року по справі № 908/2167/13 скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 29.07.2013 року апеляційну скаргу скаржника задоволено, позовну заяву ФОП ОСОБА_4 повернуто на розгляд до господарського суду Запорізької області.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 23.08.2013 року порушено провадження у справі № 908/2167/13 за позовною заявою ФОП ОСОБА_4 про стягнення заборгованості у розмірі 357 987,16 грн., за договором поставки № 18-04/03 від 18.04.2011 року.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 26.09.2013 року у справі № 908/2167/13 (суддя - Юлдашев О.О.) у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 04.12.2013 року у справі № 908/2167/13 (головуючий суддя - Зубченко І.В., суддя - Марченко О.А., суддя - Татенко В.М.) апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_4 залишено без задоволення, рішення господарського суду Запорізької області - залишено без змін.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Запорізької області від 26.09.2013 року та постановою Донецького апеляційного господарського суду від 04.12.2013 року у справі № 908/2167/13, ФОП ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Запорізької області від 26.09.2013 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 04.12.2013 року у справі № 908/2167/13 скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування доводів касаційної скарги ФОП ОСОБА_4 посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема Господарського кодексу України (436-15) (далі - ГК України (436-15) ), Цивільного кодексу України (435-15) (далі - ЦК України (435-15) ), а також вказує на неповне встановлення обставин справи.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги ФОП ОСОБА_4 мотивовані тим, що ТОВ "АПК,ЛТД" в порушення вимог договору поставки не було сплачено вартість поставленого товару, в зв'язку з чим у ТОВ "АПК,ЛТД" виникла заборгованість в розмірі 225 009,96 грн.. основного боргу та 132 977,20 грн. 30% річних із простроченої суми.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що 06.06.2012 року порушено провадження у справі № 5009/2090/12 про банкрутство відповідача у справі - ТОВ "АПК,ЛТД", відповідно до вимог ст.ст. 11, 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції до внесення змін Законом України від 22.12.2011 року № 4212-VI (4212-17) ) (далі - Закон про банкрутство). 18.06.2012 року проведено підготовче засідання суду, на якому були визнанні грошові вимоги ініціюючого кредитора та зобов'язано у 10-ти денний строк подати до офіційного друкованого органу оголошення про порушення справи про банкрутство ТОВ "АПК,ЛТД". Оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство опубліковано в газеті "Урядовий кур'єр" № 114 від 27.06.2012 року.

З огляду на приписи п.п. 1,2 ст. 14 Закону про банкрутство місцевим господарським судом було зроблено висновок про те, що заборгованість позивача перед відповідачем є конкурсною, та виникла до порушення провадження у справі про банкрутство. Оскільки позивач, у передбачений Законом строк не звернувся до суду із грошовими вимогами до боржника, то в задоволенні його позовних вимог слід відмовити.

Суд апеляційної інстанції погодився з такими висновками суду першої інстанції, вказавши, що посилання скаржника в апеляційні скарзі на те, що на момент звернення до суду відповідач був працюючим підприємством, посилаючись на копію витягу з ЄДРПОУ відхиляються, у зв'язку з їх необґрунтованістю та невідповідністю Закону про банкрутство, звертаючи увагу на те що, в зазначеному Законі йдеться мова про момент виникнення подій та їх наслідків відповідно до певної процедури в справах про банкрутство та встановлює, що кожна подія зв'язана саме з прийняттям відповідних ухвал в провадженні про банкрутство, а не внесення даних до ЄДРПОУ.

Колегія суддів Вищого господарського суду України не погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 18.04.2011 року між ФОП ОСОБА_4 (продавець) та ТОВ "АПК,ЛТД" (покупець) було укладено договір поставки № 18-04/03 (далі-договір).

Згідно п 1.1 договору, продавець зобов'язується поставити покупцеві добові курчати бройлери (далі-товар) окремими партіями, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно оплатити його в порядку та на умовах вказаного договору.

Відповідно до п. 1.2 договору, поставка товару здійснюється окремими партіями згідно Додатку до даного договору, який є невід'ємною частиною договору (з зазначенням графіку поставки та оплати за добові курчата).

Згідно п. 2.2 договору, орієнтована загальна кількість товару становить 51 000 голів.

Відповідно до п. 3.3 договору, розрахунки по даному договору здійснюються у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунок продавця.

Відповідно до п. 3.4 а) договору, сторони погодили, що оплата кожної партії товару здійснюється в розмірі 100% вартості партії товару - за 25 календарних днів до дати поставки товару.

Згідно п. 4.3 договору, термін поставки +/-5 календарних днів від дати зазначеної в Додатку до даного договору.

Відповідно до п. 10.2 договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2011 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.

Позивач, на виконання вимог договору, двома паріями 01.07.2011 року та 10.07.2011 року здійснив відпуск товару в асортименті передбаченому договором, на загальну суму 225 009,96 грн., що підтверджується накладними, які долучені до матеріалів справи.

Відповідач оплату за поставлений товар не здійснив, таким чином, порушивши умови договору.

Відповідно до ч.1 ст. 712 ЦК України за договором поставки (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

П. 2 ст. 530 ЦК України встановлено якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 111-10 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Абз. 7 п. 11 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 року № 11 "Про деякі питання практики застосування розділу XII-1 Господарського процесуального кодексу України" (v0011600-11) передбачено, що, відповідно до частини першої статті 4-7 ГПК України судове рішення приймається за результатами обговорення усіх обставин справи, а частиною першою статті 43 названого Кодексу передбачено всебічний, повний і об'єктивний розгляд в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Недодержання судом першої або апеляційної інстанції цих норм процесуального права, якщо воно унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного розгляду справи, також є підставою для скасування судового рішення з передачею справи на новий розгляд до відповідного суду (пункт 3 частини першої статті 111-9 ГПК України), оскільки касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно ч. 1, 2 ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши в касаційному порядку судові рішення попередніх судових інстанцій та перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, прийшла до висновку, що місцевим господарським судом були допущені такі порушення норм процесуального права, які у своїй сукупності унеможливлюють встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного розгляду.

Стаття 65 ГПК України визначає дії судді по підготовці справи до розгляду з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору.

Зокрема, п. 4 згаданої статті закріплює за судом право зобов'язувати сторони, інші підприємства, установи, організації, державні та інші органи, їх посадових осіб вчиняти певні дії, витребовувати від них документи, відомості, висновки, необхідні для вирішення спору, чи знайомитись з такими матеріалами безпосередньо на місці їх знаходження.

Відповідно до п. 4.3 договору, термін поставки +/-5 календарних днів від дати зазначеної в Додатку до даного договору.

Виходячи зі змісту зазначеного пункту Додаток до договору встановлює дату від якої слід відраховувати термін поставки, що прямо пов'язано з моментом виникнення права вимоги у продавця до покупця за договором.

Однак, судами попередніх інстанцій не було витребувано вказані Додатки до договору та не надано їм належної правової оцінки.

Судом першої інстанції надано оцінку ухвалам у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "АПК,ЛТД" № 5009/2090/12 в якості доказів у справі № 908/2167/13, зокрема ухвалі господарського суду Запорізької області від 06.06.2012 року про порушення провадження у справі про банкрутство, ухвалі господарського суду Запорізької області від 18.06.2012 року за результатами підготовчого засідання та публікації оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство відповідача в газеті "Урядовий кур'єр" № 114 від 27.06.2012 року.

Однак, на час розгляду позовної заяви про стягнення заборгованості за договором поставки № 18-04/03 від 18.04.2011 року місцевим господарським судом, в матеріалах справи були відсутні вказані вище ухвали у справі про банкрутство, а докази публікації оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство відповідача в газеті "Урядовий кур'єр" № 114 від 27.06.2012 року, взагалі відсутні в матеріалах справи, протягом розгляду спору по суті судами першої та апеляційної інстанції.

Згідно зі ст.1 Закону про банкрутство конкурсні кредитором - кредитори за вимогами до боржника які виникли, до порушення провадження у справі про банкрутство. Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника які виникли, після порушення провадження у справі про банкрутство.

Судами першої та апеляційної інстанцій не надано належної оцінки договору в частині строку виконання та виникнення зобов'язання, а також моменту виникнення права вимоги у продавця за невиконання своїх зобов'язань покупцем, відповідно висновок суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, стосовно конкурсних вимог позивача є передчасним.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ст. 85 ГПК України, у разі проголошення у судовому засіданні тільки вступної та резолютивної частини рішення господарський суд повідомляє, коли буде складено повне рішення. Рішення суду яке містить вступну та резолютивну частини, підписується всім складом господарського суду і додається до справи.

Як вбачається з матеріалів справи вступну та резолютивну частину рішення господарського суду Запорізької області було проголошено 26.09.2013 року, при цьому, повний текст рішення складено та підписано 01.10.2013 року, однак матеріали справи не містять вказаного процесуального документу, що є порушенням норм процесуального права.

Відповідно до ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не дав оцінки допущеним місцевим господарським судом порушень норм процесуального права і повною мірою їх не усунув.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Оскільки при прийнятті оскаржених судових рішень судами були допущені вищеперелічені порушення норм матеріального та процесуального права, прийнятті у справі судові акти підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і, в залежності від встановлених обставин, вирішити спір у відповідності з нормами матеріального і процесуального права, що підлягають застосуванню до відповідних правовідносин.

Керуючись ст. ст. 111-7, 111-9 - 111-12 ГПК України, Вищий господарський суд України,

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення господарського суду Запорізької області від 26.09.2013 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 04.12.2013 року у справі № 908/2167/13 скасувати, справу № 908/2167/13 передати на новий розгляд до господарського суду Запорізької області в іншому складі суду.