головуючого - судді Капацин Н.В. - доповідача у справі суддів: Бернацької Ж.О. Кривди Д.С. розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 12.12.2013 у справі № 5002-15/4354-2012 господарського суду Автономної Республіки Крим за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "Консоль ЛТД" до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі Кримського центрального відділення ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" про тлумачення умов договору

за участю представників від: позивача не з"явився відповідача Рухлін І.О. (довір. від 19.12.2012)

Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 14.03.2013 у справі № 5002-15/4354-2012 відмовлено в позові Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "Консоль ЛТД" (Позивач).

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 12.12.2013 у даній справі, рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 14.03.2013 у справі № 5002-15/4354-2012 скасовано в частині відмови у позові щодо тлумачення умов пункту 1.4 та пункту 3.3 кредитного договору № 09-2462/2-1 від 27.07.2006 про процентну ставку за користування кредитом. Прийнято в цій частині нове рішення в наступній редакції: "Розтлумачити умови пункту 1.4 та пункту 3.3 кредитного договору № 09-2462/2-1 від 27.07.2006 р. наступним чином: "Передбачені пунктами 1.4 та 3.3 кредитного договору № 09-2462/2-1 від 27.07.2006 проценти за неправомірне користування кредитом є неустойкою". В іншій частині рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 14.03.2013 у справі № 5002-15/4354-2012 залишити без змін".

Не погоджуючись із вказаною постановою, Відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить Вищий господарський суд України скасувати постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 12.12.2013 у справі № 5002-15/4354-2012 та залишити в силі рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 14.03.2013 у даній справі.

В касаційній скарзі заявник вказує на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги щодо дотримання судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, на підставі кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 09-2462/2-1 від 27.07.2006, укладеного між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (перейменовано у Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк") в особі Кримського центрального відділення Промінвестбанку та Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма "Консоль ЛТД" (позичальник), Банк надає Позичальнику кредит шляхом відкриття невідновлювальної кредитної лінії в сумі, яка не може перевищувати 3 200 000,00 євро на умовах, передбачених цим договором.

В розділі 1 визначено поняття термінів, зокрема, проценти за користування кредитом - це плата, яка встановлюється банком за користування кредитом, та сплачується Позичальником у розмірі та у строки, передбачені договором. Проценти за неправомірне користування кредитом - це плата, яка встановлюється Банком за користування кредитом після настання строку його погашення та сплачується позичальником у розмірі та у строки, передбачені цим договором. При сплаті процентів за неправомірне користування кредитом проценти за користування кредитом не сплачуються.

Відповідно до пункту 3.2 вказаного договору проценти за користування кредитом нараховуються Банком на суму фактичного щоденного залишку заборгованості по отриманим коштам і сплачуються Позичальником виходячи із встановленої Банком відсоткової ставки у розмірі: 11 (одинадцять) процентів річних.

Нарахування Банком процентів здійснюється з дати першої оплати розрахункових документів Позичальника з позичкового рахунку по дату повного і остаточного повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії коштів, виходячи із умови тривалості року 360 днів та фактичної кількості днів у місяці.

Проценти за користування кредитом нараховуються Банком щомісячно в останній робочий день звітного місяця за період з останнього робочого дня попереднього місяця по день, що передує останньому робочому дню звітного місяця (крім грудня), а також в день остаточного повернення кредиту, визначеного п. 2.2 цього договору.

Згідно з пунктом 3.3 договору у випадку порушення Позичальником встановленого пунктом 2.2 договору кінцевого строку погашення отриманого кредиту Позичальник надалі сплачує проценти за неправомірне користування кредитом, виходячи із процентної ставки у розмірі 22 проценти річних, порядок нарахування та сплати яких встановлюється пунктом 3.2 договору.

Пунктом 2.2 договору встановлено графік повернення кредиту. Кінцевий термін повернення кредиту - не пізніше 30.06.2009.

10.12.2012 Товариство з обмеженою відповідальністю фірми "Консоль ЛТД" звернулося до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі "Кримського центрального відділення Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" про тлумачення умов договору № 09-2462/2-1 від 27.07.2006, а саме, виходячи з буквального значення умов, зазначених в пунктах 1.3, 1.4, 3.2, 3.3 вказаного кредитного договору слів та висловів, а у випадку незрозумілості встановити буквальне значення умов договору про процентну ставку шляхом зіставлення з іншими умовами та сенсу кредитного договору шляхом встановлення буквального значення наступного:

1) чи містять пункти 1.4 та 3.3 договору скасувальну умову застосування "процентів за користування кредитом" на майбутнє до закінчення строку дії договору та до повної виплати нарахованих за ним процентів за користування кредитом в залежності від обставин, які невідомо настануть чи ні ("у випадку порушення позичальником встановленого пунктом 2.2 договору строку погашення отриманого кредиту..")?;

2) чи є кредитний договір № 09-2462/2-1 від 27.07.2006, укладений між сторонами, змішаним договором?;

3) у випадку настання скасувальної умови застосування "процентів за користування кредитом", які належать до сплати позичальником банку відповідно до пунктів 1.4 та 3.3 договору "проценти за неправомірне користування кредитом" є платою за наданий кредит за кредитним договором або елементом будь - якого іншого та якого саме договору у складі умов кредитного договору № 09-2462/2-1 від 27.07.2006 - як змішаного договору?;

4) чи є виходячи із буквального тлумачення умов пунктів 1.4 та 3.3 кредитного договору № 09-2462/2-1 від 27.07.2006 передбачені в них "проценти за неправомірне користування кредитом" неустойкою?;

5) чи передбачена виплата позичальником банку "процентів за неправомірне користування кредитом" за відсутності зі сторони позичальника порушень умов кредитного договору № 09-2462/2-1 від 27.07.2006?;

6) чи передбачена договором виплата позичальником банку "процентів за неправомірне користування кредитом" в розмірі більшому, ніж розмір "процентів за користування кредитом"?;

7) чи тотожні за своїм буквальним значенням пункти 1.3 та 1.4 договору, визначенню їх змісту термінів "проценти за користування кредитом" та "проценти за неправомірне користування кредитом", відмінність та схожість буквального значення цих термінів?;

8) чи передбачено договором припинення виплати, нарахованої за договором "процентів за користування кредитом" до їх виплати та до спливу строку дії договору за взаємною згодою сторін на підставі підписаної сторонами додаткової угоди до договору?;

9) чи передбачений договором початок виплати "процентів за неправомірне користування кредитом" за взаємною згодою сторін на підставі підписаної між сторонами додаткової угоди до договору?;

10) чи передбачена договором виплата "процентів за неправомірне користування кредитом" замість виплати "процентів за користування кредитом" за взаємною згодою сторін на підставі підписаної між сторонами додаткової угоди до договору?;

11) чи передбачена договором виплата "процентів за користування кредитом" після настання встановлених договором умов для виплати "процентів за неправомірне користування кредитом"?

Суд першої інстанції, відмовляючи Позивачу в задоволенні позовних вимог, вказав на те, що умовою тлумачення змісту угоди є наявність спору між сторонами угоди щодо її змісту, незрозумілість понять та термінів всієї угоди або її частини, але кредитний договір був укладений між сторонами 27.07.2006 з погодженням всіх істотних умов по даному договору. На підставі викладеного місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що між сторонами фактично відсутній спір щодо змісту спірного договору.

Суд зазначає, що Позивач фактично просить роз"яснити порядок виконання договору та правову природу термінів, що не є тлумаченням правочину у розумінні статті 213 Цивільного кодексу України.

Апеляційний господарський суд скасував рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 14.03.2013 у справі № 5002-15/4354-2012 в частині відмови у позові щодо тлумачення умов пунктів 1.4, 3.3 кредитного договору № 09-2462/2-1 від 27.07.2006 про процентну ставку за користування кредитом. В цій частині прийняв нове рішення, а саме: "Розтлумачити умови пункти 1.4 та 3.3 кредитного договору № 09-2462/2-1 від 27.07.2006 наступним чином: "Передбачені пунктами 1. 4 та 3.3 кредитного договору № 09-2462/2-1 від 27.07.2006 проценти за неправомірне користування кредитом є неустойкою". В іншій частині рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 14.03.2013 у справі № 5002-15/4354-2012 залишено без змін". Суд апеляційної інстанції зазначає, що сторони визначили та роз'яснили терміни, які застосовуються у договорі, зокрема: пункт 1.3 - проценти за користування кредитом - це плата, яка встановлюється банком за користування кредитом та сплачується з позичальником у розмірі та у строки, передбачені договором.

Разом з тим, закріплене в пункті 1.4 кредитного договору від 27.07.2006 за № 09-2462/2-1 поняття визначення терміну "процентів за неправомірне користування кредитом", не містить в собі конкретних умов, які б дозволили встановити правову природу виникнення цього явища та підстав для їх застосування.

При цьому, пунктом 3.3 договору передбачено, що у випадку порушення Позичальником встановленого п. 2.2 договору строку погашення отриманого кредиту Позичальник надалі сплачує проценти за неправомірне користування кредитом, виходячи із процентної ставки у розмірі 22 процентів річних, порядок нарахування та сплати яких встановлюється п. 3.2 кредитного договору.

Главою 49 Цивільного кодексу України (435-15) визначено, що правила щодо забезпечення виконання зобов'язання, зокрема, встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що закріплені у пункті 3.3 "проценти за неправомірне користування кредитом" підпадають під дію статей 1052, 549 Цивільного кодексу України та за своєю правовою природою є неустойкою.

Крім того, нарахування 22 проценти річних згідно з пунктом 3.3 договору не відповідає ризикам банку при недотриманні умов договору, не узгоджується з вимогами пункту 6 статті 3 Цивільного кодексу України.

В іншій частині позовних вимог, судом апеляційної інстанції залишено рішення місцевого господарського суду без змін, оскільки вимоги в цій частині зводяться до роз'яснення порядку виконання договору, в тому числі нарахування санкцій та правової природи термінів, що у ньому застосовані, відтак не є тлумаченням правочину у розмінні статті 213 Цивільного кодексу України.

Колегія суддів не погоджується з правовою позицією суду апеляційної інстанцій з огляду на наступне.

Стаття 1054 Цивільного кодексу України встановлює, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитна ставка є складовою договірних зобов'язань за кредитним договором, а стаття 599 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Пунктом 2.2 договору встановлено, що кінцевий термін повернення кредиту - не пізніше 30.06.2009.

Сплата процентів за кредитним договором не може припинятися у зв'язку із закінченням терміну, на який видано кредит.

В пункті 1.4 договору передбачено, що проценти за неправомірне користування кредитом - це плата, яка встановлюється Банком за користування кредитом після настання строку його погашення та сплачується позичальником у розмірі та у строки, передбачені цим договором. При сплаті процентів за неправомірне користування кредитом проценти за користування кредитом не сплачуються.

Договором надано право банку змінювати процентну ставку за користування кредитом. Сторонами у договорі узгоджено, що процентна ставка у розмірі 11% річних з 30.06.2009 збільшується до 22% річних.

Тому при застосуванні процентної ставки в розмірі 22% не може застосовуватися ще й ставка в розмірі 11%.

Проценти за користування кредитом та проценти за неправомірне користування кредитом - це плата, яка встановлюється Банком за користування кредитом.

Зазначені в кредитному договорі проценти є складовою грошового зобов'язання.

Тому, судом апеляційної інстанції неправомірно визначено, що проценти у розмірі 22%, передбачені пунктом 3.3 договору є неустойкою.

В розділі 6 договору передбачена відповідальність сторін договору за невиконання договірних зобов"язань, в тому числі неустойка.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі статтею 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Відповідно до частини 2 статті 67 Господарського кодексу України підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

При укладенні договору сторони погодили розмір та порядок нарахування процентів за користування кредитними коштами та збільшення відсоткової ставки.

Відповідно до статті 213 Цивільного кодексу України зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами).

Так, при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів.

Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.

Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

Підставою для тлумачення судом угоди є наявність спору між сторонами угоди щодо її змісту, невизначеність і незрозумілість буквального значення слів, понять і термінів тексту всієї угоди, що не дає змогу з'ясувати дійсним зміст угоди або її частини, а волевиявлення сторони правочину не дозволяє однозначно встановити її намір.

Тобто, у розумінні наведених приписів, на вимогу однієї або двох сторін договору суд може постановити рішення про тлумачення змісту цього договору без зміни його умов.

Водночас, суд апеляційної інстанції здійснивши тлумачення пункту 3.3 договору, фактично створив нові умови, які відсутні в змісті спірного пункту, не врахувавши того, що тлумачення не може створювати, а лише роз"яснює існуючі умови угоди.

Враховуючи викладене, постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 12.12.2013 у справі № 5002-15/4354-2012 підлягає скасуванню.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з правовою позицією суду першої інстанції та вважає, що позовні вимоги Позивача не підлягають задоволенню, рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 14.03.2013 у справі № 5002-15/4354-2012 залишається без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 111-5 - 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" задовольнити.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 12.12.2013 у справі № 5002-15/4354-2012 скасувати.

Рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 14.03.2013 у справі № 5002-15/4354-2012 залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "Консоль ЛТД" (95022, Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, вул. Бородіна, 16, код ЄДРПОУ 20676633) на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (01001, м. Київ, пров. Шевченка, 12, код ЄДРПОУ 00039002) судовий збір у розмірі 802,90 грн.