головуючого судді: Ходаківської І.П. суддів Фролової Г.М. (доповідача), Яценко О.В. за участю представників: позивача Лазаренко Ю.Г., дов. від 31.12.13 Герасименко І.В., дов. від 31.12.13 відповідача Притула Г.Ю., дов. від 03.01.14 розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація - 109 Голосіївського району" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.12.13 у справі № 910/12492/13 господарського суду міста Києва за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" до Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація - 109 Голосіївського району" про стягнення 2 906 324,92 грн.

Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація - 109 Голосіївського району" про стягнення 2469916,45 грн. заборгованості, 1701,30 грн. інфляційних втрат, 63260,69 - 3% річних, 247950,66 грн. пені, 123495,82 грн. штрафу. Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі щодо оплати за надані послуги та обґрунтовано приписами статей 526, 527, 625 Цивільного кодексу України, Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" (2918-14) .

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.09.2013 (суддя Пінчук В.І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.12.2013 (судді: Шапран В.В. - головуючий, Андрієнко В.В., Буравльов С.І.) позов задоволено. Стягнуто з Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація - 109 Голосіївського району" на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" 2469916,45 грн., 1701,30 грн. інфляційних втрат, 63260,69 - 3% річних, 247950,66 грн. пені, 123495,82 грн. штрафу та 58126,50 грн. судового збору. Мотивуючи рішення та постанову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що обсяг наданих позивачем послуг визначено актами про зняття показників лічильників відповідно до умов договору. Рішення та постанова обґрунтовані приписами статей 525, 526, 612, 625 Цивільного кодексу України, статей 193, 275 Господарського кодексу України.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, Комунальне підприємство "Житлово-експлуатаційна організація - 109 Голосіївського району" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати, прийняти нове рішення, яким у позові відмовити, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 626, 628 Цивільного кодексу України, статті 180 Господарського кодексу України, Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (1875-15) . Заявник вважає, що судами не були досліджені усі обставини справи, що призвело до помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог. Заявником надані також уточнення до касаційної скарги.

Позивач надав відзив на касаційну скаргу та просить рішення та постанову у справі залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

В судовому засіданні 06.03.2014 оголошувалась перерва на 13.03.2014 на 10 год. 25 хв. відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши доповідь судді Фролової Г.М., пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм чинного законодавства та доводи касаційної скарги, колегія суддів відзначає наступне.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 02.03.2006 між сторонами у справі було укладено договір № 06420/2-01 на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднанні мережі, за умовами якого позивач зобов'язався надавати абоненту послуги з постачання питної води та приймання стічних вод у систему каналізації м. Києва відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації м. Києва, а відповідач зобов'язався приймати надані послуги та здійснювати оплату наданих послуг на умовах цього договору, дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затвердженими наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994 р. (z0165-94) , Правилами приймання стічних вод підприємства у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затвердженими наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002 р. № 37 (z0402-02) , а також дотримуватися норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим договором. Відповідно до пункту 2.1.1 договору, облік поставленої води здійснюється за показниками засобів обліку, зареєстрованих у позивача. У випадку наявності у відповідача декількох об'єктів водоспоживання, облік спожитої води здійснюється з урахуванням показників всіх засобів обліку, зареєстрованих у позивача. Відповідно до пункту 2.1.4. вказаного договору, кількість стічних вод, які надходять у міську каналізаційну мережу, визначається за показами засобів обліку стічних вод, або за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та з інших джерел водопостачання, згідно з показами засобів обліку води та/або іншими способами визначення об'ємів стоків у відповідності до Правил користування та місцевих правил приймання. Зняття показників із засобів обліку здійснюється щомісячно представником постачальника, позивача, у присутності представника абонента, відповідача, у строки згідно з графіком обслуговування постачальника. В разі, якщо абонент не забезпечить для зняття показників присутності свого представника, показники, що знятті постачальником є підставою для виставлення розрахункових документів на оплату послуг (пункт 2.1.2 договору). Згідно з пунктом 2.2.1 вказаного договору постачальник щомісячно направляє до банківської установи абонента розрахункові документи (в електронному вигляді - дебетові повідомлення тощо) для оплати за поставлену абоненту воду та прийняті стічні води відповідно до встановлених тарифів. Пунктом 2.2.2 договору погоджено, що абонент здійснює оплату вартості послуг щомісячно у безготівковій формі у 10 - ти денний термін з дня направлення постачальником розрахункового документу до банківської установи абонента.

З матеріалів справи вбачається, що предметом судового розгляду у даній справі є вимога Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" про стягнення з Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація - 109 Голосіївського району" 2469916,45 грн. заборгованості за договором на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднанні мережі за період з 01.09.2011 по 31.03.2013, також 1701,30 грн. інфляційних втрат, 63260,69 - 3% річних, 247950,66 грн. пені, 123495,82 грн. штрафу.

Згідно з частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначені Законом України "Про житлово-комунальні послуги" (1875-15) , статтею 1 якого унормовано, що комунальні послуги -це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо - та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

За змістом статті 19 цього Закону відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Частиною першою статті 26 Закону установлено істотні умови договору між виконавцем/виробником та споживачем, а частиною четвертою визначено, що у разі, якщо виконавець не є виробником, відносини між ним та виробником регулюються окремим договором, який укладається відповідно до вимог цієї статті.

Правила користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджені наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 р. № 65 (z0165-94) , які були чинними на момент укладання договору, втратили чинність 18.10.2008 у зв'язку з набуттям чинності Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства від 27.06.2008 № 190 (z0936-08) , пунктом 3.1 яких унормовано, що розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на підставі показів засобів обліку.

Відповідно до пункту 3.13 Правил № 190 від 27.06.08 (z0936-08) суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення. Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів (котелень), фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності. Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором.

Задовольняючи позов у повному обсязі, господарські суди попередніх інстанцій виходили, зокрема, з того, що обсяг наданих послуг з водопостачання та водовідведення сторонами визначено актами про зняття показників водолічильників у відповідності із договором; умовами укладеного між сторонами договору не встановлено звільнення абонента від сплати за надані йому послуги постачальником води, яка підігрівається в теплових пунктах, що не перебувають на балансі абонента.

Втім, зазначені висновки визнаються колегією суддів передчасними та такими, що зроблені без встановлення фактичних обставин справи з урахуванням положень наведеного вище законодавства, що є порушенням принципу всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Зокрема, судами не з'ясовано, де знаходяться засоби обліку, що фіксують обсяги питної води, поданої до теплових пунктів (котелень) та за якими кодами знімаються показання з вказаних засобів обліку. Не з'ясовано судами і те, чи є позивач виконавцем послуг з постачання гарячої води; чи регулюються питання щодо надання послуг з постачання води, що йде на підігрів, умовами договору № 06420/2-01 від 02.03.2006, який визначено підставою позову, та, відповідно, не встановлено обсяг послуг, наданих позивачем за цим договором. Відтак, не перевіреним залишився також і розрахунок суми боргу.

Поза увагою судів залишились доводи та заперечення відповідача, зокрема, щодо наявності договірних відносин з АЕК "Київенерго" на постачання теплової енергії у гарячій воді, чим порушено приписи статей 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, доводи касаційної скарги частково підтвердженні матеріалами справи. Відповідно до приписів статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні чи постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Разом з цим, до повноважень касаційної інстанції віднесено скерування справи на новий розгляд за результатами розгляду касаційної скарги. Порушення судами процесуальних норм, та не з'ясування обставин від яких залежить законність рішення у спорі є підставою для скасування переглянутих судових актів та скерування справи для нового розгляду. При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від установлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.