головуючого суддів: С.Могил, Є.Борденюк, І. Вовка, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Група компаній Бастіон" на постанову від 13.01.2014 Донецького апеляційного господарського судуу справі № 913/1580/13 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гуров і К" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Група компаній Бастіон" про стягнення 60 326,88 грн В судове засідання представники сторін не з'явились Заслухавши суддю-доповідача - Є. Борденюк та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України

У червні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Гуров і К" звернулось до Господарського суду Луганської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Група компаній Бастіон" 60 326,88 грн, з яких 47 164,80 грн основної заборгованості, 240,46 грн інфляційних, 1 358,16 грн 3% річних та 11 563,46 грн пені.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 30.05.2012 між ТОВ "Гуров і К" та ТОВ "Група компаній Бастіон" укладений договір № 3/05-12, згідно з яким позивач (замовник) доручив, а відповідач (виконавець) зобов'язався виготовити поліграфічну продукцію та надати поліграфічні послуги шляхом поставки визначеної продукції.

Асортимент поліграфічної продукції, її кількість та вид узгоджуються сторонами у відповідній специфікації (п. 1.2 Договору); вартість робіт визначається у відповідній специфікації (п. 3.1 Договору).

Відповідно до п. 3.2 Договору відповідач мав сплатити за цим договором кошти шляхом переказу передплати (не менш ніж 25% від загальної суми замовлення) та остаточної суми за фактом отримання готової продукції.

За період з 03.05.2012 по 31.05.2013 позивач здійснив поставку продукції на загальну суму 136 257,17 грн. Відповідач сплатив за цей період продукцію на суму 89 092,37 грн. Борг складає 47 164,80 грн, на який нараховані інфляційні, річні та пеня.

У листопаді 2013 року позивач відмовився від позовних вимог про стягнення 4000 грн основної заборгованості та 240,46 грн інфляційних нарахувань з мотивів оплати відповідачем зазначеного боргу.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 27.11.2013 (суддя А. Ворожцов) провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення заборгованості в сумі 4 000,00 грн та інфляційних нарахувань в сумі 240,46 грн припинене з огляду на відмову позивача від позову у цій частині; у задоволені решти позовних вимог відмовлено, з наступним обґрунтуванням.

У відповідності до специфікації № 1, яка є невід'ємною частиною договору позивач мав виготовити та поставити коробки картонні розмірами 124x195x30 " НЕО ПЛЮС" 400 г у кількості 88 тис. одиниць за ціною 0,4833 грн без ПДВ, або в сумі 51040, 00 грн з ПДВ

Визначена договором кількість продукції та її вартісна величина поставлена позивачем, прийнята відповідачем та оплачена, що підтверджується позовною заявою.

Поставка продукції понад обсяги, передбачені договором, є позадоговірною поставкою. А тому відсутні правові підстави для примусу відповідача оплатити отриману продукцію у межах договірних зобов'язань.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 13.01.2014 (колегія суддів: Д. Попков, І. Зубченко, В.Татенко), рішення Господарського суду Луганської області від 27.11.2013 скасоване в частині відмови у задоволені позовних вимог про стягнення заборгованості в сумі 43 164,80 грн, пені в сумі 965, 98 грн та 3% в сумі 1 358,16 грн, та прийняте нове рішення, яким в цій частині позовні вимоги задоволені, у зв'язку з чим апеляційний господарський суд змінив резолютивну частину рішення місцевого господарського суду, виклавши її у відповідній редакції.

постанова мотивована тим, що поставка продукції як у обсягах визначених укладеним між сторонами договором, так і поза такими обсягами, здійснена позивачем на підставі видаткових накладних, реквізити яких не містять посилань на договір. Поставка продукції за видатковими накладними між господарюючими суб'єктами є способом укладення сторонами договору у спрощеній формі і виникнення на підставі таких накладних прав і обов'язків сторін.

Відповідно до положень ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Предметом позовної вимоги є стягнення боргу за поставлену та частково несплачену продукцію. А тому заборгованість з оплати продукції, як поставленої у межах договору від 03.05.2012, так і за видатковими накладними, підлягає до стягнення у судовому порядку. Пеня за прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати продукції, поставленої за видатковими накладними, задоволенню не підлягає, оскільки застосування такої відповідальності передбачає узгодження сторін.

Звертаючись до суду з касаційною скаргою, відповідач посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції при ухвалені оскаржуваного судового рішення норм права, просить постанову скасувати, рішення місцевого господарського суду залишити без зміни.

При цьому, скаржник наголошує на тому, що заборгованість за поставлений товар виникла поза межами відносин за договором №3/05-12 від 03.05.2012, а тому посилання позивача на відповідний договір як на підставу своїх вимог свідчить про обрання останнім неправильного способу захисту права.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з такого.

Колегія суддів Вищого господарського суду України підтримує правову позицію апеляційного господарського суду щодо кваліфікації наявних між сторонами і інших ніж ті, що виникли на підставі договору № 3/05-12 від 03.05.2012, відносин як договірних, оскільки, встановлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини свідчать про наявність між сторонами договірних відносин з поставки продукції, оформлених у спрощеній формі шляхом визначення істотних умов таких зобов'язань у видаткових накладних, на які посилається позивач на як підставу своїх позовних вимог.

З огляду на зазначене, апеляційним господарським судом надана правомірна оцінка досліджуваним правовідносинам, зокрема, вимогам позивача про стягнення заборгованості, обґрунтованих посиланням на фактичне постачання продукції за вказаними накладними.

Мотивування апеляційним господарським судом рішення іншими нормами матеріального права ніж тими, на які посилається позивач, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог.

Часткове задоволення апеляційним господарським судом позовних вимог в частині стягнення заявлених інфляційних втрат, 3 % річний та пені є правомірним з огляду на мотиви викладені у постанові апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України