Могил С.К. (головуючий), Борденюк Є.М., Вовк І.В. (доповідач), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу підприємства теплових мереж "Ковельтепло" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 12.12.2013 року у справі № 903/670/13 за позовом Ковельського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі підприємства теплових мереж "Ковельтепло" до Ковельської міської організації профспілки працівників освіти і науки про стягнення заборгованості,

У липні 2013 року Ковельський міжрайонний прокурор звернувся до господарського суду Волинської області в інтересах держави в особі підприємства теплових мереж "Ковельтепло" з позовною заявою до Ковельської міської організації профспілки працівників освіти і науки про стягнення заборгованості в сумі 122 174,39 грн., пені в сумі 122 174,39 грн., 222,11 грн. інфляційних сум, 3 % річних в сумі 1 357,96 грн. та 7% штрафу в сумі 8 552,21 грн. у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем оплати послуг з теплопостачання за договором на відпуск теплової енергії від 05.11.2012 року № 120.

Рішенням господарського суду Волинської області від 18.09.2013 року (суддя Кравчук В.О.) позов задоволено та стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 122 174,39 грн., пеню в сумі 122 174,39 грн., 222,11 грн. інфляційних сум, 3 % річних в сумі 1 357,96 грн. та 7% штрафу в сумі 8 552,21 грн.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 12.12.2013 року (судді Демидюк О.О., Бригинець Л.М., Тимошенко О.М.) зазначене рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково і стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість у сумі 35 674,39 грн., пеню в сумі 2 330,85 грн., 44,30 грн. інфляційних сум, 3% річних в сумі 498,60 грн., 7% штрафу в сумі 5 974,32 грн., а в решті позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач вважає, що судом апеляційної інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняту ним постанову скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Відзиви на касаційну скаргу від прокурора та відповідача до суду не надходили.

Заслухавши пояснення представника позивача та прокурора, дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, що 05.11.2012 року між підприємством теплових мереж "Ковельтепло" (теплопостачальна організація) і Ковельською міською організацією професійної спілки працівників освіти і науки (споживач) було укладено договір № 120 на відпуск теплової енергії, за умовами якого теплопостачальна організація зобов'язується відпускати споживачу теплову енергію для об'єкту в м. Ковель по вул. Незалежності, 94, а споживач зобов'язується оплачувати вартість теплової енергії в строк та на умовах, визначених в даному договорі.

Відповідно до п. 3.2 договору розрахунковий період оплати послуг - один календарний місяць.

Підпунктом "в" пункту 2.9, пунктом 3.2 договору визначено, що відповідач як споживач зобов'язаний проводити щомісячно оплату за послуги з теплопостачання не пізніше 15 числа, наступного за розрахунковим, місяця на підставі виставлених рахунків.

Згідно з п. 3.3 договору у разі утворення заборгованості споживачем, поточна проплата зараховується на погашення попередніх боргів починаючи з першого місяця за котрий була проведена своєчасна оплата.

За період з листопада 2012 року по квітень 2013 року позивачем виставлено рахунки на оплату на загальну суму 122 174, 39 грн.

У період з січня 2013 року по травень 2013 року відповідачем на виконання договору від 05.11.2012 року № 120 здійснювалася оплата за одержану теплову енергію.

Здійснену відповідачем оплату було зараховано позивачем з посиланням на п.3.3 договору в рахунок погашення заборгованості відповідача за минулі періоди.

Предметом даного судового розгляду є вимоги постачальника до споживача про стягнення заборгованості, пені, 3 % річних, інфляційних сум та штрафу у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язання з оплати одержаних послуг за договором на відпуск теплової енергії.

Висновок суду апеляційної інстанції про скасування рішення місцевого господарського суду та про часткове задоволення позову про стягнення заборгованості, пені, 3 % річних, інфляційних сум та штрафу обґрунтовано встановленням обставин порушення відповідачем зобов'язання з оплати послуг за спірним договором, відсутністю підстав для зарахування оплат в рахунок погашення заборгованості відповідача за минулі періоди, перерахунком суми заборгованості з урахуванням часткової її оплати, а також непоширенням на відповідача дії Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" (686-14) .

Відповідно до ст. 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно з положеннями ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов не допускається.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

У той же час, дійшовши висновку про безпідставність зарахування коштів, сплачених відповідачем за період з січня по травень 2013 року, в рахунок погашення заборгованості за минулі періоди, суд апеляційної інстанції не врахував, що за умовами п. 3.3 договору у разі утворення заборгованості споживачем, поточна проплата зараховується на погашення попередніх боргів починаючи з першого місяця за котрий була проведена своєчасна оплата, та не з'ясував обставин, пов'язаних з можливістю віднесення цих оплат на минулі періоди відповідно до умов договору.

Разом з тим, суд першої інстанції не звернув уваги на умови п. 3.3 договору та не перевірив доводів позивача щодо можливості зарахування коштів, які надійшли від відповідача за надані послуги теплопостачання, в погашення минулої заборгованості, та не навів цим обставинам правової оцінки.

До того ж, суди обох інстанцій не з'ясували в яких розмірах здійснена оплата заборгованості відповідачем за укладеним договором і за які минулі періоди та в якій сумі можливе здійснення зарахування цих оплат позивачем за умовами договору.

Водночас, ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За п. 4.1 договору у випадку несвоєчасної оплати за послуги споживачу нараховується пеня в розмірі 1% суми простроченого платежу за кожен день, відповідно до Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" (686-14) від 01.07.1999 року, а за прострочення понад 30 днів додатково нараховується штраф у розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що Ковельська міська організація профспілки працівників освіти і науки є неприбутковою організацією.

Таким чином, Вищий господарський суд України погоджується з висновком апеляційного господарського суду, що відповідач не може бути віднесений до суб'єктів підприємницької діяльності, а отже дія Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" (686-14) на нього не поширюється, а тому нарахування пені слід проводити із застосуванням приписів Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (543/96-ВР) .

Водночас, судом апеляційної інстанції не наведено розрахунків, з яких виходив суд, задовольняючи позов у частині стягнення заборгованості в сумі 35 674,39 грн., пені в сумі 2 330,85 грн., 44,30 грн. інфляційних сум, 3% річних в сумі 498,60 грн., 7% штрафу в сумі 5 974,32 грн.

Отже, висновок судів обох інстанцій про стягнення у різному розмірі заборгованості, пені, інфляційних сум, 3% річних та штрафу не грунтується на матеріалах справи, є передчасним та зроблений без дослідження всіх фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.

За таких обставин, оскаржені судові рішення не можна визнати законними й обґрунтованими, і тому вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене і вирішити спір з дотриманням вимог закону.

З огляду наведеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу підприємства теплових мереж "Ковельтепло" задовольнити частково.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 12.12.2013 року та рішення господарського суду Волинської області від 18.09.2013 року скасувати, і справу № 903/670/13 передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.