Черкащенка М.М. - головуючого (доповідач), Жукової Л.В., Нєсвєтової Н.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Рівнеазот" на постанову та на рішення Київського апеляційного господарського суду від 15.01.2014 року господарського суду міста Києва від 25.11.2013 року у справі господарського суду міста Києва за позовом Публічного акціонерного товариства "Рівнеазот" до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про визнання договору поставки природного газу № 10/09-П від 31.10.2009 року недійсним в засіданні взяли участь представники:

- позивача: Бруль А.С., - відповідача: Мельник В.В.

У квітні 2013 року Публічного акціонерного товариства "Рівнеазот" (далі - ПАТ "Рівнеазот") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (ПАТ "НАК"Нафтогаз України") про визнання недійсним договору поставки природного газу № 10/09-П від 31.10.2009 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що договір поставки природного газу № 10/09-П від 31.10.2009 року укладений із порушенням ч.1 ст. 203 ЦК України, оскільки суперечить Закону України "Про ціни і ціноутворення" (5007-17) та Постанові НКРЕ № 1128 від 01.10.2009 року (1128-2009-п) .

Рішенням господарського суду міста Києва від 25.11.2013 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.01.2014 року рішення місцевого господарського суду від 25.11.2013 року залишено без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Судові акти вмотивовані відсутністю обставин, з якими закон пов'язує недійсність договору.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, ПАТ "Рівнеазот" подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.01.2014 року та рішення господарського суду міста Києва від 25.11.2013 року скасувати і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилається на те, що судами неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових рішень.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 31.10.2009 року між НАК "Нафтогаз України" (продавець) та ВАТ "Рівнеазот" (покупець) було укладено договір на поставку природного газу № 10/09-П, відповідно до умов якого продавець зобов"язується у лютому-червні 2009 року передати у власність покупцю природний газ, а покупець зобов"язується прийняти та оплатити на умовах даного договору, в обсязі, вказаному в розділі 2 даного договору.

Згідно з п.4.1 договору, ціна за 1000 куб.м. природного газу, який передається за даним Договором складає 1899,25 грн., крім того 92,30 грн. сума витрат по транспортуванню природного газу магістральними трубопроводами, крім того 398,31 грн. сума ПДВ, разом:2389,86 грн.

Позивач просить визнати недійсним договір на поставку природного газу № 10/09-П від 31.10.2009 року з підстав того, що він не відповідає ч.1 ст. 203 ЦК України, так як суперечить Закону України "Про ціни і ціноутворення" (5007-17) та постанові НКРЕ № 1128 від 01.10.2009 року (1128-2009-п) "Про затвердження рівня ціни на природний газ для підприємств-виробників азотних мінеральних добрив", зокрема в частині ціни за 1000 куб.м. природного газу, граничний рівень якої за постановою НКРЕ № 1128 (1128-2009-п) встановлений на рівні 1584,40 грн. за 1000 куб.м., тоді як за умовами укладеного договору ціна газу за 1000 куб.м. складає 1899,25 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору на поставку природного газу № 1128 від 01.10.2009 року (1128-2009-п) , суди попередніх інстанцій виходили з того, що відсутні правові підстави, з якими законодавець пов"язує недійсність договору, оскільки укладений між сторонами договір відповідає вимогам чинного законодавства, зокрема постанові НРКЕ № 195 від 19.02.2009 року (v0195227-09) та № 648 від 01.06.2009 року (v0648227-09) , яка встановлювала граничний рівень ціни на природний газ на поставки газу на період, вказаний у спірному договорі.

Колегія суддів вважає, що дані висновки попередніх інстанцій є законними та обгрунтованими з огляду на наступне.

Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 ЦК України, статтями 207, 208 ГК України.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Отже ч. 1 приписів вищенаведеної правової норми визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Правила щодо змісту договору встановлені ч.1. ст. 628 ЦК України, згідно якої зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.3 ст. 631 ЦК України, сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Враховуючи приписи зазначених статей, а також те, що укладений договір від 31.10.2009 року врегулював між сторонами відносини щодо поставки природного газу за період лютий 2009 р. - червень 2009 року, тобто відносини, які виникли до моменту укладення спірного договору і в указаний період поставки газу діяли постанови НКРЕ № 195 від19.02.2009 року (v0195227-09) та № 648 від 01.06.2009 року (v0648227-09) , якими граничний рівень ціни за 1000 куб.м. природного газу був встановлений на рівні 1899,25 грн. і саме ця ціна була погоджена сторонами у спірному договорі, то колегія суддів погоджується з висновками попередніх інстанцій про відповідність спірного договору вимогам чинного законодавства, в тому числі і в частині ціни, яка була встановлена на законодавчому рівні для поставки газу у період врегульованому сторонами у договорі.

Доводи скаржника про необхідність встановлення ціни за 1000 куб.м. природного газу на рівні 1584,40 грн., тобто ціни яка встановлювалась постановою НКРЕ № 1128 від 01.10.2009 року (1128-2009-п) і була чинна на момент укладення спірного договору не можуть братись судом до уваги, оскільки, спростовуються встановленими судами попередніх інстанцій обставинами, а також тим, що вказана НКРЕ № 1128 від 01.10.2009 року (1128-2009-п) не має зворотньої дії в часі, а отже не може поширюватись на правовідносини, які існували до її прийняття.

Відповідно до приписів ст. 111-7 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи зазначене, оскаржувані судові рішення є такими, що прийняті на підставі повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому, судова колегія не вбачає підстав для їх зміни чи скасування.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Рівнеазот" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.01.2014 року та рішення господарського суду міста Києва від 25.11.2013 року у справі № 910/6286/13 залишити без змін.