головуючого судді Гончарука П.А., судді Кондратової І.Д. (доповідач), судді Стратієнко Л.В., за участю представників сторін від позивача Саніна Г.В., від відповідача не з'явився; від третьої особи 1 Поздєєва Н.М.; від третьої особи 2 Косова О.Я.; розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Керченської філії ДП "Адміністрація морських портів України" на рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 20.11.2013 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 13.01.2014 року у справі № 901/3100/13 Господарського суду Автономної Республіки Крим за позовом Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" до Приватного підприємства "Глобал Марин" треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - 1. Кримське республіканське підприємство "Порт - Термінал" 2. Державне підприємство "Керченський морський рибний порт" про стягнення 1 084 700,81 грн

У вересні 2013 року Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Керченської філії ДП "Адміністрація морських портів України" (надалі - ДП "Адміністрація морських портів України", позивач) звернулося до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом, у якому (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) просило стягнути з Приватного підприємства "Глобал Марин" (надалі - ПП "Глобал Марин", відповідач) корабельний збір на суму 1084700,81 грн за вхід в акваторію морського порту Керч та вихід з неї суден, що знаходились під агентським обслуговуванням відповідача, протягом червня - вересня 2013 року.

Підставою для звернення з цим позовом позивач визначив порушення відповідачем умов договору № 03-02-035/КО від 18.11.2011 року, ст. 22 Закону України "Про морські порти України" та Порядку справляння та розміри ставок портових зборів, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 27.05.2013 року № 316 "Про портові збори" (z0930-13) , якими визначено процедуру справляння корабельного збору.

Відповідач проти позову заперечував, зазначаючи, що судна, які знаходились під агентським обслуговуванням відповідача, не здійснювали вхід в акваторію морського порту Керченського морського торгового порту, а використовували судновий хід, який згідно ст. 1 Закону України "Про морські порти України" розташований за межами акваторії порту, проходили Керч-Єнікальський канал, підхідний канал Керченського морського торгового порту та підхідний канал Керченського морського рибного порту, за що відповідач сплатив канальний збір, і після цього заходили у внутрішню акваторію Керченського морського рибного порту.

Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 20.11.2013 року (суддя Медведчук О.Л.) в задоволенні позову відмовлено.

За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 13.01.2014 року (колегія суддів у складі: головуючого судді Рибіної С.А., суддів: Гоголя Ю.М., Гонтаря В.І.) в задоволенні апеляційної скарги позивача відмовлено, а рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими рішеннями, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм Закону України "Про морські порти України" (4709-17) , положень постанови Кабінету Міністрів України від 03.06.2013 року № 406 "Деякі питання акваторії морських портів" (406-2013-п) та наказу Міністерства інфраструктури України від 27.05.2013 року № 316 "Про портові збори" (z0930-13) , просить скасувати прийняті у справі судові рішення та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог повністю.

Заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представників позивача та третіх осіб, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційну скаргу слід задовольнити частково з таких підстав.

У справі, яка переглядається, господарські суди попередніх інстанцій встановили, що 18.11.2011 року між ДП "Керченський морський торговельний порт" (порт) та ПП "Глобал Марин" (агент) був укладений договір № 03-02-019/КО (надалі - договір), згідно з умовами якого порт зобов'язувався надати послуги суднам під українськими та іноземними прапорами, які заходять до порту м. Керчі, проходять транзитом по Керч - Єнікальському каналу в/із Азовського моря та знаходяться під агентським обслуговуванням агента, а агент - оплатити вартість цих послуг, а також портових зборів в порядку та розмірі, визначеними у розділі 5 договору.

Згідно пункту 8.1 договору сторони погодили, що у разі зміни або доповнення нормативних документів вони є обов'язковими для обох сторін з моменту набрання ними чинності. У разі зміни державних регульованих цін (тарифів), вони вступають в дію в порядку, передбаченому законодавством України. При зміні вільних тарифів порту та умов господарської діяльності порт застосовує нові тарифи з дати їх введення в дію та повідомляє про це агента.

Суди встановили, що позивач у справі - ДП "Адміністрація морських портів України" є правонаступником ДП "Керченський морський торговельний порт", яке на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 04.03.2013 року № 133-р "Про погодження пропозиції щодо реорганізації державних підприємств морського транспорту" (133-2013-р) на підставі наказу Міністерства інфраструктури України 19.03.2013 року № 163 (v0163733-13) було реорганізовано шляхом виділу стратегічних об'єктів портової інфраструктури, іншого майна, прав та обов'язків стосовно них.

13.07.2013 року сторони підписали додаткову угоду № 7 до договору, у п. 4 якої погодили, що порядок справляння, розміри ставок портових зборів, тарифів на спеціалізовані послуги підлягають державному регулюванню та визначаються відповідно до нормативно-правових актів, якими затверджені відповідні збори, плата, тарифи. У разі внесення змін та (або) доповнень до нормативно-правових актів, якими затверджені відповідні збори, плата, тарифи сторони під час розрахунків, застосовують вищезазначені нормативно-правові акти з урахуванням змін та (або) доповнень з моменту набрання чинності такими змінами та (або) доповненнями.

27.05.2013 року наказом Міністерства інфраструктури України від № 316 (z0930-13) "Про портові збори" (набрав чинності 15.06.2013 року) було затверджено Порядок справляння та розміри ставок портових зборів та Порядок обліку та використання коштів від портових зборів. Згідно п. 1.2 Порядку справляння та розмірів ставок портових зборів передбачено справляння корабельного збору на користь користувача портової акваторії, а також власника операційної акваторії причалу (причалів), збудованої до набрання чинності Законом України "Про морські порти України" (4709-17) . Розмір ставок корабельного збору визначений у Додатку 2 до Порядку справляння та розмірів ставок портових зборів

03.06.2013 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 406 (406-2013-п) "Деякі питання акваторій морських портів" (набрала чинності 21.06.2013 року), якою визначив межі акваторії морського порту Керч, що надана у користування ДП "Адміністрація морських портів України".

Причиною виникнення спору у справі стало питання щодо наявності правових підстав для стягнення з ПП "Глобал Марин" корабельного збору в зв'язку з проходженням Керченським підхідним каналом та Керч-Єнікальським каналом суден, що знаходились під агентським обслуговуванням відповідача та прямували для виконання вантажних операцій до причалів №№ 8, 9, 10 Кримського республіканського підприємства "Порт-Термінал", що розташовані в акваторії Державного підприємства "Керченський морський рибний порт".

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що морські судна, які знаходилися під агентуванням відповідача, не здійснювали вхід в акваторію Керченського морського торговельного порту, а лише проходили Керч-Єнікальським каналом та Керченським підхідним каналом, які є судновим ходом і не підпадають під поняття акваторії морського порту. Крім того, суд дійшов висновку, що послуги, вартість яких відшкодовується за рахунок сплати корабельного збору, надавалися відповідачу третіми особами по даній справі, тоді як одночасно доказів надання таких послуг позивачем відповідачу суду надано не було.

Погоджуючись з наведеними судом першої інстанції мотивами відмови у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд додатково зазначив, що корабельний збір сплачується тільки у випадку здійснення входу та виходу суден з внутрішньої акваторії Керченського морського торгівельного порту. Оскільки судна відповідача не входили у внутрішню акваторію Керченського морського торговельного порту, що не заперечується позивачем, і послуги, які оплачуються корабельним збором, позивачем відповідачу не надавались, а надавалися третіми особами - Державним підприємством "Керченський морський рибний порт" та Кримським Республіканським підприємством "Порт-Термінал" за договорами від 01.01.2013 року № 25-6/06/13 та від 06.06.2013 року № 01/06-06, апеляційний господарський суд визнав вірним висновок суду про відмову у задоволенні позову.

Проте погодитись з наведеним не можна, оскільки висновки судів зроблені при неповному з'ясуванні всіх обставин справи, є суперечливими та такими, що ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права.

Згідно абз. 3 п. 4 ст. 22 Закону України "Про морські порти України" корабельний збір справляється на користь користувача портової акваторії, а також власника операційної акваторії причалу (причалів), збудованої до набрання чинності цим Законом.

Згідно п. 2.1 Порядку справляння та розмірів ставок портових зборів із суден груп А, Б і Г корабельний збір справляється за одиницю умовного об'єму судна (за 1 куб. м об'єму судна) за кожний вхід в акваторію морського порту, операційну акваторію причалу (причалів), а також вихід з акваторії порту, операційної акваторії причалу (причалів) за ставками, наведеними у додатку 2 до цього Порядку.

Визначення терміну "акваторія морського порту (портова акваторія)" наведено у п. 2 ст. 1 цього Закону, зокрема, акваторія морського порту (портова акваторія) це визначена межами частина водного об'єкта (об'єктів), крім суднового ходу, призначена для безпечного підходу, маневрування, стоянки і відходу суден.

Відповідно до п. 3 ст. 8 Закону України "Про морські порти України" межі акваторій морських портів визначаються і змінюються Кабінетом Міністрів України без порушення меж акваторій суміжних морських рибних портів та річкових портів. Відведення акваторії морського порту (надання в користування) адміністрації морських портів України здійснюється на підставі рішення Кабінету Міністрів України відповідно до закону.

Суди попередніх інстанцій, дійшовши висновку про те, що проходження суден Керч-Єнікальським та Керченським підхідним каналами не відповідає поняттю портової акваторії та операційної акваторії, безпідставно перебрали на себе виключні повноваження Кабінету Міністрів України щодо визначення меж акваторій морських портів та відведення акваторії морського порту (надання в користування) адміністрації морських портів України. В даному випадку для правильного вирішення спору судам слід було встановити чи здійснювали судна, які знаходились під агентуванням відповідача, рух акваторією морського порту Керч, яка надана у користування ДП "Адміністрація морських портів України" згідно постанови Кабінету Міністрів України від 03.06.2013 року № 406 "Деякі питання акваторії морських портів" (406-2013-п) .

При цьому, висновок суду апеляційної інстанції про те, що корабельний збір сплачується лише у випадку входу суден у внутрішню акваторію морського порту Керч і виходу з неї, суперечить положенням п. 2.1 Порядку справляння та розмірів ставок портових зборів, яким передбачено справляння корабельного збору за кожний вхід в акваторію морського порту, поняття якого, як вже зазначалось у постанові, наведено у ст. 1 Закону України "Про морські порти України", а межі визначені в постанові Кабінету Міністрів України від 03.06.2013 року № 406 "Деякі питання акваторії морських портів" (406-2013-п) . Згідно цієї постанови Кабінету Міністрів України акваторія морського порту Керч включає в себе, як внутрішню акваторію порту, так й акваторію Керченського підхідного каналу та Керч-Єнікальського каналу.

Суди обох інстанцій не досліджували питання про те, чи здійснювали взагалі судна відповідача вхід в акваторію Керченського підхідного та Керч-Єнікальського каналів та вихід з неї, хоча дослідження вказаної обставини має істотне значення для правильного вирішення спору у цій справі.

Висновок суду першої інстанції про те, що проходження суден Керч-Єнікальським та Керченським підхідними каналами є рухом судновим ходом, який розташований за межами акваторії порту, Вищий господарський суд України вважає передчасним з таких підстав.

Згідно п. 15 ст. 1 Закону України "Про морські порти України" судновий хід - водний простір, призначений для транзитного руху суден між портами, позначений на місцевості і на карті та визначений засобами навігаційного обладнання. Отже, судновий хід обов'язково має бути позначений на місцевості і на карті та визначений засобами навігаційного обладнання. Господарський суд належним чином вказане питання не досліджував, питання про те, чи співпадають координати акваторії Керченського підхідного каналу та Керч-Єнікальського каналу з координатами суднового ходу, позначеного на місцевості і на карті, не з'ясовував. Суд апеляційної інстанції доводів позивача, які були викладені в апеляційні скарзі, з цього приводу не перевірив.

Висновок судів про те, що послуги, вартість яких відшкодовується за рахунок сплати корабельного збору, надавалися відповідачу третіми особами по даній справі, суперечить п. 3 ст. 2 Закону України "Про морські порти України", яким визначено, що цей Закон не поширюється на річкові порти, морські рибні порти, а також Додатку 2 до Порядку справляння та розмірів ставок портових зборів, яким погоджені ставки корабельного збору для морських портів/морських терміналів, на користь яких сплачується корабельний збір.

З огляду на викладене, постановлені судові рішення не можна визнати законними та обґрунтованими, а тому рішення місцевого суду та постанова апеляційної інстанції підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді господарському суду слід взяти до уваги викладене, вжити передбачені законом заходи для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір.