Позов було подано про зобов'язання ліквідаційної комісії Підприємства вчинити дії щодо визнання та включення до ліквідаційного балансу кредиторських вимог за договором від 13.05.2010 № 09066/4-1-10 (далі - Договір) у розмірі 247 192, 98 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 07.10.2013 (колегія суддів у складі: Гавриловська І.О. - головуючий, Нечай О.В. і Удалова О.Г.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.01.2014 (колегія суддів у складі: Чорна Л.В. - головуючий, Гончаров С.А. і Смірнова Л.Г.), у позові відмовлено.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Товариство просить скасувати оскаржувані рішення і постанову попередніх судових інстанцій з даної справи та передати останню на новий розгляд, а судові витрати зі справи покласти на Підприємство. Скаргу з посиланням на положення статей 19, 129 Конституції України, статей 112, 113 Цивільного кодексу України, статей 4, 5, 6, 33, 36 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", статей 42, 43, 47, 27, 43, 83 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) (далі - ГПК України (1798-12) ) мотивовано необґрунтованістю та невідповідністю чинному законодавству висновків судів попередніх інстанцій.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Сторони відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

За результатами цього розгляду Вищого господарського суду України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Попередні судові інстанції у розгляді справи виходили з таких обставин та висновків.

Відкритим акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал", правонаступником якого є Товариство, і Підприємством було укладено Договір щодо постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі, згідно з яким:

- Товариство зобов'язалося надавати Підприємству послуги з постачання питної води та на підставі поданого Підприємством дозволу на склад стічних вод у систему каналізацій м. Києва - приймати від нього стічні води в систему каналізації м. Києва відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації м. Києва, а Підприємство зобов'язалося здійснювати своєчасну оплату наданих йому Товариством послуг на умовах цього договору (пункт 1.1);

- облік поставленої води та кількість прийнятих стоків здійснюється за показаннями лічильника, зареєстрованого у Товариства (пункт 2.1.1);

- Товариство щомісячно направляє до банківської установи Підприємства розрахункові документи для оплати за поставлену воду та прийняті стічні води відповідно до встановлених тарифів. Оплата вартості послуг здійснюється Підприємством щомісячно у 5-денний термін з дня направлення Товариством розрахункового документа (в електронному вигляді - дебетові повідомлення або у паперовому вигляді вимоги - доручення) до банківської установи Підприємства (пункти 2.2.1, 2.2.2).

За твердженнями Товариства: на виконання Договору ним було надано послуги Підприємству за період з жовтня 2010 року до лютого 2013 року на суму 178 001, 74 грн.; крім того, Товариством донараховано Підприємству 113 011, 71 грн. за попередні періоди; Підприємством сплачено 43 820, 47 грн., тому його заборгованість перед Товариством становить 247 192, 98 грн.

06.03.2013 Товариство звернулося до комісії з припинення підприємницької діяльності Підприємства із заявою про визнання кредитором на суму 247 192, 98 грн.; проте 15.04.2013 ця заява повернулася до Товариства з довідкою Українського державного підприємства зв'язку "Укртелеком" про закінчення строку зберігання.

Відтак Товариство вважає, що ліквідаційна комісія Підприємства у зв'язку з неотриманням цінного листа Товариства з повідомленням про вручення ухиляється від розгляду кредиторських вимог, і тому просить суд зобов'язати ліквідаційну комісію Підприємства вчинити дії щодо визнання та включення до ліквідаційного балансу кредиторських вимог за Договором у розмірі 247 192, 98 грн.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 17.01.2013 Підприємство знаходиться у стані припинення підприємницької діяльності.

Згідно з наказом Державного комітету телебачення та радіомовлення України від 07.09.2011 № 253 (v0253603-11) (далі - Наказ № 253) було вирішено припинити діяльність Підприємства шляхом його ліквідації (даний наказ є загальнодоступним для ознайомлення).

Пунктом 4.11 Наказу № 253 (v0253603-11) встановлено строк проведення ліквідації Підприємства - до 01.12.2011.

16.09.2011 в офіційному виданні "Бюлетень державної реєстрації" № 190 (25) було розміщено оголошення про ліквідацію Підприємства.

Товариство, незважаючи на загальнодоступну інформацію про ліквідацію Підприємства, а також на те, що починаючи з грудня 2011 року Підприємство припинило перераховувати Товариству кошти (як це вбачається з розрахунка, поданого суду Товариством), останнє не вживало заходів для звернення до Підприємства з вимогами щодо погашення боргу.

В Єдиному державному реєстрі судових рішень наявне рішення господарського суду міста Києва від 08.06.2012 зі справи № 5011-67/4863-2012 за позовом Товариства до Підприємства про зобов'язання вчинити дії - внести до перехідного ліквідаційного балансу вимоги кредитора; з даного судового рішення вбачається, що керівником Підприємства було затверджено проміжний ліквідаційний баланс.

Отже, на час звернення Товариства з даним позовом проміжний ліквідаційний баланс вже був складений ліквідаційною комісією Підприємства та затверджений керівником Підприємства.

Крім того, вимоги Товариства як кредитора стосовно Підприємства не підтверджені документально.

Так, Товариством не доведено, що на балансі у Підприємства перебували теплопункти, у зв'язку чим йому нараховувалася заборгованість за воду, яка йде на підігрів.

В обґрунтування кількості спожитої води Товариство надало облікові картки за кодами, в тому числі 29-1649 (Житловий КНАЦ Радіокомпанії), 29-51474 (ЖЕК-1016 КП УЖГ Шевченківського району), 29-51440 (ЖЕК "Шулявка"), однак не пояснило та не обґрунтувало належність цих доказів як підтвердження споживання води Підприємством, оскільки споживачами в них зазначені інші особи.

До суми заборгованості Товариством включено суму 113 011, 71 грн. з поясненням про те, що Підприємству цей борг передано як правонаступнику, однак жодного доказу на підтвердження даної обставини та того, чий це борг і за який період, Товариство суду не подало.

У перевірці розрахунку позовних вимог з'ясовано, що по жодному місяцю спірного періоду часу наданими обліковими картками не підтверджується облік наданих послуг, і Товариство це пояснити суду не змогло. Не співпадають також показники сплачених Підприємством коштів у розрахунку позовних вимог та у поданих суду банківських виписках.

Товариством також не доведено дотримання ним умов Договору щодо щомісячного направлення до банківської установи Підприємства розрахункових документів для оплати за поставлену воду та прийняті стічні води відповідно до встановлених тарифів.

Таким чином, Товариством не доведено наявності у Підприємства заборгованості в сумі 247 192, 98 грн., тому відсутні підстави для включення відповідних вимог як кредиторських до ліквідаційного балансу Підприємства.

Товариство також не довело в судах першої і апеляційної інстанцій, яким чином рішення в даній справі може вплинути на права або обов'язки відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації щодо однієї із сторін, а тому місцевий господарський суд, з яким погодилася й апеляційна інстанція, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання Товариства про залучення названого державного органу як третьої особи у цій справі.

Скаржник в обґрунтування своїх вимог зазначає, що "предметом спору у справі № 910/8952/13 є зобов'язання Відповідача вчинити дії щодо розгляду кредиторських вимог ПАТ "АК "Київводоканал", предметом доказування якого є порушення Відповідачем прав Позивача, що полягає в ухиленні від розгляду його кредиторських вимог, а не стягнення з Відповідача заборгованості, предметом доказування якого є встановлення факту наявності чи відсутності заборгованості".

Дійсно, позовна заява Товариства (а.с. 9-11) містить вимогу (дослівно): "Зобов'язати ліквідаційну комісію Державного підприємства "Житловий комплекс" вчинити дії щодо визначення та включення до ліквідаційного балансу кредиторських вимог Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" до Державного підприємства "Житловий комплекс" в розмірі 247 192, 98 грн."

Відповідно до частини першої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частина друга цієї статті містить перелік можливих способів захисту цивільних прав та інтересів і припис про те, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно з частиною другою статті 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів; у цій же частині наводиться перелік можливих шляхів (способів) захисту прав і законних інтересів і вміщено положення про те, що ці права та інтереси можуть бути захищені іншими способами, передбаченими законом.

Отже, законодавство України пов'язує можливість судового захисту прав та законних інтересів з певним встановленим (передбаченим) законом або договором способом такого захисту.

Водночас ні нормами Цивільного і Господарського кодексів України (436-15) , ані іншими законодавчими актами не передбачено такого способу захисту прав та законних інтересів, як зобов'язання вчинити дії щодо визнання та включення до ліквідаційного балансу кредиторських вимог. Не йдеться про такий спосіб захисту прав і законних інтересів і в укладеному сторонами Договорі, оскільки попередніми судовими інстанціями не з'ясовано і скаржником не наведено відповідної умови цього договору.

Верховним Судом України неодноразово викладалася правова позиція (зокрема, в постанові від 13.07.2004 зі справи № 10/732) про те, що суд, дійшовши висновку, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, повинен відмовити в позові.

Наведеного попередні судові інстанції у розгляді даної справи не врахували. Втім, зазначена помилка не вплинула на правильність резолютивних частин оскаржуваних судових рішень, а відтак й не тягне за собою наслідків у вигляді скасування цих рішень. Останні слід залишити без змін з мотивів, наведених у даній постанові.

Керуючись статтями 111-9, 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України

Рішення господарського суду міста Києва від 07.10.2013 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.01.2014 зі справи № 910/8952/13 залишити без змін, а касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" - без задоволення.