Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю. (доповідач),

розглянувши касаційні скарги приватного акціонерного товариства "Фармацевтична фірма "Дарниця", м. Київ, та Мегаінфарм ГмбХ ("Megainpharm GmbH"), Австрія,

на рішення господарського суду міста Києва від 11.11.2013

та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.01.2014

зі справи № 5011-39/12570-2012

за позовом Мегаінфарм ГмбХ ("Megainpharm GmbH"; далі - Компанія)

до приватного акціонерного товариства "Фармацевтична фірма "Дарниця" (далі - Фірма),

третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - товариство з обмеженою відповідальністю "Інфамед" (далі - Товариство), м. Київ,

про стягнення 463 947 грн.,

за участю представників:

позивача - Нечитайла Т.В.,

відповідача - не з'явився,

третьої особи - не з'явився,

Компанія звернулася до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Фірми 463 947 грн. боргу з виплати роялті за перший квартал 2010 року на підставі ліцензійного договору про передачу права на використання знака для товарів і послуг на території України від 25.04.2008 (далі - Ліцензійний договір).

Рішенням господарського суду міста Києва від 11.11.2013 (колегія суддів у складі: Картавцева Ю.В. - головуючий суддя, судді Бойко Р.В., Полякова К.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.01.2014 (колегія суддів у складі: Агрикова О.В. - головуючий суддя, судді Суховий В.Г., Чорногуз М.Г.), позов задоволено частково: з Фірми на користь Компанії стягнуто 279 201,72 грн. боргу; в іншій частині позову відмовлено.

Прийняті зі справи судові рішення з посиланням на приписи статей 11, 252, 526, 530, 610, 631, 1109, 1110 Цивільного кодексу України та статті 35 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) мотивовано простроченням Фірмою виконання умов Ліцензійного договору в частині сплати 279 201,72 грн. роялті та ненастанням строку оплати стосовно роялті в сумі 184 745,28 грн.

У касаційній скарзі Фірма просить Вищий господарський суд України рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів зі справи скасувати внаслідок їх прийняття з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права та припинити провадження у справі.

У свою чергу Компанія, звернувшись з даною касаційною скаргою, просить Вищий господарський суд України названі судові рішення зі справи скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняти нове рішення по повне задоволення позову. Своє прохання Компанія мотивує прийняттям оскаржуваних судових рішень з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Компанія також подала й відзив на касаційну скаргу Фірми, в якому зазначила про безпідставність її доводів та просила залишити цю скаргу без задоволення.

Учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Клопотання Фірми про відкладення судового розгляду, мотивоване хворобою її представника, касаційною інстанцією залишено без задоволення через неподання доказів неможливості забезпечення відповідачем-юридичною особою участі іншого уповноваженого представника.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши представника позивача, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційних скарг з урахуванням такого.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, що:

- Компанія, будучи в період з 25.04.2008 по 27.12.2010 власником торговельної марки (знака для товарів і послуг) "Окомістин" за свідоцтвом України № 49569, за Ліцензійним договором передала Фірмі право на його використання, тоді як Фірма, у свою чергу, зобов'язалася сплачувати за це Компанії роялті від кожної одиниці реалізованої продукції, позначеної згаданою торговельною маркою, шляхом щоквартального перерахування коштів позивачеві;

- Фірма виготовила та в першому кварталі 2010 року передала Товариству за товарно-транспортними накладними №№ 80002523, 80002741 продукцію (238 381 флакон, маркований торговельної маркою "Окомістин") загальною вартістю 2 359 971,90 грн., чому має відповідати роялті в сумі 476 762 грн.;

- позов Компанії щодо стягнення з Фірми 476 762 грн. роялті за Ліцензійним договором рішенням господарського суду міста Києва від 12.03.2012 (з урахуванням постанови Київського апеляційного господарського суду від 28.05.2012, залишеної без зміни постановою Вищого господарського суду України від 07.08.2012) зі справи № 20/95-58/599 задоволено частково: з відповідача стягнуто 12 815 грн. боргу за 1 квартал 2010 року; у стягненні 463 947 грн. апеляційною інстанцією відмовлено через ненастання строку оплати;

- зазначеною постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.05.2012 зі справи № 20/95-58/599 встановлено, що відповідно до пункту 5.2 Ліцензійного договору Фірма має сплачувати позивачеві роялті лише після одержання коштів за відповідну продукцію від третьої особи;

- у даній справі Компанія, посилаючись на настання строку оплати, вимагає стягнення згаданої суми роялті - 463 947 грн.;

- у цілому Фірма одержала від Товариства в оплату переданої в 1-му кварталі 2010 року продукції 1 445 482,76 грн. (146 008,36 одиниці), решту продукції третьою особою не оплачено;

- з огляду на кількість реалізованої Фірмою спірної продукції загальна сума роялті, що підлягає сплаті позивачеві, становить 292 016,72 грн., з яких 12 815 грн. стягнуто згідно з названим рішенням господарського суду міста Києва від 12.03.2012 зі справи № 20/95-58/599, а тому розмір наявної заборгованості Фірми перед Компанією за Ліцензійним договором становить 279 201,72 грн.

Отже, попередні судові інстанції, повно і всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх поданими сторонами доказами, яким дали необхідну оцінку, з дотриманням наведених норм матеріального та процесуального права, беручи до уваги наявність Ліцензійного договору, який недійсним у встановленому порядку не визнавався та розірваним не був, дослідивши його зміст (у тому числі й щодо умов виникнення у Фірми обов'язку з виплати роялті) та фактичні обставини, пов'язані з його виконанням сторонами, з огляду на преюдиціальність чинних судових рішень зі справи № 20/95-58/599 (стаття 35 ГПК України), перевіривши стан розрахунків усіх учасників спірних взаємовідносин, за відсутності підстав для припинення даного провадження (згаданою постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.05.2012 у задоволенні частини позовних вимог було відмовлено через ненастання строку оплати і відповідні фактичні обставини як підстави позову зазнали змін), -

дійшли обґрунтованих висновків щодо наявності у відповідача простроченої заборгованості в сумі 279 201,72 грн., а тому й правомірно задовольнили позовні вимоги Компанії частково.

Доводи касаційних скарг не спростовують висновків, викладених у оскаржуваних судових рішеннях. При цьому в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів касаційні скарги не відповідають вимогам статті 111-7 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Таким чином, рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів зі справи відповідають встановленим ними фактичним обставинам, прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права та передбачені законом підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 111-7, 111-9- 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України

Рішення господарського суду міста Києва від 11.11.2013 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.01.2014 зі справи № 5011-39/12570-2012 залишити без змін, а касаційні скарги Мегаінфарм ГмбХ ("Megainpharm GmbH") і приватного акціонерного товариства "Фармацевтична фірма "Дарниця" - без задоволення.